Справа № 624/884/25
провадження № 3/624/456/25
21 листопада 2025 року суддя Кегичівського районного суду Харківської області Богачова Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,
До Кегичівського районного суду Харківської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколом серії ЕПР1 №452064 від 12.09.2025 складеним стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №452064 від 12.09.2025, ОСОБА_1 12.09.2025 о 21 годині 00 хвилин по вул. Захисників України в с-щі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, керував автомобілем марки ВАЗ 21063 н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини та почервоніння очей. Огляд в установленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі охорони здоров'я у лікаря-нарколога проходити відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений. Порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Дії кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 03.11.2025, подав до суду заперечення-клопотання, в якому просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заява обґрунтована тим, що 12.09.2025 о 21.00 годині він керував транспортним засобом. Його зупинили працівники поліції та не зазначили причини зупинки, а відразу запропонували пройти тест на вживання алкоголю на місці зупинки та в медичному закладі, від проходження якого він відмовився з декількох причин. Так, як вбачається з відеозаписів, які додані до матеріалів адміністративного правопорушення, працівники поліції зупинивши його не повідомили про причину зупинки та не представилися, що підтверджується файлом відеозапису на якому відсутній звук, що не дає можливості пересвідчитись про виконання вимог поліцейських щодо виконання ними своїх обов'язків. Вже потім почали говорити про те, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, запропонували проти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки чи проїхати до медичного закладу. Оскільки він не вживав спиртні напої, погодився пройти медичний огляд в лікарні. Його доставляли до лікарні на службовому транспорті та весь час провокували щодо можливості відмовитися від проходження медичного огляду, при цьому не роз'яснювали наслідки відмови від проходження медичного освідування. Приїхавши до лікарні його завели до приміщення, медичний працівник -жіночка, почала записувати до журналу його анкетні дані, готувати прилад для медичного освідування, але лікаря при цьому не було, в зв'язку з чим він відмовився від проходження медичного освідування, так як це освідування повинен проводити лікар, а не медична сестра. Вже після ознайомлення з матеріалами адміністративного правопорушення, він дізнався, що висновок про відмову від проходження медичного освідування підписаний лікарем ОСОБА_2 , але він не був присутній при освідуванні, тому не міг його підписати, що є фальсифікацією службового документу, на що звернув увагу суду. Ці події всі зафіксовані на відеозапису. Крім цього, також зазначив, що згідно відеофіксації, його привезли до лікарні 12.09.2025 о 21-11 години, він відмовився від проходження освідування у 21-23 години, а у висновку зазначений час проведення освідування вказаний 21-05 години 12.09.2025, що також підтверджує факт фальсифікації службового документу. Тому висновок щодо результатів медичного освідування, доданий до матеріалів адміністративного правопорушення не може бути визнаний допустимими доказами. Крім цього, звернув увагу суду на той факт, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. В матеріалах справи відсутні докази щодо законності причини зупинки водія поліцейським. Будь-яких доказів поліцейським не надано, так як на відеозапису відсутній звук, а також даний файл відеозапису датований 13.09.2025. Отже вважає, що поліцейські без будь-яких підстав зупинили його транспортний засіб, що є підставою для визнання будь-яких доказів незаконними. Тому вважає, що у зв'язку з тим, що зупинка його автомобіля була здійснена без законних на те підстав, то всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи щодо нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Також зазначив, що до матеріалів справи додано диск з відеозаписами, які складаються з 3-х файлів, що саме по собі являється доказом не безперервності, так як проміжок між записами є різним, при цьому 3-й файл сформовано 13.09.2025, поза межами вчинення адміністративного правопорушення та у даному файлі відсутній звук, тому такий запис не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, але в своєму запереченні просив провести розгляд справи без його участі, з урахуванням доводів викладених в клопотанні.
У судовому засіданні досліджені матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 39 від 12.09.2025, довідки, диски з відеозаписом події.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП, з таких підстав.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Розглядаючи довід ОСОБА_1 щодо незаконності зупинки транспортного засобу, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 53 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що законність причини зупинки водія поліцейським не доведена. Будь-яких доказів того, що поліцейський зазначив причину зупинки на відеозаписі не зафіксовано, оскільки відсутній початок відеозапису. Отже суд доходить висновку про відсутність законної підстави для зупинки ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що зупинка автомобіля була здійснена без законних на те підставах, то всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи щодо нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Ця обставина є самостійною підставою для закриття провадження у справі.
Щодо наявності складу адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вимогами відповідно до ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі по тексту ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.
Так, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Перелік ознак сп'яніння викладений в п.п.3,4 Інструкції. Так ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 р. І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
Згідно п.10 р. ІІ Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 6 р. І, п.п.1-9 р. ІІ Інструкції, п. 3, 6, 7, 8 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення свідки події відсутні.
До матеріалів справи доданий диск з відеозаписами відеофіксації події.
У судовому засіданні, суд встановив, що відеозапис не є повним та безперервним.
Згідно з п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 №100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Отже, якщо із відеозапису нагрудної камери (відеореєстратора) працівників поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення вбачається, що він є не безперервним, тобто переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.
Аналогічне вказано і в пункті 5 розділу II та пункті 2 розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, де вказано, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка (відеозапис) ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
В даному випадку відеозаписи перериваються, складаються з нарізаних відео фрагментів, з яких вбачається, що початок відеозапису взагалі відсутній, запис з відеореєстратора без звуку, тому такий запис не може слугувати належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Тобто, з наданих відеофайлів не можливо встановити причину зупинки транспортного засобу.
Таким чином, відеозаписи, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, розпочаті не з початку виконання поліцейським своїх службових обов'язків і наявні відеозаписи не є безперервними.
Отже такі записи є недопустимими доказами і не можуть бути враховані судом під час прийняття остаточного рішення у справі.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено із істотними порушеннями вимог закону, відомості викладені в ньому не можуть бути використані у суді як доказ, у зв'язку з порушенням вимог законодавства під час збору доказів та оформленні матеріалів. Отже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, зазначених у протоколі серії ЕПР1 № 452064 від 12.09.2025 року не доведена жодними належними та допустимими доказами.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 11.06.2004 року встановлено, що згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97). Відповідне також узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП.
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «...суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Як роз'яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26.06.2019 року в справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій суддя позбавлений можливості перевірити обставини, викладені в протоколі, а також твердження особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і встановити істину у справі.
Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя наголошує, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин докази додержання поліцейським процедури проведення огляду на стан сп'яніння складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведено.
Відсутність зазначених доказів у взаємозв'язку з запереченням своєї вини ОСОБА_1 не дає можливості "поза розумним сумнівом" встановити, чи складений протокол з додержанням встановленого порядку.
Отже, в цій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, що в цьому випадку відсутнє.
Вищенаведені факти, встановлені в судовому засіданні, у відповідності до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 , вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст.ст. 221, 247, 280, 283-289 КУпАП, суд
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На постанову суду може бути подана скарга до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.В. Богачова