Провадження № 1-кп/643/560/25
Справа № 643/16012/24
21.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170003456 від 17.10.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, який раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 345 КК України
1. Обвинувачення, визнане судом доведеним
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України.
Цього ж дня у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким зокрема зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення громадян, які призиваються на військову службу.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» до структури Збройних Сил України входять органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до п. 12 Положення територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в особі його керівника, представляє інтереси Збройних сил України у відносинах, у тому числі з громадянами на відповідній території.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
На виконання вказаних вище норм, вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 (до 05.01.2023) та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, Положення про ТЦК та СП, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 154 від 23.02.2022, представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно із представниками Національної поліції здійснюють заходи щодо призову військовозобов'язаних та резервістів під час мобілізації.
На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в тому числі серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ змінили місце проживання та, прибувши на територію Харківської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України.
Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок), визначено: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Згідно пунктів 2, 3, 5, 6 цього Порядку, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу підчас мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Генеральний штаб Збройних Сил через оперативні командування та (військові) адміністрації здійснює управління призовом громадян на військову службу під час мобілізації та визначає обсяги їх призову (крім СБУ та розвідувальних органів). Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
У свою чергу, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних, у відповідності до п. 15 Порядку, серед іншого: здійснюють розподіл обсягів призову (вилучення) мобілізаційних ресурсів між територіальними громадами, підприємствами, установами та організаціями; організовують проведення уповноваженими представниками районного центру територіального комплектування перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі); здійснюють оповіщення резервістів та військовозобов'язаних у складі груп оповіщення, до складу яких залучаються представники структурних підрозділів районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, селищних, сільських рад, підприємств, установ, організацій, представники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і поліцейські; звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку; здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період; контролюють виконання заходів оповіщення, збору, призову та відправлення призваних на військову службу під час мобілізації громадян до місць проходження військової служби; повідомляють територіальному органу (підрозділу) поліції про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Оповіщення резервістів та військовозобов'язаних може здійснюватися представниками районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки окремо від груп оповіщення.
Згідно п.п. 28, 31 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Повістки мають право вручати в тому числі представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до п. 35 Порядку, представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов'язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно з п.п. 49, 50, 51 Порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися: у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби; за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України. Військовослужбовці Служби безпеки України мають право на носіння військової форми одягу із знаками розрізнення, зразки яких затверджуються відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про службу безпеки України» Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана: здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об'єднань; здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки; сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право: вимагати від громадян та посадових осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Служби безпеки України, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують їх особу, а також проводити огляд осіб, їх речей і транспортних засобів, якщо є загроза втечі підозрюваного або знищення чи приховання речових доказів злочинної діяльності.
Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід'ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
У той же час ОСОБА_5 (обвинувачений), якому було достовірно відомо про збройний напад Російської Федерації на Україну та проведення загальної мобілізації на території України представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період за наступних обставин:
Так, відповідно до Закону України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 05.02.2024 №50/2024, на виконання вимог бойового розпорядження «Хортиця» від 05.04.2024 на території м. Харкова, яке діє до особливого розпорядження, проводиться антитерористичний (контрдиверсійний) захід за участю сил та засобів складових сил оборони та правоохоронних органів України, а також виявлення осіб, причетних до ухилення від мобілізації.
17.10.2024 року приблизно о 11 год. 00 хв., точний час не встановлений, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Тюрінській в м. Харкові, біля буд. 25 був зупинений працівниками УПП в Харківській області ДПП, які сумісно із працівниками УСБУ в Харківській області та РТЦК та СП знаходились у складі мобільної групи оповіщення військовозобов'язаних з метою перевірки документів.
Під час перевірки військово-облікових документів у ОСОБА_5 , у останнього виник раптовий злочинний намір, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом ненадання військовослужбовцям РТЦК та СП документів, що посвідчують особу, з метою ухилення від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ускладнення та припинення законної діяльності військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань з розшуку та оповіщення військовозобов'язаних запасу, здійснення контррозвідувальних заходів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України, шляхом завдання тілесних ушкоджень військовослужбовцям зазначених військових формувань.
На виконання свого раптово виниклого злочинного умислу ОСОБА_5 , діючи умисно, реалізуючи власний злочинний намір, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, з метою перешкоджання законній діяльності іншого військового формування, та формування у оточуючих негативного відношення до військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, знаходячись за кермом автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться військовослужбовці, які були вдягнені у відповідний формений одяг, з розпізнавальними знаками, які виконують свої службові обов'язки, відповідно до діючого законодавства України і є представниками влади, почав поводити себе агресивно, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до авторитету правоохоронних органів та органів державної влади, відмовився надати в повному обсязі запитуванні у нього документи, та на законну вимогу старшого оперативного уповноваженого УСБУ в Харківській області майора ОСОБА_6 вийти з автомобіля, який відповідно до своїх функціональних обов'язків здійснював проведення контррозвідувальних та контрдиверсійних заходів, відмовився вийти з транспортного засобу, поводячи при цьому себе агресивно, виражаючись на адресу останнього нецензурною лайкою, створюючи негативний образ військовослужбовців Збройних Сил України та, продовжуючи свої протиправні дії, направлені на перешкоджання законній діяльності інших військових формувань в особливий період, діючи з прямим умислом, не реагуючи на законні вимоги старшого оперуповноваженого УСБУ в Харківській області майора ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , почав рухатись по вулиці Тюрінській в бік виїзду на проспект Героїв Харкова.
В свою чергу майор ОСОБА_6 , маючи на меті припинити протиправні дії ОСОБА_5 , діючи з метою перешкодити подальшому руху транспортного засобу, простягнув обидві руки в салон автомобіля через відчинене вікно з боку дверей водія, маючи на меті заблокувати кермо та припинити дії ОСОБА_5 , однак, ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, не бажаючи їх припиняти, почав набирати швидкість, на ходу намагаючись зачинити вікно, у зв'язку із чим заблокував верхні кінцівки ОСОБА_6 та, продовжував рухатись в автомобілі по проїжджій частині вулиці, тягнучи при цьому ОСОБА_6 за транспортним засобом, умисно пришвидшуючись, протягнув останнього по асфальтованій поверхні проїжджої частини на відстані приблизно 10 метрів, після чого різко викрутив кермо вліво, внаслідок чого ОСОБА_6 впав на асфальт, вдарившись тулубом та головою.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями створив перешкоди для успішної реалізації функцій військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, а саме проведення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану, зокрема заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів в межах їх законної діяльності, здійснення контррозвідувальних заходів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України, спричинивши при цьому військовослужбовцю - старшому оперативно-уповноваженому УСБУ в Харківській області майору ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з цефалічним, вестибуло-атактичним синдромами та наявністю посттравматичної торакалгії, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня).
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 114-1 КК України як перешкоджання законній діяльності інших військових формувань в особливий період.
2. Обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_5 17.10.2024 приблизно о 11 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Тюрінська, буд. 25, був зупинений працівниками УПП в Харківській області ДПП, які сумісно із працівниками УСБУ в Харківській області та РТЦК та СП знаходились у складі мобільної групи оповіщення військовозобов'язаних з метою перевірки документів.
Після зупинки зазначеного транспортного засобу інспектор УПП в Харківській області ОСОБА_7 направився з метою перевірки документів до водія транспортного засобу ОСОБА_5 , який залишився в салоні автомобіля.
Старший оперативний уповноважений УСБУ в Харківській області майор ОСОБА_6 (потерпілий) знаходився за вищевказаною адресою при виконанні своїх службових обов'язків, а саме відповідно до бойового розпорядження «Хортиця» від 05.04.2024, яке діє до особливого розпорядження, щодо проведення антитерористичних (контрдиверсійних) заходів за участю сил та засобів складових сил оборони та правоохоронних органів України, а також виявлення осіб, причетних до ухилення від мобілізації, і також підійшов до водійської двері з метою перевірки документів ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , перебуваючи в салоні автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , намагаючись протиставити себе представникам правоохоронного органу, показати свою перевагу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що старший оперативний уповноважений УСБУ в Харківській області майор ОСОБА_6 відповідно до Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов'язки відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України», при цьому вдягнений у формений одяг працівника СБУ, має при собі вогнепальну зброю, засоби зв'язку, неодноразово повідомляв, що є працівником СБУ, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, вступив у сутичку працівниками УСБУ в Харківській області, РТЦК та СП. Під час сутички ОСОБА_5 поводився агресивно, висловлювався нецензурною лайкою та, продовжуючи ігнорувати законні вимоги оперативного уповноваженого УСБУ в Харківській області ОСОБА_6 надати для перевірки паспорт громадянина України та заглушити двигун автомобіля, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, почав рух на автомобілі «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 , у бік пр. Героїв Харкова у м. Харкові.
Старший оперативний уповноважений УСБУ в Харківській області майор ОСОБА_6 з метою перешкоджанню подальшому руху автомобіля простяг руку до салону автомобіля через отвір у вікні водійських дверей, чим скористався ОСОБА_5 та почав зачиняти вікно, тим самим намагався заблокувати руки ОСОБА_6 .
Продовжуючи свої злочинні дії, з метою умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням працівником службових обов'язків, усвідомлюючи, що останній відповідно до Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" є працівником правоохоронного органу та за вказаною вище адресою перебуває у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 продовжив рух автомобіля та почав пришвидшуватись, в результаті чого ОСОБА_6 був протягнутий тулубом по асфальтованій поверхні близько 10 метрів, після чого впав на асфальт, від чого отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з цефалічним, вестибуло-атактичним синдромами та наявністю посттравматичної торакалгії, які належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня).
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище. Підтвердив вчинення ним вищезазначених злочинів за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчинених ним кримінальних правопорушень. Пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпілий в судове засідання 21.11.2025 не з'явився, викликався до суду належним чином. Надав заяву, згідно з якою просив розглядати кримінальне провадження за його відсутності.
Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).
Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.
Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено.
