Єдиний унікальний номер 638/16004/17
Номер провадження 22-з/818/49/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» (далі - СВК «Хильківський»), треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , задоволено частково.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , грошову суму в розмірі 562 964,80 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08 липня 2016 року по 18 грудня 2019 року.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , грошову суму в розмірі 230 867,48 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 19 грудня 2019 року по 23 квітня 2021 року.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , грошову суму в розмірі 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 294 466,24 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08 липня 2016 року по 30 червня 2018 року.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 56 998 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на поховання батька та спорудження надгробного пам'ятника.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову - відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 28 лютого 2020 року задоволено заяву позивачів про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 129 383,20 грн.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 85 146,40 грн.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , судові витрати у розмірі 50 000,00 грн.
Стягнуто з СВК «Хильківський» судовий збір на користь держави у розмірі 8 000,00 грн.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року мотивоване тим, що стягнення витрат у розмірі 10% від ціни позову є необґрунтовано завищеним, тому судом стягнуто 10 % у відповідності до задоволених судом вимог рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року.
Постановою Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу СВК «Хильківський» задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог змінено та позов задоволено частково.
Стягнено із СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , у відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, за період з 8 липня 2016 року до 18 грудня 2019 року - 67 600,63 грн, за період з 19 грудня 2019 року до 23 квітня 2021 року - 50 661,82 грн, а всього 117 704,45 грн.
Стягнено із СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_3 9 759 грн у відшкодування майнової шкоди.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди залишено без змін.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій оскаржуваній частині.
Апеляційну скаргу СВК «Хильківський» на додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року задоволено частково.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року змінено.
Стягнено із СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 25 000 грн кожному у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Повернено СВК «Хильківський» судовий збір у розмірі 4 620 грн.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року стягнуто із СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 5 000 грн на кожного у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд врахував обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, та, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивачів і відшкодування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 витрат на професійний правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Також апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування зазначених витрат ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що він неповнолітній, а в його інтересах діє ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу СВК «Хильківський» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди залишено без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди залишено без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року та касаційну скаргу ОСОБА_3 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року залишено без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року в частині відшкодування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу залишено без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року (в частині відшкодування ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу), касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року задоволено частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року в частині зміни додаткового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року щодо вирішення заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення скасовано.
Додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року в частині вирішення заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення скасовано.
Справу в цих частинах направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_2 , який є неповнолітнім, оскільки його законним представником заявлено відмінні від інших позивачів позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, які направлені на захист прав саме ОСОБА_2 , що є підставою для відшкодування судових витрат.
В заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , просила вирішити питання про стягнення судових витрат, оскільки під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції нею понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 129 383,22 грн, які мають бути відшкодовані відповідачем.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Матеріали справи свідчать, що 30 березня 2020 року між ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_2 , та адвокатським об'єднанням «ПАРАДІГМ» укладено договір № 30Б2020 ФО-3 про надання правової та професійної допомоги, за яким на умовах, визначених цим договором клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнтові комплексну правову та професійну правничу допомогу, з усіх питань юридичного характеру Клієнта, включаючи захист, представництво або надати інші види правової та професійної правничої допомоги, необхідні клієнту, незалежно від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права (том 5, а.с. 52-65).
Відповідно до п. 4.2 Договору порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару встановлюються цим Договором і визначаються у письмових Дорученнях. Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги Клієнт виплачує Адвокату винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається сторонами одним із таких способів:
п. 4.3.2 у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні;
4.3.3. у розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично наданих адвокатським об'єднанням видів правової та професійної правничої допомоги та ставок погодинної оплати, визначених та погоджених сторонами у відповідному Додатку до Даного договору.
В цей же день між вказаними сторонами укладено додаток № 1 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги № 30Б2020 ФО-3 від 30 березня 2020 року, доручення на надання правової та професійної правничої допомоги № 1 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги № 30Б2020 ФО-3 від 30 березня 2020 року, якими погоджено порядок визначено вартості послуг адвоката (том 5, а.с. 67-68, 69-71).
01 жовтня 2020 року сторонами складено Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги та звіт про надану правову та професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , як представнику неповнолітньої особи ОСОБА_2 , за яким вартість правової та професійної допомоги становить 129 383,22 (том 5, а.с 73-74, 75-77).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності критерій реальності адвокатських витрат, зважаючи на обставини справи , судова колегія вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 , в інтересах діє ОСОБА_1 , витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 5 000 грн.
При визначенні розміру судових витрат, що підлягає стягненню на правову допомогу, судова колегія враховує певну тотожність обґрунтувань позову та заперечень, які були подано до апеляційної скарги, що не відповідає критеріям розумності та необхідності, оскільки на час звернення з апеляційною скаргою правова позиція позивача здебільшого вже була сформована, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин, що потребує зазначеного адвокатом проміжку часу та зусиль, суду не надано.
Отже, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката судова колегія вважає, що розмір заявлених до стягнення судових витрат не відповідає критеріям необхідності та співмірності, а тому, виходячи з із засад розумності та справедливості, обсягу виконаних адвокатом робіт, він підлягає зменшенню до 5000 грн та саме ця сума має бути компенсована у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» (код ЄДРПОУ 03770247, який знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський район, село Хильківка, вул. Шевченка, буд. 45) на користь неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина