Справа № 646/9646/25
Провадження № 2/646/4786/2025
20.11.25 м. Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Серпутько Д.Є., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Петракова В.А., про забезпечення позову у цивільній справі № 646/9646/25 за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Петракова Володимира Анатолійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих власнику квартири внаслідок її затоплення,
У провадженні суду перебуває цивільна справа № 646/9646/25 за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Петракова Володимира Анатолійовича, подана до суду 23.09.2025 року, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих власнику квартири внаслідок її затоплення.
18.11.2025 року за вх. № 51811 через «Електронний суд» представник позивача - адвокат Петраков В.А.,подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту - заборони на відчудження квартири АДРЕСА_1 , до виконання судового рішення.
Суд розглядає вказану заяву відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, тобто не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову та застосовувати такі заходи в тих випадках, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову вказує, що існує реальний ризик відчуження майна третім особам, що в подальшому може призвести до невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Однак з заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна відповідача не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та не надано доказів, які дають підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У постанові КЦС Верховного Суду від 30.07.2025 року у справі № 752/22157/20 встановлено, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно допускається виключно щодо майна, яке належить відповідачу у справі.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб (постанова Верховного Суду від 13.12.2023 року у справі № 522/21977/21).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що суд повинен врахувати, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Так, позивач звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів 135590 грн - збитків, 49000 грн - моральної шкоди, водночас заява про забезпечення позову полягає у забороні відчуження майна відповідача ОСОБА_3 , яке не є предметом позову, позивачем не долучено доказів, які б свідчили що відповідач має намір на відчуження нерухомого майна з метою утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Стаття 322 ЦК України зобов'язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини. Таким чином, обов'язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири. Таким чином, шкода, завдана позивачу залиттям квартири, що відбулося внаслідок пошкодження у квартирі відповідача опалювального приладу внутрішньоквартирної мережі гарячого водопостачання, підлягає відшкодуванню саме відповідачем, оскільки він як власник квартири несе обов'язки щодо належного утримання та експлуатації квартири та її складових частин, зокрема сантехнічного обладнання та мережі водовідведення квартири (Постанова ВС від 03 жовтня 2018 року, справа № 344/3303/16-ц, провадження № 61-19927св18).
Відповідач ОСОБА_3 згідно з наявних відомостей з ДРРП набула право власності на квартиру 07.08.2025 року, при цьому затоплення квартири позивача згідно з наданих ним документів відбулося 21.04.2025 року. Убачається, що на момент затоплення квартири позивача ОСОБА_3 не була власником квартири АДРЕСА_1 . Крім того, позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_3 є відповідальною особою, яка завдала шкоду майну позивача, а також належне обґрунтування залучення її у якості співвідповідача по справі. Саме інша особа, яка була власником квартири станом на 21.04.2025 року, у разі встановлення її вини у завданні шкоди позивачу затопленням її квартири, є належним відповідачем та відповідальною особою за завдання такої шкоди.
В зв'язку з відсутністю обґрунтованих доводів заяви про забезпечення позову, у її задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України,
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Петракова В.А., про забезпечення позову у цивільній справі № 646/9646/25 за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Петракова Володимира Анатолійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування збитків, завданих власнику квартири внаслідок її затоплення шляхом накладення арешту - заборони на відчудження квартири АДРЕСА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Харківської області.
Суддя Д.Є. Серпутько