Єдиний унікальний номер 638/16004/17
Номер провадження 22-ц/818/2183/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» на додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року в складі судді Подус Г.С. по справі № 638/16004/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулись з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» (далі - СВК «Хильківський»), треті особи: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 , задоволено частково.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , грошову суму в розмірі 562 964,80 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08 липня 2016 року по 18 грудня 2019 року.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , грошову суму в розмірі 230 867,48 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 19 грудня 2019 року по 23 квітня 2021 року.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , грошову суму в розмірі 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 294 466,24 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної смертю фізичної особи за період з 08 липня 2016 року по 30 червня 2018 року.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 56 998 грн в рахунок відшкодування витрат понесених на поховання батька та спорудження надгробного пам'ятника.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову - відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 28 лютого 2020 року задоволено заяву позивачів про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 129 383,20 грн.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 85 146,40 грн.
Стягнуто з СВК «Хильківський» на користь неповнолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , судові витрати у розмірі 50 000,00 грн.
Стягнуто з СВК «Хильківський» судовий збір на користь держави у розмірі 8 000,00 грн.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року мотивоване тим, що стягнення витрат у розмірі 10% від ціни позову є необґрунтовано завищеним, тому судом стягнуто 10 % у відповідності до задоволених судом вимог рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року.
Постановою Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу СВК «Хильківський» задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог змінено та позов задоволено частково.
Стягнуто із СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , у відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого за період з 8 липня 2016 року до 18 грудня 2019 року - 67 600,63 грн, за період з 19 грудня 2019 року до 23 квітня 2021 року - 50 661,82 грн, а всього 117 704,45 грн.
Стягнуто із СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 9 759 грн.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди залишено без змін.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій оскаржуваній частині.
Апеляційну скаргу СВК «Хильківський» на додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року задоволено частково.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року змінено.
Стягнено із СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 25 000 грн кожному у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Повернуто СВК «Хильківський» судовий збір у розмірі 4 620 грн.
Зменшуючи розмір відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шкоди, завданої смертю потерпілого, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції при розрахунку втраченого заробітку неправильно застосував частину 3 статті 1197 ЦК України та помилково включив до нього виплати, які не є заробітком за трудовим договором, а саме 300 грн доходу від надання майна в оренду та 98 200 грн дивідендів.
Апеляційний суд вказав на помилкове задоволення судом першої інстанції позову в частині відшкодування ОСОБА_1 витрат на спорудження надгробного пам'ятника, оскільки матеріали справи не містять доказів понесення таких витрат, а поданий позивачами акт прийому виконаних робіт за договором № 162 від 1 квітня 2017 року не містить інформації про оплату його вартості.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що сам факт втрати батька та чоловіка свідчить про завдання позивачам моральної шкоди, розмір відшкодування якої визначено судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.
Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що відшкодовані цим судом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 129 383,20 грн - ОСОБА_1 , 85 146,40 грн - ОСОБА_1 та 50 000 грн - ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла законний представник ОСОБА_2 , є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням вимог розумності та справедливості на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню по 25 000 грн кожному на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При цьому ОСОБА_3 такі витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки він є неповнолітнім і в його інтересах діє його мати.
Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року стягнено із СВК «Хильківський» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 5 000 грн на кожного у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд врахував обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, та, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивачів і відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на професійний правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Також апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування зазначених витрат ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що він неповнолітній, а в його інтересах діє ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року касаційну скаргу СВК «Хильківський» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди залишено без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди залишено без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року залишено без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року в частині відшкодування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу залишено без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року (в частині відшкодування ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу), касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року та касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року задоволено частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року в частині зміни додаткового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року щодо вирішення заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення скасовано.
Додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 8 лютого 2021 року в частині вирішення заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення скасовано.
Справу в цих частинах направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_3 , який є неповнолітнім, оскільки його законним представником заявлено відмінні від інших позивачів позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, які направлені на захист прав саме ОСОБА_3 , що є підставою для відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції голова сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» просив вказане судове рішення у частині стягнення витрат на правничу допомоги скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, а також зменшити розмір судового збору, що підлягає стягненню з кооперативу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір витрат на правому допомогу, зазначений в заяві про ухвалення додаткового рішення істотно перевищує заявлену в попередньому розрахунку витрат, які позивачі понесуть і які очікують понести у зв'язку з розглядом справи.
Доказів, що обумовили збільшення цих витрат, позивачами не надано. В дорученнях на надання правової та професійної допомоги датованих 20 червня 2017 року між Позивачами та Адвокатом Прилипко Д.В. визначено гонорар у розмірі 10 % визначеної клієнтом ціни позову.
