Іменем України
19 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 643/12067/24
провадження № 22-ц/818/4388/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Львової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, в особі представника Герасименко Марини Василівни на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Броницької М.В., -
У червні 2025 року представник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Герасименко М.В. звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій просила визнати такими, що не підлягають виконанню, два виконавчі листи, видані Салтівським районним судом міста Харкова на виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 07.05.2025, котре набрало законної сили 12.06.2025, а саме: Виконавчого листа №643/12067/24 від 16.06.2025 про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого викладача Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з 18.09.2024 та Виконавчого листа № 643/12067/24 від 16.06.2025 про стягнення з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 99316 грн. 88 коп., із утриманням з цієї суми загальнообов'язкових платежів (податків) відповідно до закону.
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року відмовлено Харківському національному університету імені В.Н. Каразіна у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
В апеляційній скарзі Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову якою задовольнити вимоги заявника в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що на підтвердження виконання Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року в частині, допущеній до негайного виконання, Відповідачем надані копії наказу від 08.05.2025 №0104-2/902 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », Копія Платіжної інструкції №1914 від 14.05.2025, Копія Платіжної інструкції №1915 від 14.05.2025, Копія Платіжної інструкції №1916 від 14.05.202, Копія Платіжної інструкції №1917 від 14.05.2025, Копія листа № 0104-023 від 08.05.2025, Докази направлення поштового відправлення 6102273013040, Трекінг поштового відправлення 6102273013040, Копія листа № 0104-026 від 09.06.2025, Докази направлення поштового відправлення 6102273025510, Копія листа № 0701/1283 від 12.06.2025, Докази направлення поштового відправлення 6120600067629). На підтвердження оскарження в апеляційному порядку Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року Відповідачем надана копія Ухвали Харківського апеляційного суду від 13.06.2025 у справі № 643/12067/24 (провадження № 22-ц/818/3924/2). Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Відповідачем не надано суду жодного доказу добровільного виконання рішення суду, оскільки пунктом 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) встановлено, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Окрім того, відповідно до частини другої статті 65 Закону «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі. На підставі помилкової оцінки судом наданих на підтвердження добровільного виконання рішення суду доказів, зокрема наказу від 08.05.2025 № 0104-2/902 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, а саме - що відповідачем не надано суду жодного доказу добровільного виконання рішення суду. На підставі зазначеного ухвала суду про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна суд першої інстанції виходив з того, що заявник стверджує, що два виконавчі листи не підлягають виконанню у зв'язку з їх добровільним виконанням боржником до видання виконавчого документа, але відповідачем не надано суду жодного доказу добровільного виконання рішення суду, оскільки саме лише видання наказу про поновлення на роботі не виступає підтвердженням фактичного поновлення незаконно звільненого працівника. Крім того, в частині майнових зобов'язань рішення суду допущено до негайного виконання в межах платежу за місяць, в той час коли виконавчий лист виданий на суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Підстав для задоволення заяви не вбачається.
Зазначений висновок суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 07.05.2025 задоволено позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу від 17.09.2024 № 0104-2/2094 «Про особовий склад»; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого викладача Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з 18.09.2024; стягнуто з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 99316,99 грн, із утриманням з цієї суми загальнообов'язкових платежів (податків) відповідно до закону. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць в розмірі 13270,79 грн. допущено до негайного виконання. З відповідача на користь Держави стягнуто судовий збір в розмірі 3633,60 грн.
Згідно наказу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 08.05.2025 № 0104-2/902 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого викладача Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з 18.09.2024. (а.с.11)
ОСОБА_1 проведено виплату за час вимушеного прогулу в межах платежу за місяць у розмірі 13270, 79 грн, а також нараховано 22 % єдиного внеску в розмірі 2920,00 грн. (а.с. 12-16)
09.06.2025 Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна подано апеляційну скаргу на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 07.05.2025.
На виконання вказаного рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 07.05.2025 видано виконавчі листи. Обидва виконавчі листи видані 16.06.2025 за заявою стягувача ОСОБА_1 після того, як рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 07.05.2025 набрало законної сили 12.06.2025. Строк пред'явлення кожного з виконавчих листів до виконання - 13.06.2028.
18.06.2025 Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкриті виконавчі провадження:
- ВП № 78401344 за виконавчим листом № 643/12067/24 від 16.06.2025, виданим Сальівським районним судом міста Харкова про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого викладача Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з 18.09.2024;
- ВП № 78400941 за виконавчим листом № 643/12067/24 від 16.07.2025 про стягнення з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 99316,88 грн, із утриманням з цієї суми загальнообов'язкових платежів (податків) відповідно до закону.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року у складі судді Броницької М.В. по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. (справа № 643/12067/24 (провадження №22-ц/818/3924/25).
