Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/66/2025 Справа № 641/7440/18
19 листопада 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження у відношенні:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пісочне, Ковельського
району, Волинської області, громадянина України, одруженого, з неповної вищою освітою,
працюючого водієм ТОВ “Інтертул», військовозобовязаного, маючого на утриманні малолітнього
сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, -
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Попівка,
Великописарівського району, Сумської області, громадянина України, одруженого, з вищою
освітою, працюючого директором ТОВ “Твій безпечний бокс», військовозобовязаного, маючого на
утриманні малолітнього сина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_3 , зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, -
В провадженні Слобідського районного суду м. Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.
Зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42016220000001116 від 19.02.2016 вбачається, що ОСОБА_6 будучи працівником правоохоронного органу, а саме - слідчим СВ Вовчанського РВ ГУМВ України в Харківській області, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з наміром спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном шляхом вимагання, у невстановлений час, з метою примушування до виконання неіснуючого цивільно-правового зобов'язання, а саме повернення грошових коштів, нібито, за оренду приміщення та обладнання, та вступив у злочинну змову із слідчим СВ Вовчанського РВ ГУМВ України в Харківській області ОСОБА_12 та іншими співучасниками. Згідно розподілених ролей, 09.07.2015 близько 19 год. 30 хв., перебуваючи у під?їзді буд. АДРЕСА_5 ОСОБА_6 , реалізуючи раніше обумовлений план співучасників, висловивши погрози застосування фізичної сили, примусив ОСОБА_4 прослідувати разом із ним, після чого, застосувавши фізичну силу, яка виразилась у штовханні потерпілого, вивівши ОСОБА_4 з під?їзду та разом із ОСОБА_7 , який перебуває біля під?їзду, посадили потерпілого до автомобілю «Чері Естар», д.н.з. НОМЕР_1 .
Виконуючи заздалегідь обумовлений план, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відвезли на вказаному автомобілі ОСОБА_4 проти його волі до лісопосадки по вул. Ньютона в м. Харкові, куди на автомобілі «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_2 , прибув організатор вчинення правопорушення, який висунув незаконну вимогу до ОСОБА_4 виконати неіснуюче цивільно-правове зобов?язання, а саме передати йому у майбутньому неіснуючий борг у сумі 1 700 000 грн. нібито за оренду приміщення та обладнання.
Після отримання відмови виконати неіснуюче цивільно-правове зобов?язання, ОСОБА_4 співвиконавці намагались завалити назад, схопивши за шию ззаду. Коли ОСОБА_4 впав на ліве коліно, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інший співвиконавець почали наносити руками та ногами удари по спині, руках, нанесли не менш ніж 20 ударів. У ході побиття, ОСОБА_4 перемістився до дерева, де зміг підвестись. Перебуваючи у положенні стоячи, нагнувшись уперед, прикривав обличчя руками. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 наносили та інший співвиконавець удари руками та ногами у лобну ділянку голови, по ребрах. ОСОБА_7 наніс один удар у ділянку грудної клітини по центру ОСОБА_4 . Потім ОСОБА_4 перетягнули до автомобілю, де він перебував у положенні на присядках, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інший співвиконавець продовжили наносити йому численні удари ногами по спині, потиличній ділянці. Це продовжувалось близько двох годин. Всього по голові було завдано не менш 30 ударів, по тулубу не менш 40 ударів. Такі дї ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншого співвиконавця були направлені на примушування ОСОБА_4 виконати неіснуюче цивільно-правове зобоз?язання та безпідставне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 .
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_13 та ОСОБА_7 . 07.09.2016 ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ № 4700-Ая/16 від 23.08.2016 у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку із легкими клінічними проявами, що є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу, а саме - слідчим СВ Вовчанського РВ ГУ МВ України в Харківській області, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з наміром, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном шляхом вимагання, у невстановлений у ході досудового розслідування час, з метою примушування до виконання неіснуючого цивільно-правового зобов?язання, а саме повернення грошових коштів, нібито, за оренду приміщення та обладнання, та вступив у злочинну змову із слідчим СВ Вовчанського РВ ГУМВ України в Харківській області ОСОБА_6 , інспектором МЗНС та ЗЦЗ ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області та іншими співучасниками.
Згідно розподілених ролей, 09.07.2015 близько 19 год. 30 хв., перебуваючи у під?їзді буд. № 21-Б пр-ту Героїв Сталінграду в м. Харкові ОСОБА_6 , реалізуючи раніше обумовлений план співучасників, висловивши погрози застосування фізичної сила примусив ОСОБА_4 прослідувати разом із ним, після чого, застосувавши фізичну силу, яка виразилась у штовханні потерпілого, вивівши ОСОБА_4 з під?їзду та разом із ОСОБА_7 , який перебува: біля під?їзду, посадили потерпілого до автомобілю «Чері Естар», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував інший співвиконавець.
Виконуючи заздалегідь обумовлений план, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та інший співвиконавець відвезли на вказаному автомобілі ОСОБА_4 проти його волі до лісопосадки по вул. Ньютона в м. Харкові, куди на автомобілі «Шевролет Авео», д.н.з. НОМЕР_2 , прибув організатор вчинення правопорушення, який висунув незаконну вимогу до ОСОБА_4 виконати неіснуюче цивільно-правове зобов?язання, а саме передати йому у майбутньому неіснуючий борг у сумі 1 700 000 грн. нібито за оренду приміщення та обладнання.
Після отримання відмови виконати неіснуюче цивільно-правове зобов'язання, ОСОБА_4 намагались завалити назад, схопивши за шию ззаду. Коли ОСОБА_4 впав на ліве коліно, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інший співвиконавець почали наносити руками та ногами удари по спині, руках, нанесли не менш ніж 20 ударів. У ході побиття, ОСОБА_4 перемістився до дерева, де зміг підвестись. Перебуваючи у положенні стоячи, нагнувшись уперед, прикривав обличчя руками. ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інший співвиконавець наносили удари руками та ногами у лобну ділянку голови, по ребрах. ОСОБА_7 наніс один удар у ділянку грудної клітини по центру ОСОБА_4 . Потім ОСОБА_4 перетягнули до автомобілю, де він перебував у положенні на присядках, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інший співвиконавець продовжили наносити йому численні удари ногами по спині, потиличній ділянці. Це продовжувалось близько двох годин. Всього по голові було завдано не менші 30 ударів, по тулубу не менш 40 ударів. Такі дії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інший співвиконавця були направлені на примушування ОСОБА_4 виконати неіснуюче цивільно-правове зобоз?язання та безпідставне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 .
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . 07.09.2016 ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ № 4700-Ая/16 від 23.08.2016 у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку із легкими клінічними проявами, що є легким тілесним ушкодженням, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_5 заявив клопотанням про звільнення обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно них у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та просив залишити без розгляду цивільний позов потерпілого.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що розуміє положення ст. 49 КК України, та наслідки закриття провадження. Вказав, що закриття кримінального провадження з вказаних підставі є нереабілітуючими обставинами, у зв'язку з чим просив задовольнити клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні, приймаючи участь дистанційно, вказав, що розуміє положення ст. 49 КК України, та наслідки закриття провадження. Вказав, що закриття кримінального провадження з вказаних підставі є нереабілітуючими обставинами, у зв'язку з чим просив задовольнити клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 проти клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення від кримінальної відповідальност та обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 24 ст. 49 КК).
Процесуально - правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: - притягнення особи як обвинуваченого; - згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284, 288 Кримінального процесуального кодексу України).
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.
На підставі ст. 12 КК України інкриміноване правопорушення відноситься до тяжких злочинів, враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 189 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто, згідно обвинувального акту є 09.07.2015 року.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення певної тяжкості.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь - які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
З огляду на наведене, на час судового розгляду у даному кримінальному провадженні і розгляду клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закінчився десятирічний строк давності, передбачений п. 4 ч.1 ст.49 КК України.
Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до інформації з Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є особою стосовно якої КП 42016220000001116 від 19.12.2016 повідомлено про підозру 19.02.2018. орган п-ра Харківської області, статті 189 ч. 3 КК України, ухвала 05.09.2019 Харківського апеляційного суду статті: 189 ч. 3 КК України, КП направлено на новий розгляд, відомостій про рішення по справі відсутні. Відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості: відсутні. Відомості про розшук: відсутні.
Окрім того згідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є особою стосовно якої КП 42016220000001116 від 19.12.2016 повідомлено про підозру 19.02.2018. орган п-ра Харківської області, статті 189 ч. 3 КК України, ухвала 05.09.2019 Харківського апеляційного суду статті: 189 ч. 3 КК України, КП направлено на новий розгляд, відомостій про рішення по справі відсутні. Відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості: відсутні. Відомості про розшук: відсутні.
Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст.49 КК України.
Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
Крім того, пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, яка вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.
Ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Даною Постановою Пленуму ВСУ звертає увагу на те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року визначено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Відповідно до ст. 11-1 КПК таке звільнення є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали свою згоду на звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за нереабілітуючих підстав і закриття кримінального провадження відносно них з цих підстав. Така згода викладена ними усно в судовому засіданні.
У відповідності до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи вищевикладене, оскільки від часу події кримінального правопорушення, перебіг давності якого не зупинявся та не переривався, так як у державний розшук ОСОБА_6 та ОСОБА_7 правоохоронними органами оголошено не було, у зв'язку із відсутністю підстав, до заявленого захисником обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 клопотання минуло понад десять років, суд приходить до висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Крім того, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд також керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням у справі «Грабчук проти України», відповідно до змісту якого у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується, а також рішенням у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, термін позовної давності забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
При цьому відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності буде порушенням прав обвинувачених, що є недопустимим.
Така відмова може призвести до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.
З'ясувавши думку потерпілого, обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , впевнившись у їх добровільності та усвідомленні наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України. А отже кримінальне провадження за № 42016220000001116 від 19.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України та ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України підлягає закриттю.
Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року у провадженні № 51-4251кмо21 (справа № 203/241/17).
Потерпілим ОСОБА_4 пред'явлено цивільний до обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Однак, за положеннями ст.129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
З огляду на викладене, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені у порядку цивільного судочинства, оскільки закриття кримінального провадження на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Зважаючи на викладене, потерпіла сторона має право звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди у порядку цивільного судочинства.
Така правова позиція викладена у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 531/2332/14-к.
З огляду на зазначене, цивільний позов ОСОБА_4 до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення необхідно залишити без розгляду.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 284, 286, 372 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.
ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016220000001116 від 19.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України та ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишити без розгляду.
Речовий доказ - DVD диск ТМ "Verbatim DVD - RW 4.7 Gb 120 min" з записом камер відеоспостереження, встанолених зовні будівлі магазину "М'ясо від селян" біля будинку 21-а, 21-в по пр-ту Героїв Сталінграду в м. Харкові - зберігати в матеріалаїх кримінального провадження.
Речовий доказ - мобільний телефон ТМ "LG L90" IMEI НОМЕР_3 з картою пам'яті "Micro SD HC 3 Gb", переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 згідно розписки від 12.07.2016 року - вважати повернутим власнику ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Cуддя- ОСОБА_1