13.11.2025
Справа № 644/ 4167 /24
н/п 2/644/ 867 /25
13 листопада 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Сітало А.К.,
за участю секретаря - Трач М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача - Препелиця Ю.В. звернулася до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором від 13.07.2021 року в розмірі 189 113,61 грн. та покласти судові витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Ціна позову визначена позивачем в розмірі - 189 113,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що13.07.2021 ОСОБА_1 була підписана з банком заява-згода № 1164735 на укладання Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро». ОСОБА_1 була належним чином проінформована про умови кредитування, отримала всі необхідні пояснення, засвідчила своїм підписом заяву про відкриття поточного рахунку та випуск електронного платіжного засобу, паспорт споживчого кредиту, заяву-згоду, Кредитний договір, Договір добровільного страхування.
13.07.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22036000521732, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за цим Договором в повному обсязі.
На підставі кредитного договору №22036000521732 укладеного 13.07.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 144970,00 грн. строком на 60 місяців з кінцевою датою погашення кредиту 13.07.2026. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,00 % річних.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого обов'язку, не здійснює плату для погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, згідно розрахунку заборгованості станом на 17.05.2024 року заборгованість за Кредитним договором становить -_189113,61_грн., який складається з наступного: залишок простроченого кредиту - 145350,50 грн.; залишок прострочених відсотків - 1,82 грн. ; залишок прострочених комiсiй - 43761,29 грн.
Ухвалою суду від 11.06.2024 відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Представник позивача - Препелиця Ю.В. просила справу слухати за її відсутності та задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач просила врахувати сплачені нею суми на погашення кредиту, які підтверджуються розрахунком заборгованості станом на 06.11.2025.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Крім того, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК).
Судом встановлено, що 13.07.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22036000521732, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідач зобов'язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за цим Договором в повному обсязі.
На підставі кредитного договору №22036000521732 укладеного 13.07.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 144 970,00 грн. строком на 60 місяців з кінцевою датою погашення кредиту 13.07.2026. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,00 % річних.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач в повному обсязі не виконала свого зобов'язання, не здійснює плату для погашення кредитної заборгованості на рахунки позивача.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованості, яка складається із залишку простроченого кредиту та прострочений відсотків.
Щодо стягнення з відповідача залишку простроченої заборгованості за комісією, суд приходить до наступних висновків.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В кредитному договорі укладеному між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Враховуючи, що позикодавцем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача залишку заборгованості за комісією не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.
Відповідач не спростовувала факт підписання нею договору та не надала суду жодних належних і допустимих доказів в підтвердження відсутності заборгованості чи доказів в підтвердження того, що вона не отримувала кредитних коштів, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, а тому приймається судом до уваги.
Враховуючи відсутність доказів, які б спростовували факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом та його розміру, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості з урахуванням сплачених позичальником сум на погашення кредиту, згідно Розрахунку заборгованості наданого відповідачу АТ «Банк Кредит Дніпро» станом на 06.11.2025, яка складається із залишку простроченого кредиту в сумі 130350,50 грн. та залишку прострочених відсотків в сумі 2,53 грн.
Загальна сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідача складає 130353,03 грн.
Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».
За подання позовної заяви АТ «Банк Кредит Дніпро» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку ((130353,03 грн. (сума задоволених позовних вимог) ? 189113,61 грн. (сума заявлених позовних вимог) х 100 =68,93 % %); 2422,40 (сума сплаченого судового збору) х 68,93 % = 1669,76 грн.).
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1669,76 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, код ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитним договором №22036000521732 від 13.07.2021 року в розмірі 130353,03 грн., яка складається із залишку простроченого кредиту в сумі 130350,50 грн. та залишку прострочених відсотків в сумі 2,53 грн.
В задоволенні позовної вимоги про стягнення залишку простроченої заборгованості за комісією відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32, код ЄДРПОУ 14352406) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1669,76 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено - 18.11.2025 року.
Суддя: А. К. Сітало