Як на підставу вимог заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна посилався на те, що в частині, допущеній до негайного виконання рішення суду, університет свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконав, про що останню повідомлено шляхом направлення їй копії наказу від 08.05.2025 № 0104-2/902 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ». Також позивачу проведено виплату за час вимушеного прогулу в межах платежу за місяць у розмірі 13270, 79 грн, а також нараховано 22 % єдиного внеску в розмірі 2920,00 грн. 09.06.2025 Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна на Рішення суду подав апеляційну скаргу. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.06.2025 справу № 643/12067/24 (провадження № 22-ц/818/3924/25) витребувано з Салтівського районного суду міста Харкова. 18.06.2025 Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкриті виконавчі провадження: - ВП № 78401344 за виконавчим листом № 643/12067/24 від 16.06.2025, виданим Сальівським районним судом міста Харкова про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого викладача Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з 18.09.2024; - ВП № 78400941 за виконавчим листом № 643/12067/24 від 16.07.2025 про стягнення з Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 99316,88 грн., із утриманням з цієї суми загальнообов'язкових платежів (податків) відповідно до закону. Згідно норми ч.2 ст. 273 ЦПК України, у разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, таке рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У зв'язку з наведеним відповідач звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
За вимогами ч. 1 ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Частинами 1,2,3 ст.432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист є виконавчим документом.
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Пунктом 3 зазначеного Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.431 ЦПК України).
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.432 ЦПК України).
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з таких обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.
Верховний Суд України у постанові, від 22 березня 2017 року, по справі № 755/6665/15-ц, зазначив, що ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження та реалізації громадянином його «права на суд», гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, то зазначене судове рішення перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд» та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п. 40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Посилання Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна на те, що в частині, допущеній до негайного виконання рішення суду, університет свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконав, про що останню повідомлено шляхом направлення їй копії наказу від 08.05.2025 № 0104-2/902 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони і приписами статті 81 ЦПК України.
При цьому частиною шостою цієї норми передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Як свідчать матеріали справи, наказом Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна від 08.05.2025 № 0104-2/902 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого викладача Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна з 18.09.2024.
КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону №1404-VIII "Про виконавче провадження".
За частиною другою статті 65 Закону № 1404-VIII рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов'язків.
Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/12318/21, від 25 січня 2023 року у справі № 359/4426/21, у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 453/1524/2, а також у Постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 620/5154/24 (провадження № К/990/32658/24).
Закінчуючи виконавче провадження з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIIІ), виконавець зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Салтівського районного суду м.Харкова від 16.07.2025 прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції під час виконання рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 07.05.2025 року у справі №643/12067/24 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. ОСОБА_1 просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Єнікеєвої М.Б. від 20.06.2025 про закінчення виконавчого провадження № 78401344 і зобов'язати державного виконавця продовжити (відновити) виконавче провадження № 78401344 та вжити всіх необхідних заходів для виконання рішення суду; а також зобов'язати державного виконавця провести перевірку наявних у штатному розписі посад старшого викладача Харківського національного університету імені. В.Н. Каразіна, на які може бути поновлена ОСОБА_1 , зобов'язати Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна поновити її на такій посаді або ввести до штатного розпису посаду(и) старшого викладача ХНУ імені В.Н. Каразіна, на якій може бути поновлена ОСОБА_1 відповідно до її спеціальності та кваліфікації без погіршення умов та оплати праці, запропонувати їй конкретно цю посаду(и) у окремому документі з підписом посадової особи та забезпечити їй фактичний допуск до роботи та до трудових функцій з метою виконання фактичного поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого викладача ХНУ імені В.Н. Каразіна в повному обсязі задля виконання рішення Салтівського районного суду від 07.05.2025 в частині негайного виконання. Рішення суду у вказаній справі на теперішній час не ухвалено.
Отже, виконавче провадження за виконавчим листом про поновлення на роботі закінчено у зв'язку з повним виконанням. Оцінка законності таких дій виконавця буде надана судом в ході розгляду скарги на дії державного виконавця. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа про поновлення на роботі таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно тверджень відповідача про добровільне виконання рішення суду шляхом проведення ОСОБА_1 виплати за час вимушеного прогулу в межах платежу за місяць у розмірі 13270,79 грн, а також нарахування 22 % єдиного внеску в розмірі 2920,00 грн. та оскарження рішення суду в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції зауважує, що в частині майнових зобов'язань рішення суду допущено до негайного виконання в межах платежу за місяць, в той час коли виконавчий лист виданий на суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі 99316,88 грн. Сам по собі факт перерахування певних коштів на рахунок позивача не свідчить, що рішення суду виконано в повному обсязі. Докази фактичного виконання в повному обсязі рішення суду в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що два виконавчі листи не підлягають виконанню у зв'язку з їх добровільним виконанням боржником до видання виконавчого документа.
Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам, на які посилається апелянт та дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст.381,382-384,389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна - залишити без задоволення.
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 02 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова