12 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023262020004843 від 21.12.2023 року за апеляційними скаргами: обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.07.2025 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернівці, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, не одруженого, судимого:
- 17.07.2019 р. вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці за ч. 2 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном на 1 рік;
- 10.06.2019 р. вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.69, ч.1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці;
- 03.01.2024 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч.1 ст. 296 КК України до 4 місяців арешту,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 липня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та 6 місяців з конфіскацією всього належного майна, окрім житла.
ЄУНСС:727/1421/24 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_8
Провадження №11-кп/822/291/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.307 КК України
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередню - у вигляді тримання під вартою, а строк відбуття покарання обраховано з моменту його затримання, тобто з 14 листопада 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 11377,81 грн судові витрати за проведення експертиз.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_7 притягнуто до кримінальної відповідальності за те, що він при невстановлених органом досудового розслідування часі, місці та обставинах, незаконно, протиправно, придбав з метою подальшого збуту та зберігав при собі з метою збуту порошкоподібну речовину білого кольору та кристалічну речовину білого кольору.
Вищевказані речовини білого кольору ОСОБА_7 помістив у «зіп» пакети, обмотані липкою стрічкою, та мав намір здійснити їх збут методом «закладки» в Жовтневому парку, що в м. Чернівці за географічними даними: широта 48.2566450 довгота 25.9419680.
Однак 14.11.2023 року близько 14 год. 30 хв., уповноваженими працівниками УКР ГУНП Чернівецькій області, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою, в Жовтневому парку, що в м. Чернівці, затримано під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , який мав намір здійснити реалізацію психотропних речовин, шляхом поміщення їх в ґрунт методом «закладки» за географічними даними: широта 48.2566450 довгота 25.9419680
Після чого був затриманий працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України, під час якого у ході проведення обшуку в чорній сумочці з написом білого кольору FCB, яка належала ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено: два «зіп»-пакети обмотані липкою стрічкою, всередині яких знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Згідно з висновком експерта № СЕ-19/126-23/9895-НЗПРАП від 15.11.2023, речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 0,6466 г, один «зіп»-пакет «zip-losk» з застібкою обмотаний липкою стрічкою, всередині якого знаходилась кристалічна речовина білого кольору. Згідно з висновком експерта № СЕ-19/126-23/9896-НЗПРАП від 16.11.2023, містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, маса 0,2847105 г, один «зіп»-пакет з застібкою «zip-losk» обмотаний липкою стрічкою, із кристалічною речовиною білого кольору. Висновок експерта № СЕ-19/126-23/9896-НЗПРАП від 16.11.2023: PVP, маса 0,37378152 г, один «зіп»-пакет з застібкою «zip-losk» обмотаний липкою стрічкою, із кристалічною речовиною білого кольору. Висновок експерта: PVP, маса 0,2439837 г, один зіп-пакет з застібкою «zip-losk» обмотаний липкою стрічкою, із кристалічною речовиною білого кольору. Висновок експерта: PVP, маса 0,19036008 г, один «зіп»-пакет з застібкою «zip-losk» обмотаний липкою стрічкою, із кристалічною речовиною білого кольору. Висновок експерта: PVP, маса 0,1674324 г, один «зіп»-пакет з застібкою «zip-losk» обмотаний липкою стрічкою, із кристалічною речовиною білого кольору. Висновок експерта: PVP, маса 0,2243745 г, один «зіп»-пакет з застібкою «zip-losk» обмотаний липкою стрічкою, із кристалічною речовиною білого кольору. Висновок експерта: PVP, маса 0,1572507 г, один «зіп»-пакет з застібкою «zip-losk» обмотаний липкою стрічкою, із кристалічною речовиною білого кольору. Висновок експерта: PVP, маса 0,40470372 г.
На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги: обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника -адвоката ОСОБА_6 .
У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок районного суду скасувати.
Уважає, що висновок судової експертизи від 04.10.2024 року є необґрунтованим, оскільки у ньому не наведено відсоток збігу його генетичних ознак. У зв'язку з цим просить призначити повторну генетично-молекулярну експертизу.
Зазначає, що матеріали справи не містять фото- чи відеофіксації його затримання.
Звертає увагу на те, що прокурор у судовому засіданні безпідставно стверджував про те, що основним джерелом доходу обвинуваченого є збут наркотичних речовин.
Стверджує, що показання працівників поліції, надані під час первісного розгляду справи та під час її повторного розгляду після скасування попереднього рішення, містять істотні розбіжності щодо обставин спостереження та затримання, у зв'язку з чим вважає такі показання недостовірними.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у поданій ним апеляційній скарзі просить вирок районного суду скасувати, а ОСОБА_7 визнати невинуватим та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що вирок суду прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Уважає, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки матеріали кримінального провадження не містять даних, які б свідчили про наявність підстав для проведення оперативно-розшукових дій щодо обвинуваченого.
Стверджує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували залучення особи до участі у справі як покупця, а також проведення оперативної закупки, що підтверджує факт збуту обвинуваченим психотропних речовин. При цьому фото- та відеозаписи негласних слідчих (розшукових) дій, які б відображали вчинення злочину ОСОБА_7 , відсутні.
Зазначає також, що ОСОБА_7 у ході затримання заперечував належність знайдених у його сумці зіп-пакетів.
Стверджує, що сторона обвинувачення не розсекретила в суді матеріали оперативно-розшукової справи та результати оперативно-розшукової діяльності для їх безпосереднього дослідження в суді першої інстанції.
Також наголошує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні вказівки прокуратури щодо проведення досудовим слідством процесуальних дій, зокрема спостереження за ОСОБА_7 та проведення оперативної закупки психотропних речовин.
На думку сторони захисту, у діях працівників поліції вбачаються ознаки провокації злочину, оскільки ними не було проведено контрольну закупку, а також відсутні будь-які фото- чи відеоматеріали, які б фіксували вчинення злочину ОСОБА_7 у парку під час затримання.
Вказує, що процесуальні дії проводилися без ухвали слідчого судді.
Зазначає, що огляд телефону проведено слідчим без участі свідків, понятих чи експерта, а протокол затримання, протокол огляду місця події та висновок експерта № СЕ-19/126-24/5654-БД від 04.10.2024 року не відповідають вимогам чинного законодавства щодо порядку їх складання.
Заслухавши доповідь головуючого судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані ними апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора, яка вважала вирок районного суду обґрунтованим, а тому просила залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, розглянувши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, надавши усім учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, колегія суддів доходить такого.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано в повній мірі.
При перевірці вироку місцевого суду апеляційним судом встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджений зібраними у встановленому законом порядку доказами, які ретельно досліджені, оцінені судом та детально викладені у вироку.
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України не визнав та пояснив, що 14.11. 2023 року він із двома своїми знайомим пішли у парк «Жовтневий», щоб поїсти. Під час того, як вони йшли, якийсь чоловік бризнув перцевим балончиком йому в очі. Після цього його кинули на землю. Супротиву він не чинив. Згодом ці чоловіки відкрили його сумочку і він побачив, що там знаходяться не його речі. Про що він і повідомив. Він зазначив працівникам поліції, що ці пакетики йому підкинули. Будь-якої причетності до наркотичних засобів він не мав і ніякої діяльності з наркотиками не здійснював.
Незважаючи на повне невизнання своєї вини, винуватість ОСОБА_7 підтверджується показаннями свідків та письмовими доказами, наявними у справі.
Так, свідок ОСОБА_9 , будучи допитаний судом першої інстанції, пояснив, що у ході проведення НСРД - візуального спостереження за ОСОБА_7 ним було встановлено, що обвинувачений і двоє інших осіб чоловічої статі в парку «Жовтневий» біля закладу «Халабуда» присідали та копалися у землі. Поліцейські вирішили перевірити їх, представилися та наказали залишатися на місці. Один із чоловіків утік, ОСОБА_7 чинив опір і був затриманий із застосуванням кайданок. На місце викликали слідчо-оперативну групу, яка в присутності понятих провела огляд. У ОСОБА_7 було знайдено речовини, схожі на наркотичні. Також були виявлені кілька невеликих ямок, які, на думку свідка, призначалися для «закладок».
Покази свідка ОСОБА_9 узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_10 , який будучи допитаний районним судом, показав, що під час візуального спостереження за ОСОБА_7 було встановлено, що він разом із ОСОБА_11 та невстановленим чоловіком перебував у парку «Жовтневий» поблизу закладу «Халабуда», де ОСОБА_7 присідав і копався в землі. Через підозру у можливому приховуванні «закладок» він разом з ОСОБА_9 підійшли до них, наказали залишатися на місці, після чого один із чоловіків утік, а ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , які чинили опір, були затримані. Відразу після затримання була викликана слідчо-оперативна група, працівники якої в присутності понятих знайшли у ОСОБА_7 зіп-пакетики з білими порошкоподібними речовинами.
У колегії суддів немає підстав сумніватись у показаннях свідків, оскільки вони є логічними, послідовними, взаємоузгодженими та повністю кореспондують письмовим доказам у матеріалах справи. Крім того, свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України.
Щодо доводів сторони захисту про розбіжність у показаннях вищезазначених свідків, то колегія суддів уважає їх безпідставними, оскільки районним судом взято до уваги показання надані свідками безпосередньо у порядку 22 КПК України. При цьому, відомостей про притягнення свідків до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показів матеріали справи не містять.
Поряд з цим, винуватість ОСОБА_12 також підтверджується письмовими доказами.
Відповідно до протоколу про результати проведеної негласної слідчої дії від 27.11.2023 року, а саме візуального контролю за ОСОБА_7 , о 12год. 20 хв. останній разом із невідомим чоловіком на перехресті вул. Ентузіастів та пров. Ентузіастів зустрівся з невідомим чоловіком згодом встановленим як ОСОБА_11 . Після чого всі троє пішли в напрямку ОСОБА_13 , вийшли в напрямку вул. Воробкевича, біля Чернівецького ліцею №20, та зайшли на територію парку «Жовтневий». З 12 год. 35 хв. до 13 год. 04 хв. вони прогулювались по парку, періодично заходили в кущі та хащі, де ОСОБА_7 присідав, щось шукав і здійснював рухи руками в землі, а інші особи стояли поруч, озираючись довкола. О 13 год. 24 хв. до них підійшли працівники поліції, при цьому вищенаведені особи намагалися втекти, але були затримані співробітниками УКР ГУНП у Чернівецькій області (т.1, а.с.95-99).
Дані протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій (негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження) від 28.11.2023 року свідчать про те, що ОСОБА_7 , перебуваючи в службовому кабінеті слідчого відділення Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області, добровільно надав згоду на відібрання зразків необхідних для порівняльного дослідження (т.1, а.с. 105-106).
Із протоколу затримання особи від 14.11.2023 року та фотоілюстрацій до нього вбачається, що під час затримання у ОСОБА_7 було вилучено сумку чорного кольору, в якій знаходилися 2 зіп-пакети синього та жовтого кольорів із порошкоподібною речовиною білого кольору; 8 згортків обмотаних чорною липкою стрічкою; змив на марлевий відрізок з поверхні шести згортків обмотаних чорною стрічкою; змив на марлевий відрізок з поверхні двох згортків обмотаних жовто -синьою стрічкою та синьою стрічкою. При цьому ОСОБА_7 вказував що ці згортки йому не належать, як потрапили вони до сумки він не знає ( т.1, а.с.109-114).
Із протоколу огляду місця події від 14.11.2023 року з фотоілюстраціями до нього вбачається, що об'єктом огляду являється ділянка «Жовтневого» парку м. Чернівці, зокрема, ділянка навколо координат 48.2566450,259419680, де спостерігається ділянка з розритою землею. Праворуч, за кілька метрів, біля розламаного дерева також розрита земля (т.1, а.с. 132-142).
Відповідно до висновку експерту СЕ-19/126-23/9895- НЗПРАП від 15.11.2023 року, надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору, що міститься в двох зіп-пакетах, містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальною масою 0,6466 г ( а.с.146-149).
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/126-23/9896-НЗПРАП від 16.11.2023 року, надана на дослідження кристалічна речовина містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP загальною масою 2,0466 г. (т.1, а.с. 155-157).
Висновком експерта № СЕ -19/126-23/10070-БД від 22 11.2023 року встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_7 , які в подальшому використовувалися для експертного дослідження, здійсненого експертом ОСОБА_14 ( т.1 а.с. 208-216).
Дані висновку експерта № СЕ-19/126-24/5654 від 04.10.2024 року свідчать про те, що у змивах з 2-х згортків умовно позначеному №1 та у змиві з 8-х згортків, умовно позначених «2» виявлено поодинокі клітини з ядрами. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змиві з 8-х згортків, умовно позначеному «2» ( об'єкт»2) є змішаними та придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який належить особі чоловічої генетичної статі, які наведено в таблиці 1.1 додатка 1. Також генетичні ознаки клітин виявлених у змиві з 2-х згортків, умовно позначеному «1» не встановлено, у зв'язку з недостатньою кількістю ДНК у даному об'єкті. Генетичні ознаки клітин, виявлених у змиві з 8-х згортків, умовно позначеному «2» ( об'єкт 2) є змішаними та придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2, а.с.239-251).
Підстав сумніватися у висновку експерта апеляційний суд не вбачає, оскільки він складений компетентним фахівцем у межах наданих повноважень та відповідно до методики проведення молекулярно-генетичних досліджень, затвердженої Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України. Зазначена методика не передбачає визначення ДНК у вигляді частинок у відсотковому співвідношенні, у зв'язку з чим експерт не здійснював відповідних розрахунків.
Посилання захисника на навчальний посібник «Криміналістичне дослідження ДНК: технології та можливості», затверджений ученою радою Харківського національного університету внутрішніх справ, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки цей посібник не є методикою проведення судових експертиз та не входить до Реєстру методик проведення судових експертиз, а відтак не може спростовувати висновок експерта, складений відповідно до офіційно затверджених нормативних вимог.
Крім того, свої висновки експерт ОСОБА_14 підтвердила у суді першої інстанції та пояснила, що для проведення дослідження експерту було передано два конверти: один - із марлевими серветками зі змивами, інший - із біологічними зразками букального епітелію, відібраними у ОСОБА_7 . Відібрання зразків у ОСОБА_15 здійснював інший експерт, оскільки вона не мала повноважень самостійно відбирати біологічний матеріал. За результатами експертизи встановлено, що на восьми згортках виявлено ДНК ОСОБА_7 , при цьому його ДНК є домінуючою - тобто її кількість у кілька разів перевищує інші. Методика не передбачає визначення результатів у відсотковому співвідношенні ДНК лише встановити домінування певного профілю. Експерт також пояснила, що ДНК ОСОБА_7 не могло потрапити через рукавички - вона з'являється лише при безпосередньому контакті з тілом людини.
За таких обставин, твердження сторони захисту про те, що вилучені зіп-пакети не належать ОСОБА_7 , є необґрунтованими.
Отже, дослідивши та оцінивши надані докази як окремо, так і в їх сукупності, з дотриманням вимог та принципів, визначених статтею 94 КПК України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду. Районний суд належним чином дослідив усі докази у справі, дав їм об'єктивну оцінку, мотивував свої висновки та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані судом першої інстанції правильно, як незаконне придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту психотропної речовини та особливо небезпечної психотропної речовини.
Водночас судом першої інстанції не встановлено доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин повторно спільно з іншою особою за попередньою змовою, а тому правильно виключив такі кваліфікуючі ознаки як «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, повторно».
Невизнання обвинуваченим своєї вини суд першої інстанції правильно розцінив, як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки його винуватість поза розумним сумнівом доведена сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення.
Поряд цим, колегією суддів були ретельно перевірені доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, однак вони не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Як роз'яснено у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к, положення цієї статті застосовуються лише у випадках порушення фундаментальних прав і свобод особи, а не за будь-яких процесуальних порушень.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не встановлено порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченого, а також будь-яких обставин, які б ставили під сумнів достовірність доказів, покладених в основу вироку суду першої інстанції.
Посилання захисника на те, що протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.11.2023 не містить штампу вхідної кореспонденції прокуратури, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 5.1 Інструкції про організацію проведення НСРД від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 такі документи надходять прокурору через режимно-секретний орган, а не у загальному порядку діловодства.
Також колегія суддів уважає необґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження ухвали слідчого судді щодо надання дозволу на використання матеріалів НСРД. Як убачається з матеріалів провадження, кримінальне провадження №120232620200002759 від 24.07.2023 року, у межах якого 14.11.2023 року було отримано дозвіл на проведення НСРД, прокурором було об'єднано з кримінальним провадженням №12023262020004843 від 21.12.2023 року, у межах якого затримано ОСОБА_7 . Надалі, 21.12.2023 року з провадження №120232620200002759 було виділено матеріали у провадження №12023262020004843 (а.с. 19-22, 23-25). Таким чином, матеріали НСРД використовувалися в межах одного кримінального провадження, були належним чином розсекречені у кримінальному провадженні №120232620200002759, що спростовує твердження сторони захисту щодо їх недопустимості.
Твердження захисника про відсутність доказів залучення «покупця» та непроведення оперативної закупки апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. Обсяг пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення охоплює придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту психотропної речовини та особливо небезпечної психотропної речовини, а не фактичну передачу таких речовин іншій особі. У зв'язку з цим необхідність проведення контрольованої закупки чи фіксації факту передачі відсутня, а тому наведені доводи не ставлять під сумнів допустимість та достатність доказів.
Також є безпідставними доводи апелянта про відсутність фото- та відеофіксації під час затримання ОСОБА_7 . Так, із матеріалів справи вбачається, що протокол затримання від 14.11.2023 року містить додатки з відеозаписами та фототаблицями (т. 1,а.с. 114-115), а затримання проведено відповідно до ст. 208 КПК України, оскільки ОСОБА_7 затримано безпосередньо під час вчинення злочину.
Посилання сторони захисту на істотні порушення під час складання протоколів свого підтвердження не знайшли та спростовуються їх змістом, з якого вбачається, що відповідні процесуальні документи складено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 104 КПК України.
Що стосується доводів захисника про те, що огляд телефону проведено слідчим без участі свідків, понятих чи експерта, то таким доводам апеляційний суд позбавлений надати будь-яку оцінку, оскільки такий доказ не був покладений судом в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .
Апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неідентифікації нікнейма в «Telegram» та належності згортків, оскільки зазначене не впливає на оцінку зібраних стороною обвинувачення доказів, які в сукупності підтверджують вину ОСОБА_7 поза розумним сумнівом.
Доводи сторони захисту щодо наявності у даній справі провокації з боку працівників правоохоронних органів є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження не містять ознак, притаманних провокації злочину, зокрема спонукання особи до його вчинення працівниками правоохоронних органів.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського Суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
На противагу доводам захисника, матеріали справи свідчать, що правоохоронні органи здійснювали лише спостереження та фіксацію дій ОСОБА_7 , не ініціюючи та не стимулюючи його до вчинення протиправних дій. Жодних даних про схиляння, вмовляння чи інше заохочення з боку працівників поліції. Таким чином, дії правоохоронних органів відповідали меті проведення негласних слідчих (розшукових) дій та не можуть розцінюватися як провокація злочину.
З огляду на викладене, доводи сторони захисту про провокацію злочину є безпідставними.
Інші доводи сторони захисту були предметом розгляду судом першої інстанції, який надав їм належну та обґрунтовану оцінку. Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають фактичним обставинам провадження та вимогам кримінального процесуального закону, а тому не вважає за необхідне повторно викладати їх у цій ухвалі.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно й неупереджено дослідив обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним доказам та ухвалив законний, обгрунтований і справедливий вирок, а тому підстав для його скасування, як про це просить захисник у поданій нею апеляційній скарзі немає.
Водночас, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 грудня 2024 року був засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України та йому було призначено покарання у вигляді 6 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна окрім житла.
Однак ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2025 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника, зазначений вирок було скасовано та направлено на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Чернівців.
У подальшому вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 липня 2025 року ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України призначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, окрім житла.
Отже, за результатами нового судового розгляду районним судом посилено покарання ОСОБА_7 , чим погіршено його становище, що суперечить ч.2 ст. 416 КПК України, та є неприпустимим.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне змінити вирок районного суду в цій частині, що відповідає положенням ч. 2 ст. 404 КПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції має право вийти за межі апеляційних вимог, якщо це не погіршує становище обвинуваченого та дає підстави для ухвалення рішення на його користь.
Апеляційний суд, з урахуванням усіх обставин встановлених районним судом, які передбачені ст. 65 КК України, вважає, що обвинуваченому слід призначити основне покарання у мінімальних межах санкції ч.2 ст. 307 КК України, а також додаткове покарання - у вигляді конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
Саме таке покарання повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не знаходить, зважаючи на тяжкість вчиненого злочину, особу ОСОБА_7 , відсутність обставин, які пом'якшують покарання, та наявність обставини, яка його обтяжує.
На підставі наведеного, керуючись ст.376, 404, 405, 407, 408, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст. 307 КК України - змінити у частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
В іншій частині вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3