Вважає, що представником позивача штучно завищено витрачений час та його вартість за надані послуги, оскільки відповідно до звіту про надану правову та професійну правничу допомогу деякі послуги повторюються. Складання заяви про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (1 год. 35 хв.), представництво інтересів ОСОБА_2 в перемовинах з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» стосовно узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування (1год. 10 хв.) не стосуються предмету позову, а тому не можуть бути враховані при визначені судових витрат.
В порушення положенням статті 137 ЦПК України суд першої інстанції з власної ініціативи змінив розмір витрат на правову допомогу. Вказував про не співмірність розміру судових витрат, оскільки судом на користь ОСОБА_2 стягнуто 129 383,20 грн на правничу допомогу, а розмір моральної шкоди, що підлягав відшкодуванню становив 500 000,00 грн.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 20 листопада 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_3 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 9, а.с. 9-10), крім того повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 9, а.с. 7).
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 9, а.с. 11-12), крім того повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 9, а.с. 6).
ОСОБА_1 отримано 31 жовтня 2025 року в електронному кабінеті (т. 9, а.с. 3).
Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Хильківський» отримано 31 жовтня 2025 року в електронному кабінеті (т. 9, а.с. 4).
Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» отримано 31 жовтня 2025 року в електронному кабінеті (т. 9, а.с. 5).
ОСОБА_4 отримано 12 листопада 2025 року (т. 9, а.с. 13).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судом встановлено, що 20 червня 2017 року між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_3 , та адвокатом Прилипком Д.В. укладено договір № 03/20-Ч-2017 про надання правової та професійної допомоги, за яким на умовах, визначених цим договором клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати клієнтові комплексну правову та професійну правничу допомогу, з усіх питань юридичного характеру Клієнта, включаючи захист, представництво або надати інші види правової та професійної правничої допомоги, необхідні клієнту, незалежно від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права (том 3, а.с. 129-140).
Відповідно до п. 4.2 Договору порядок та спосіб визначення (обчислення) гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення гонорару встановлюються цим Договором і визначаються у письмових Дорученнях. Сторони домовилися, що за надання правової та професійної правничої допомоги Клієнт виплачує Адвокату винагороду у формі гонорару, розмір якого визначається сторонами одним із таких способів: п. 4.3.2 у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову, про що зазначається у відповідному дорученні.
В цей же день між вказаними сторонами укладено додаток № 1 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги № 03/20-Ч-2017 від 20 червня 2017 року, додаток № 2 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги № 03/20-Ч-2017 від 20 червня 2017 року, доручення на надання правової та професійної правничої допомоги № 1 до договору про надання правової та професійної правничої допомоги № 03/20-Ч-2017 від 20 червня 2017 року, якими погоджено порядок визначено вартості послуг адвоката (том 3, а.с. 141-146 ).
Відповідно до Доручення на надання правової та професійної правничої допомоги № 1 до Договору № 03/20-Ч-2017 від 20 червня 2017 року, пункт «В» передбачає, що сторони на виконання п. 4.3 Розділу 4 Договору, узгодили спосіб визначення розміру гонорару, погодивши до даного Доручення, що винагорода у формі гонорару за надання правової та професійної правничої допомоги, враховуючи складність необхідних Клієнту видів послуг, буде сплачена Клієнтом у відсотковому (процентному) відношенні залежно від ціни позову - 10% від визначеної Клієнтом ціни позову (станом на день подачі позовної заяви) в судовій справі провадження у якій відкрито та здійснюватиметься в межах предмету даного Доручення (розділ «А» Доручення) та в порядку передбаченому Дорученням, що не позбавляє Адвоката обов'язку у порядку визначеному Договором, після закінчення надання послуг, надати Клієнту Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги та Звіт.
На підтвердження надання правової допомоги стороною надано Акт приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги від 18 грудня 2019 року до Договору № 03/20-Ч-2017 від 20 червня 2017 року та звіт про надану правову та професійну правничу допомогу ОСОБА_2 , як представнику неповнолітньої особи Лук'яненка А.О) (том 3, а.с. 156-157, 158-163).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Як установлено в частині 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб'єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).
При визначенні розміру судових витрат, що підлягає стягненню на правову допомогу, судова колегія виходить з того, що інтереси позивачів представляв один адвокат, та зважаючи тотожність предмету та підстав позову, виконані представником позивачів роботи за договором про надання правової допомоги мають однаковий характер щодо кожного з позивачів, а саме: вимоги позовних заяв, клопотання та письмові пояснення.
Отже, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, та виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія вважає, що ОСОБА_3 , в інтересах якого діяла його мати ОСОБА_2 , має бути компенсовано 15000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу голови сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» задовольнити частково.
Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 28 лютого 2020 року у частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 змінити.
Зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Хильківський» (код ЄДРПОУ 03770247, який знаходиться за адресою: Полтавська обл., Хорольський район, село Хильківка, вул. Шевченка, буд. 45) на користь неповнолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 50000 грн до 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина