іменем України
20 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/5013/25
провадження № 22-ц/4809/1584/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Волошиної М.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі- Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горобець Олена Леонідівна, на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року у складі судді Стручкової Л.І.,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту - АТ КБ «Приватбанк»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року у відкритті провадження відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горобець Олена Леонідівна, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просила вказану ухвалу суду скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі і розгляду справи по суті.
АТ КБ «Приватбанк» направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 11 серпня 2025 рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горобець Олена Леонідівна, - без задоволення.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, своїх представників не направили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 (записи про обтяження №26895827 та №26895873) (а.с.1-4).
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 липня 2024 року у справі №398/4315/23, яке набрало законної сили 30 серпня 2024 року, відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про виключення з реєстру записів про реєстрацію обтяження майна (а.с.7-9).
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції послався на положення п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України, а саме є таке, що набрало законної сили рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Необхідність застосування вказаної норми права зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 дійшла висновку про те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15.
Тобто, для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 186 ЦПК України суд мав установити тотожність предмета, підстав позову та суб'єктного складу сторін.
Як убачається з матеріалів цієї справи у цивільній справі №398/4315/23 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи №26895827 та №26895873 про реєстрацію обтяжень належної їй квартири АДРЕСА_1 , на підставі ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .
При цьому, звертаючись у серпні 2025 року до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Олександрійський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у цій справі ОСОБА_1 просила суд зняти арешт з майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 (записи про обтяження №26895827 та №26895873), на підставі ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, апеляційним судом встановлено, що у цивільній справі №398/5013/25 та у цивільній справі №398/4315/23 співпадають підстави для позову та склад учасників цивільного процесу, однак предмет позову є різним, а тому суд помилково відмовив у відкритті провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене вище суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування ухваленого судового рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Горобець Олена Леонідівна, задовольнити.
Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 серпня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко