ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/7686/25
№ провадження 1-кп/646/1462/2025
21 листопада 2025 року місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді:
прокурор Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020006444 від 19 травня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Новотроїцьке Херсонської області, громадянина України, який перебуває на посаді стрільця 1 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 43 від 10 лютого 2025 року солдат ОСОБА_4 уважається таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою стрільця 1 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення та призначений на цю посаду наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 23 о/с від 10 лютого 2025 року.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20) частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Відповідно до вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За статтею 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно із статтею 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як убачається зі статті 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Як зазначено у пункті 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Так, 25.04.2025 приблизно об 11:20 годині командир 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_6 , перебуваючи у населеному пункті АДРЕСА_2 , вишикував частину особового складу 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , зокрема, солдата ОСОБА_4 , якому було віддано бойовий наказ № 11 на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 бригади НГУ № 497 ДСК від 24.04.2025 та бойового розпорядження командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення 15 бригади НГУ № 197 ДСК від 25.04.2025 щодо необхідності визначеному особовому складу в термін до 16:00 години 25.04.2025 висунутись в район оборони 3 боп НОМЕР_2 броп на позицію відділення «Панда» у лісосмугу під умовною назвою «Україна» північної околиці населеного пункту Кіндрашівка Куп'янського району Харківської області, з метою ведення оборонного бою в першому ешелоні оборони, стійкому утриманні займаних позицій, недопущення прориву противника та його просування в глибину батальйонного району оборони шляхом нарощення системи вогню, спостереження та розвідки, у випадку прориву противника в глибину оборони вогнем із всіх засобів завдати йому рішучої поразки із зайнятої позиції і зупинити подальше просування, подавлення вогневих точок на позиції противника здійснювати за допомогою наявних засобів ураження, зв'язок підтримувати за допомогою радіостанції «Моторола», евакуацію і підвіз на позицію боєкомплекту та продовольства здійснювати безпосередньо на точку евакуації «Нескафе». Організувати цілодобове чергування, забезпечити охорону та оборону позицій відділення, забезпечити облаштування позицій всіма наявними силами та засобами в інженерному відношенні, наявність траншей, бліндажів, укриттів, ходів сполучень між позиціями та інше. Особливу увагу звернути на встановлення МВЗ та невибухових загороджень на підступах до позицій, для збереження життя військовослужбовців.
Однак, солдат ОСОБА_4 , 25.04.2025 приблизно об 11годині 20 хвилин, знаходячись в районі населеного пункту Самборівка Куп'янського району Харківської області, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій , передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати бойовий наказ №11 на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 бригади НГУ №497 ДСК від 24.04.2025 та бойового розпорядження командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення НОМЕР_2 бригади НГУ №197 ДСК від 25.04.2025, доведеного до нього в усному порядку, який був виданий уповноваженою особою - командиром 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_6 у межах своїх повноважень із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також, грунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тому, своїми діями солдат ОСОБА_4 вчинив непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Судом було роз'яснено ОСОБА_4 суть обвинувачення і з'ясовано, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винуватим і чи бажає давати показання.
Обвинувачений пояснив суду, що чітко розуміє, що його обвинувачено за частиною четвертою статті 402, його дії кваліфікуються як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
ОСОБА_4 зазначив, що повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні, визнає фактичні обставини кримінального правопорушення стосовно часу, місця, способу вчинення та буде давати показання.
На виконання вимог статті 349 Кримінального процесуального кодексу України судом з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження.
Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України та просив не досліджувати обставини справи у повному обсязі, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.
Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Прокурор просив суд обмежитись, окрім допиту обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти такого порядку дослідження обставин справи та підтвердження їх доказами.
Захисник підтримав думку свого підзахисного.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, фактичні обставини справи не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого, прокурора, захисника, які уважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу, мотиви кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності, уважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі письмові докази відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням письмових матеріалів провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред'явленому обвинуваченні за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що щиро кається у скоєному та, за можливості, ще буде виконувати військові обов'язки.
Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань обвинуваченого, у судовому засіданні досліджено документи, що характеризують його особу.
Згідно із довідкою № 25319524060430713774, наданою на вимогу слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався.
З довідки військово-лікарської комісії № 2025-0515-0807-3258-0 від 15 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_4 придатний до військової служби.
За інформацією, наданою командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у службовій характеристиці від 26 квітня 2025 року, за період проходження служби на посаді стрільця 1 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_4 зарекомендував себе, як недисциплінований та безвідповідальний військовослужбовець.
Свої функціональні обов'язки виконував не задовільно. Вимоги статутів ЗСУ та інших нормативно-правових документів стосовно проходження військової служби в обсязі займаної посади знає слабо. Під час виконання бойових завдань проявляє пасивність, потребує допомоги з боку старших командирів (начальників).
На зауваження реагує формально, висновків не робить. До поставлених завдань ставиться без належної відповідальності, не проявляє старанності та ініціативи. У службовій діяльності проявляє байдужість, зауваження з боку командирів ігнорує, сприймає з ознаками зневаги.
Не проявляє бажання до вдосконалення своїх професійних навичок. У військовому колективі авторитету не має, з товаришами по службі стосунки підтримує на формальному рівні, до командирів ставиться без належної поваги. У службових питаннях ненадійний, доручення виконує неякісно або з порушенням термінів. Особиста виконавча дисципліна на низькому рівні.
За своїми професійно - діловими та моральними якостями солдат ОСОБА_4 займаній посаді не відповідає.
Як встановлено з медичної характеристики, наданої 25 квітня 2025 року начальником медичного пункту 3 батальйону оперативного призначення, ОСОБА_4 перебував під наглядом медичної служби військової частини НОМЕР_1 з моменту зарахування. За медичною допомогою не звертався.
Відповідно до інформації, наданої 25 квітня 2025 року начальником медичного пункту 3 батальйону оперативного призначення, 25 квітня 2025 року о 09:30 годині - 10:15 годині ним було проведено медичний огляд ОСОБА_4 , за результатами якого встановлено, що за станом здоров'я останній придатний до виконання бойових завдань за призначенням. Суттєвих порушень стану здоров'я, які б заважали йому виконувати бойові завдання, виявлено не було.
Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Обвинувачений не заперечує допустимість та належність доказів, представлених стороною обвинувачення, а так само і не оспорює фактичні обставини.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, доведена повністю, просив суд визнати обвинуваченого винним у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, визнати обставинами, що пом'якшують покарання, щире каяття та сприяння обвинуваченого розкриттю злочину; призначити покарання за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком у мінімальних межах передбачених санкцією зазначеної частини статті.
Захисник у судовому засіданні просив призначити мінімальне покарання обвинуваченому оскільки він щиро розкаявся; уважав за можливе застосувати положення статті 75 Кримінального кодексу України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком.
ІІІ. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд уважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених у судовому засіданні, та які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд уважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.
Ураховуючи зібрані у справі докази та встановлені фактичні обставини, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та кваліфікувати його дії за:
- частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України за ознаками непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
IV. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Згідно із статтею 66 Кримінального кодексу України обставинами, які пом'якшують покарання, є щире каяття ОСОБА_4 та його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, встановлені статтею 67 Кримінального кодексу України, відсутні.
V. Мотиви призначення покарання
Відповідно до частини другої статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При визначенні розміру покарання суд керується вимогами статей 65 - 67, 70 Кримінального кодексу України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що характеризують злочин (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Ураховуючи межі судового розгляду, визначені статтею 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не вправі погіршувати становище обвинуваченого, у тому числі, в частині обставин, що обтяжують покарання.
У відповідності до положень статті 12 Кримінального кодексу України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є тяжким злочином.
Суд ураховує, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; щиро розкаявся у скоєному.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, даних про його особу, способу вчинення кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих, а також, інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання за частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком, ближчим до найнижчої межі, що встановлена санкцією частини статті.
Стосовно можливості виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та звільнення від його відбування з випробуванням відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України суд зазначає таке.
Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення має підвищену суспільну та національну небезпеку, безпосереднім об'єктом якого є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі, а відкрита відмова виконати наказ начальника, що мала місце в даному випадку, є найбільш зухвалою формою непокори, яка в умовах ведення бойових дій унеможливлює виконання бойових завдань та підриває боєздатність військового підрозділу.
Положення статті 75 Кримінального кодексу України застосовуються з урахуванням мети покарання, а тому, звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану не лише запобігатиме вчиненню нових злочинів іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Це може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Відсутність належного реагування держави, зокрема, суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України, нівелює визначену статтями 50, 65 Кримінального кодексу України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у Постанові від 05 вересня 2024 року у справі № 552/4832/22, провадження № 51-1093км24.
VII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
На час ухвалення вироку до обвинуваченого з 12.06.2025 застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківській слідчий ізолятор», який суд уважає на необхідне залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати на проведення судових експертиз відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Викривач у кримінальному провадженні відсутній, тому розмір пропонованої винагороди викривачу не визначався.
Підстави для застосування заходів кримінально - правового характеру щодо юридичної особи відсутні.
В ході досудового розслідування перекладач не залучався.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись статтями 368, 370, 374 та 395 Кримінального процесуального кодексу України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід, який застосовується до ОСОБА_4 з 12 червня 2025 року у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років обчислювати з 12 червня 2025 року, відповідно до частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020006444 від 19 травня 2025 року, залишити у справі № 646/7686/25, провадження № 1-кп/646/1462/2025.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Роз'яснити обвинуваченому та його захиснику їх право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Роз'яснити обвинуваченому його право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок складено, підписано та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті 21 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1