Справа № 645/7514/25
Провадження № 2/645/3668/25
17 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Шевченко Г.С.,
за участю секретаря судових засідань - Пастушенко К.Р.,
прокурора - Трофіменко О.О.,
представника відповідача - адвоката Скрипника С.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Скрипника С.І. про направлення за підсудністю цивільної справи за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури Грюка В.В. в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації,
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури Грюка В.В. в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації в сумі 1 524 400,00 грн.
У підготовчому судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Скрипник С.І. звернувся до суду із клопотанням про направлення вказаної цивільної справи за підсудністю до Новобаварського районного суду м.Харкова, на підставі ст. 27 ЦПК України, за місцем реєстрації відповідача.
Прокурор проти задоволення клопотання про направлення справи за підсудністю заперечувала, посилаючись на правила виключної підсудності. Оскільки спір стосується нерухомого майна, що розташоване в Немишлянському районі м. Харкова, вважала, що справа підлягає розгляду саме у Немишлянському районному суді м. Харкова.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав.
Із пунктів 41, 42 роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" випливає, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що "правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно".
У постанові від 20 березня 2024 року по справі № 523/14831/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що якщо позовні вимоги стосуються прав на об'єкт нерухомого майна, то підсудність цього спору повинна визначатися за правилами, встановленими статтею 30 ЦПК України, якою регулюються правила виключної підсудності.
Оскільки позовні вимоги прокурора стосуються стягнення грошової компенсації у зв'язку з відчуженням особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 , що територіально розташована в Немишлянському районі м. Харкова, вказана справа на підставі ст. 30 ЦПК України підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тому підстав для її направлення до суду за місцем реєстрації відповідача немає.
З огляду на викладене, клопотання представника відповідача про направлення справи за підсудністю до Новобаварського районного суду м. Харкова задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 12, 30, 189, 197, 260-261 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Скрипника С.І. про направлення за підсудністю цивільної справи за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури Грюка В.В. в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації - відмовити.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 21.11.2025 р.
Суддя Г. С. Шевченко