4. Призначення покарання
Дані про особу обвинуваченого
Як вбачається з досліджених судом доказів, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, хворіє на фібриляцію передсердь.
Згідно з характеристиками, наданими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , обвинувачений завжди проявляв себе як відповідальна, працьовита людина, не був помічений у конфліктах, алкогольними напоями не зловживає; завжди мав стабільне місце роботи; допомагав як сусідам, так і людям; має гарну репутацію серед оточуючих; раніше не притягувався до відповідальності; займається волонтерством, неодноразово робив добровільні внески на потреби Збройних Сил України, у перші дні війни допомагав людям розвозити їх до безпечних місць; має мати, яка була інвалідом третьої групи.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
В судовому засіданні стороною обвинувачення було зазначено, що в ході досудового розслідування з боку обвинуваченого мали місце щире каяття, а також активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обвинувачений в ході судового розгляду приніс вибачення потерпілому, висловив жаль з приводу вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень та зазначив, що зробив для себе необхідні висновки щодо недопущення в подальшому протиправної поведінки.
Враховуючи наведене, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 556/588/18 зазначено на неможливості визнання судом в якості обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, таких, які не зазначені в обвинувальному акті (у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення або в переліку обставин, що обтяжують покарання).
Обставин, які згідно з ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).
Також Верховним Судом неодноразово зазначалось на другорядній ролі кари як мети покарання та необхідності вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з урахуванням таких критеріїв, як співрозмірність вказаного рішення характеру вчиненого діяння та його наслідкам (постанови від 09.06.2022 у справі № 389/936/19, від 27.05.2021 у справі № 127/2554/15-к).
Мотиви призначення покарання
При призначенні обвинуваченому покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, і призначає покарання у межах санкції статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення.
Остаточне покарання суд визначає на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.
Прокурор, потерпілий, захисник та обвинувачений, кожний окремо, просили звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Ураховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, які не відносять до особливо тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується оточуючими, наявність двох обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, позицію прокурора та потерпілого, які просили звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, засади диспозитивності кримінального провадження, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, який є необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення.
Таке звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою, на переконання суду, відповідатиме засадам гуманізму, буде співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам і забезпечить досягнення справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Згідно з ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.10.2024 обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк тримання під вартою постановлено обчислювати з дати затримання 17.10.2024.
Ураховуючи наведене, суд відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховує обвинуваченому в строк покарання строк попереднього ув'язнення, починаючи з 17.10.2024 і по 21.11.2025 включно, виходячи із співвідношення, згідно з яким одному дню тримання під вартою (попереднього ув'язнення) відповідає один день позбавлення волі.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Цивільний позов потерпілий не пред'являв.
В кримінальному провадженні наявні витрати на проведення експертиз в розмірі 12116,48 грн., 9087,36 грн. та 12116,48 грн. Вказані витрати в загальному розмірі 33320,32 грн. суд у відповідності до ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого на користь держави.
Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі звільнення від відбування покарання.
Оскільки обвинувачений звільняється від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд з 21.11.2025 змінює запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання та на підставі ч. 1 ст. 377 КПК України звільняє обвинуваченого з-під варти в залі судового засідання.
Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 114-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- за ч. 2 ст. 345 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки більш суворим покаранням у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 у період з 17.10.2024 по 21.11.2025 включно, виходячи із співвідношення, згідно з яким одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», обраний відносно ОСОБА_5 , змінити з 21.11.2025 року на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на ОСОБА_5 зобов'язання виконувати такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з м. Харкова, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі судового засідання негайно.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертиз у загальному розмірі 33320,32 грн. (тридцять три тисячі триста двадцять гривень тридцять дві копійки).
Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 22.10.2024 на таке майно: автомобіль «Volkswagen Passat» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; змив з руля на ватну паличку; змив з куліси на ватну паличку; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «автомобіль «Volkswagen Passat» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_16 ; ключі від автомобіля «Volkswagen Passat» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ; водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_5 .
Речові докази, а саме: автомобіль «Volkswagen Passat» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «автомобіль «Volkswagen Passat» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_16 ; ключі від автомобіля «Volkswagen Passat» синього кольору державний номерний знак НОМЕР_1 - повернути законному володільцю ОСОБА_16 .
Речові докази, а саме водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_5 - повернути законному володільцю ОСОБА_5 .
Речові докази, а саме змив з руля на ватну паличку, змив з куліси на ватну паличку - знищити.
Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 22.10.2024 на таке майно: кросівки ТМ М-ТАС кольору «Олива» розміру 44; куртка чоловіча кольору мультікам із капюшоном; штани чоловічі кольору мультікам із наколінниками, які були вилучені у потерпілого ОСОБА_6 .
Речові докази, а саме: кросівки ТМ М-ТАС кольору «Олива» розміру 44; куртку чоловічу кольору мультікам із капюшоном; штани чоловічі кольору мультікам із наколінниками - повернути законному володільцю ОСОБА_6 .
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речові докази, а саме CD та DVD-R диски - зберігати в матеріалах досудового розслідування.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для ОСОБА_5 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1