Справа № 953/9148/25
н/п 2/953/3803/25
(заочне)
03 листопада 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря - Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Позивач, ТОВ «Сучасний факторинг», звернулось до суду з позовом, шляхом подання його через систему «Електронний суд», до відповідача, ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з останньої
на свою користь заборгованість за кредитним договором №20200037548 від 13.01.2021 у розмірі 13198,05 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, судовий збір у розмірі 2422,54 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 13.01.2021 між ТОВ «Сучасний Факторинг» та відповідачем укладено договір позики №20200037548, відповідно до умов якого, остання отримала кредит в сумі 15680 грн. на строк 12 календарних місяців, з моменту дати зарахування суми позики на картковий рахунок або поточний позичальника. Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 199,89% річних від загальної суми позики. Комісія за управління (обслуговування) позики встановлюється на рівні 4,5% від загальної суми позики за календарний місяць та нараховується авансом на початку кожного місяця користування позикою. Комісія за надання кредиту складає 1680 грн. Сукупна вартість позики за даним договором становить 24148,05 грн., а щомісячний платіж 2012,40 грн. та оплачується позичальником щомісячно в дату, що відповідає даті зарахування суми позики на картковий або поточний рахунок позичальника. Відповідач не виконала свого обов'язку та не повернула надану позику в строки, передбачені договором. Так, заборгованість за договором станом на 19.08.2025 року становить 13198,05 грн., що включає у себе заборгованість за тілом кредиту у сумі 8258,55 грн. та заборгованість за сумою комісії у розмірі 4939,50 грн.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечував.
Відповідач до судового засідання не з'явилась, причини неявки суду невідомі, про час дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року вирішено розгляд справи поводити в заочному порядку.
Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №20200037548 (далі - договір позики) (а.с. 12-14).
Відповідно до п.1.1. договору позики, позикодавець зобов'язувався надати позику позичальнику, а позичальник зобов'язувався повернути позику та внести плату за користування позикою в розмірі, порядку та на умовах, визначених Договором.
Позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів у національній валюті України - гривня, на картковий рахунок або поточний рахунок відкритий у Банківській установі на території України, наданий та особисто зазначений позичальником у даному договорі (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4 підписанням даного договору позичальник підтверджує своє волевиявлення та бажання отримати позику на картковий або поточний рахунок НОМЕР_1 відкритий в «ПАТ КБ «ПриватБанк», та уповноважує позикодавця здійснити таке перерахування на зазначений картковий або поточний рахунок та одночасно підтверджує, що є кінцевим правонабувачем за зазначеним картковим або поточним рахунком.
Відповідно п.2.2- 2.4 вищевказаного договору позики не пізніше наступного робочого дня з дня отримання позикодавцем підписаного позичальником договору позикодавець здійснює перерахування позики на картковий або поточний рахунок зазначений в п.1.4 даного договору та повідомляє позичальника СМС - повідомленням. Зарахування суми позики на картковий або поточний рахунок зазначений в п.1.4 договору є фактом отримання позики позичальником та фактом виконання своїх зобов'язань по договору з боку позикодавця. Днем надання позики вважається день зарахування позики на картковий або поточний рахунок, зазначений позичальником.
Згідно п. 3.1. сума Позики становить 14000 грн.
Умовами п.п. 3.5. - 3.8. договору позики встановлено 12 місячний строк користування позикою, який починався з моменту (дати) зарахування суми позики на картковий рахунок або поточний позичальника.
Проценти за користування позикою встановлювалися на рівні 0,01 % річних від загальної суми позики за календарний місяць та нарахування авансом на початку кожного місяця користування позикою.
Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 60,32% річних від загальної суми позики.
Комісія за управління (обслуговування) позики встановлюється на рівні 4,5 % від загальної суми Позики за календарний місяць та нараховується авансом на початку кожного місяця користування позикою.
Разом із копією договору позики стороною позивача надано також заяви ОСОБА_1 на отримання позики та підписаний нею паспорт позики за договором позики №20200037548 від 13.01.2021 (а.с. 15-16).
Суду також надано сформовану Виписку директором ТОВ «Сучасний Факторинг» з особового рахунку за кредитним договором №20200037548 від 13.01.2021 року, за яким заборгованість за договором станом на 10.08.2025 року становить 13198,05 грн., що включає у себе заборгованість за тілом кредиту у сумі 8258,55 грн. та заборгованість за сумою комісії/відсотків у сумі 4939,50 грн. Отримано оплати на суму 10959 грн. У вказаній виписці також наявна таблиця, в якій міститься: дата нарахування, сума по тілу кредиту, сума відсотків, платіж від клієнта. (а.с. 21).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 ЦК України, частина 1 стаття 16 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до статті 81 ЦПК України, зобов'язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.
Завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників судового процесу (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). На суд покладено обов'язок створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи, зокрема, в результаті здійснення судом і особами, які беруть участь у справі, доказування і пізнання у встановленому процесуальному порядку. Особливість доказування полягає в тому, що воно є як правом, так і обов'язком осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні й письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.
Водночас суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Наведена процесуальна норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Разом з тим, позивачем не було надано до суду доказів того, що відповідачу відповідно до умов договору позики № 20200037548 від 13.01.2021 року було надано позику.
Як зазначено вище, відповідно до п. 1.4 підписанням даного договору позичальник підтвердив своє волевиявлення та бажання отримати позику на картковий або поточний рахунок НОМЕР_1 відкритий в «ПАТ КБ «ПриватБанк», та уповноважив позикодавця здійснити таке перерахування на зазначений картковий або поточний рахунок та одночасно підтверджує, що є кінцевим правонабувачем за зазначеним картковим або поточним рахунком.
Відповідно п.2.2- 2.4 вищевказаного договору позики не пізніше наступного робочого дня з дня отримання позикодавцем підписаного позичальником договору позикодавець здійснює перерахування позики на картковий або поточний рахунок зазначений в п.1.4 даного договору та повідомляє позичальника СМС - повідомленням. Зарахування суми позики на картковий або поточний рахунок зазначений в п.1.4 договору є фактом отримання позики позичальником та фактом виконання своїх зобов'язань по договору з боку позикодавця. Днем надання позики вважається день зарахування позики на картковий або поточний рахунок, зазначений позичальником.
Отже, враховуючи вищевказані умови договору позики, підтвердженням виконання умов кредитного договору є факт перерахування кредитних коштів на реквізити позичальника. Однак, матеріали справи не містять ані квитанцій, ані будь-яких інших платіжних документів, довідок, щодо фактичного перерахування коштів відповідачу, а тому неможливо встановити, чи були кредитні кошти перераховані на рахунок відповідача, у якій сумі та коли.
Крім того, доказів про належність ОСОБА_1 вказаного карткового рахунку НОМЕР_1 відкритого в «ПАТ КБ «ПриватБанк» та зарахування кредитних коштів на вказаний рахунок матеріали справи також не містять. Клопотань про витребування вказаних доказів судом в ході судового розгляду справи позивачем не заявлено.
Щодо наданої позивачем виписки по особовому рахунку за кредитним договором №20200037548 суд вважає за необхідне зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до постанови Верховного Суду по справі № 200/5647/18 від 16 вересня 2020 року доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховним Судом у постанові від 17.12.2021 у справі № 278/2177/15-ц зазначено : «Згідно з положеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних на день операцій і призначаються для видачі чи відсилання клієнту. Отже, виписки за картковими рахунками(по кредитному договору) можуть бути доказами заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором».
У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
Отже, з урахуванням зазначеного, доказами, що підтверджують заборгованість за кредитом може слугувати виписка з особового рахунку, на підставі якої складено розрахунок заборгованості з помісячним відображенням внесених платежів та виникненням боргових зобов'язань.
Додана позивачем на підтвердження своїх позовних вимог копія виписки фактично є розрахунком заборгованості та не містить даних про реквізити карткового рахунку на які зараховані кредитні кошти, даних про користування кредитними коштами ОСОБА_1 та не відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, відсутність вказаних відмостей у виписці унеможливлює перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, дотримання ТОВ "Сучасний Факторинг" умов, визначених договором позики щодо видачі кредиту.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено заявлені позовні вимоги, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263,265, 280 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» ( код ЄДРПОУ 35310044, адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.39А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.М. Бородіна