Іменем України
11 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/3214/25
провадження № 22-ц/4809/1539/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 серпня 2025 року у складі головуючого судді Волоткевича А. В.
Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позов та ухвали суду першої інстанції.
У квітні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно із відповідачів на користь банку 3% річних за ст. 625 України за прострочення виконання зобов'язання за договором №KGMDAE00000314 від 21 грудня 2006 року у сумі 84 361, 89 грн (інфляційне збільшення) та 34 614, 08 грн (штрафні санкції), а всього 118 975, 97 грн.
В обгрунтування зазначено, що 21 грудня 2006 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KGMDAE00000314.
Відповідно до умов кредитного договору №KGMDAE00000314 від 21 грудня 2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 17 109 дол США, на строк до 20 грудня 2011 року.
Задля забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №KGMDAE00000314 21 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки KGMDAE00000314/1.
В порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526, 1054 ЦК України ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитом у встановленому договором порядку та строки не виконав, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
09 жовтня 2013 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №202/31542/13-ц задоволено частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KGMDAE00000314 від 21.12.2006 року у розмірі 365 345,84 грн, та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк» суму 10 000,00 грн, а всього заборгованість у сумі 375 345,84 грн, що еквівалентно 46 959,32 дол. США та складається: заборгованість за кредитом - 14 151,33 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 15 211,91 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 694,55 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 16 901,53 дол. США. В решті вимог за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Позивач вказує, що станом на березень 2025 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська відповідачем не виконано, заборгованість за кредитом не погашено.
Посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, банк звернувся до суду з цим позовом.
30 липня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із заявою, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:а) нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Загальна площа (3.7, кв. м): адреса АДРЕСА_1 , приміщення 248., Розмір частки: 1. б) квартира, об'єкт житлової нерухомості, Загальна площа (53.9 кв.м):, Опис: 2-х АДРЕСА_2 . Розмір частки - 1. в) мотоцикл (Номер державної реєстрації: НОМЕР_1 ; Назва марки транспортного засобу: HARLEY-DAVIDSON; Назва моделі транспортного засобу: FLHXS TOURING STREET GLIDE SPESIAL; Рік виготовлення: 2014; Об'єм двигуна: 1690; Колір транспортного засобу: ЧОРНИЙ; Тип транспортного засобу: МОТОЦИКЛ) г) Автомобіль (Номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ; Назва марки транспортного засобу: JEEP; Назва моделі транспортного засобу: HEROKEE; Рік виготовлення: 2015; Об'єм двигуна: 3239; Колір транспортного засобу: СИНІЙ; Тип транспортного засобу: ЛЕГКОВИЙ; Тип кузову транспортного засобу: УНІВЕРСАЛ).
В обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за зобов'язаннями ОСОБА_1 , що виникли на підставі укладеного з АТ КБ «Приватбанк» кредитного договору № KGMDAE00000314 від 21 грудня 2006 року. Представник вказує, що є підстави вважати, що майно, яке належить на праві власності відповідачам може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення (а.с.1-3 матеріалів заяви про забезпечення позову).
Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 серпня 2025 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про забезпечення позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що заява про забезпечення позову, окрім формального посилання на те, що існує ймовірність відчуження відповідачами належного їм майна на користь третіх осіб, не надання доказів скрутного матеріального становища відповідачів, вчинення ними дій по відчуженню належного їм майна, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, не містить мотивів співмірності застосування заходів забезпечення із предметом позову, підтверджену належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного зазначеного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того суд зазначив, що позивачем не дотримано вимоги щодо співмірності застосування заходів із предметом позову. Предметом позову у справі є вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 118 975,97 грн. Оскільки позивачем не надано до суду доказів вартості нерухомого майна, суд не має змоги оцінити вартість вказаного нерухомого майна і відповідно співмірність застосування вказаних заходів забезпечення позову предмету позову.
Позивачем не надано належних доказів наявності у власності відповідачів транспортних засобів, на які заявник просить накласти арешт та вартості таких транспортних засобів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 серпня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення вимог заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування зазначено, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за зобов'язаннями ОСОБА_1 , що виникли на підставі укладеного з АТ КБ «Приватбанк» кредитного договору №KGMDAE00000314 від 21 грудня 2006 року. Відтак, є підстави вважати, що майно, яке належить на праві власності відповідачу може бути відчужене на користь третіх осіб, а у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачами не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Щодо участі учасників справи в судового засіданні в суді апеляційної інстанції.
Позивач АТ КБ «Приватбанк» та його представник в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.55-56).
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.53).
Судова повістка, направлена ОСОБА_1 за адресою місця його реєстрації: АДРЕСА_2 , повернулась до суду неврученою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог заяви.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову
Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача зазначала про те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за зобов'язаннями ОСОБА_1 , що виникли на підставі укладеного з АТ КБ «Приватбанк» кредитного договору № KGMDAE00000314 від 21 грудня 2006 року. На думку позивачає підстави вважати, що належне на праві власності відповідачеві майно може бути відчужене на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. З урахуванням зазначеного, просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: а) нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Загальна площа (3.7, кв. м): адреса Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 1г, приміщення 248., Розмір частки: 1. б) квартира, об'єкт житлової нерухомості, Загальна площа (53.9 кв.м):, Опис: 2-х АДРЕСА_2 . Розмір частки - 1. в) мотоцикл (Номер державної реєстрації: НОМЕР_1 ; Назва марки транспортного засобу: HARLEY-DAVIDSON; Назва моделі транспортного засобу: FLHXS TOURING STREET GLIDE SPESIAL; Рік виготовлення: 2014; Об'єм двигуна: 1690; Колір транспортного засобу: ЧОРНИЙ; Тип транспортного засобу: МОТОЦИКЛ) г) Автомобіль (Номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ; Назва марки транспортного засобу: JEEP; Назва моделі транспортного засобу: HEROKEE; Рік виготовлення: 2015; Об'єм двигуна: 3239; Колір транспортного засобу: СИНІЙ; Тип транспортного засобу: ЛЕГКОВИЙ; Тип кузову транспортного засобу: УНІВЕРСАЛ).
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо безпідставності заяви про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання тощо.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 910/4777/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що в квітні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути солідарно із відповідачів на користь банку 3% річних за ст. 625 України за прострочення виконання зобов'язання за договором №KGMDAE00000314 від 21 грудня 2006 року у сумі 84 361, 89 грн (інфляційне збільшення) та 34 614, 08 грн (штрафні санкції), а всього 118 975, 97 грн.
21 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KGMDAE00000314, що підтверджується копією вказаного кредитного договору (а.с.50-53 матеріалів позову).
Крім того, 21 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № KGMDAE00000314/1. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № KGMDAE00000314 (а.с.48-49 матеріалів позову).
09 жовтня 2013 року заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №202/31542/13-ц задоволено частково позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KGMDAE00000314 від 21 грудня 2006 року у розмірі 365 345,84 грн, та стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват Банк» суму 10 000,00 грн, а всього заборгованість у сумі 375 345,84 грн, що еквівалентно 46 959,32 дол. США та складається: заборгованість за кредитом - 14 151,33 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 15 211,91 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 694,55 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 16 901,53 дол. США. В решті вимог за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено (а.с.65-66 матеріалів позову).
Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 07 травня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті (а.с.24 матеріалів позову).
Доводи, викладені в позовній заяві, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення з відповідачів заборгованості за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 118 975, 97 грн.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, колегія суддів вважає, що існує необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно відповідача може привести до невиправданого обмеження його майнових прав.
Оскільки предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 118 975, 97 грн,то апеляційний суд вважає можливим вжити заходи забезпечення позову у межах визначеної позивачем ціни позову.
При підготовці до розгляду справи, апеляційним судом перевірено наявність у власності ОСОБА_1 об'єктів нерухомого майна.
Так, згідно відповіді №1993119 від 10 листопада 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, загальною площею (3.7, кв. м): адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 2338468632109 та квартири, загальною площею 53.9 кв.м:, Опис: 2-х АДРЕСА_2 (а.с.58 матеріалів заяви про забезпечення позову).
Крім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власника або ТЗ, у ОСОБА_1 у власності наявні 8 транспортних засобів (а.с.58-68 матеріалів заяви про забезпечення позову).
Водночас, колегія суддів вважає необхідним застосувати заходи забезпечення позову в частині накладення арешту лише на нежитлове приміщення загальною площею 3.7, кв. м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2338468632109, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , оскільки накладення арешту на нежитлове приміщення буде відповідати принципам співмірності заявлених позовних вимог.
Варто зазначити, що вказаний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежиться лише його можливість розпоряджатися ним. Крім того, накладення арешту на нежитлове приміщення, належне відповідачеві, не вплине на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призведе до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Щодо накладення арешту на інше належне відповідачеві ОСОБА_1 майно, зокрема житлову квартиру та транспортні засоби, апеляційний суд вважає, що таке забезпечення позову буде неспівмірним із ціною позову у даній справі, а також буде певним чином обмежувати права відповідача, до того ж, позивачем не надано доказів вартості такого майна.
За таких обставин, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в іншій частині апеляційним судом не встановлено.
Оцінивши доводи заявника, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову,у межах ціни позову 118 975, 97 грн, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 3.7, кв. м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2338468632109, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , виходячи із наявності дійсного спору між сторонами, та того, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права.
Таким чином, ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 серпня 2025 року слід скасувати, а заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про забезпечення позову задовольнити частково та у межах ціни позову 118 975, 97 грн, вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 3.7, кв. м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2338468632109, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 01 серпня 2025 року скасувати.
Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про забезпечення позову задовольнити частково.
У межах ціни позову 118 975, 97 грн вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 3.7, кв. м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2338468632109, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 20.11.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко