справа № 619/3513/25
провадження № 2/619/1573/25
20 листопада 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено з відповідачем по даній справі ОСОБА_1 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_4 ) перебувала в зареєстрованому шлюбі з 12 червня 2010 року, який був зареєстрований виконавчим комітетом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за актовим записом № 43. Заочним Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року (справа №619/206/13-ц; провадження № 2/619/648/13) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано. Від спільного подружнього життя з відповідачем позивачка має неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повторне свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане 12 листопада 2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 165. Син проживає з мамою та знаходиться на її повному утриманні та утриманні її нового чоловіка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шлюб з яким зареєстровано 18 грудня 2020 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 175. Відповідач перестав спілкуватися з дитиною відразу, після розірвання шлюбу. З часу розірвання шлюбу між сторонами так і по теперішній час відповідач участі у вихованні та догляді за сином не бере, розвитком дитини не цікавиться, утриманням та розвитком сина не переймається та особливо і не переймався. На даний час відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що відповідач абсолютно не виконує обов'язки, що покладені законом на батька по відношенню до дитини: не піклується про моральний розвиток сина, оскільки не проводить часу з ним та навіть не намагається цього робити, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина ОСОБА_7 , так як тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, про його навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; взагалі не спілкується з сином в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти. Протягом тривалого часу відповідач не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні сина, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, що спонукає позивачку звернутись до суду з питання позбавлення його батьківських прав. У зв'язку з вказаними обставинами позивач звернулася до суду.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Представник позивачки, адвокат Мироненко С.М. позовні вимоги просила задовольнити повністю, з підстав зазначених у позові, просила увалити у справі заочне рішення суду.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка не вручена під час доставки та повернута до суду, у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою. Виклик відповідача також було здійснено оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Представником третьої особи, Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської надано суду заяву про розгляд справи за відсутності представника з урахуванням наданого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з'явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності дост.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 12 листопада 2024 року Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , актовий запис № 165 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Заочним Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 квітня 2013 року (справа № 619/206/13-ц; провадження № 2/619/648/13) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано.
Позивачка з 18 грудня 2020 року перебуває шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованому відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 175, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 , виданим 18 грудня 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2014 року справа №169/4482/14-ц; провадження № 2/619/1684/14 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку шомісяця на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з моменту подачі позову, тобто з 02.09. 2014 року.
Згідно довідки Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області № 14208 від 11.04.2025 ОСОБА_1 не отримувала аліментів, які знаходяться на виконанні у Богодухівському ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у період з 01.05.2019 року по 11.04.2025 року, згідно з виконавчим листом № 619/4482/14-ц від 27.11.2014 року, виданого Дергачівським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до його повноліття, починаючи з дня подачі позову 02.09.2014 року і до досягнення ним повноліття.
Згідно довідки № 81 від 04.04.2025, виданої КЗ «Солоницівський ліцей №3» Солоницівської селищної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно є учнем 9-А класу комунального закладу « Солоницівський ліцей №3» на дистанційній формі навчання.
Відповідно до характеристики учня 9-А класу КЗ « Солоницівський ліцей №3» ОСОБА_3 навчається в ліцеї з першого класу. Батько не бере участі у вихованні сина. Вихованням займається мати.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Солоницівської селищної ради «Медичний центр «Здоров'я +» Харківського району» № 313 від 16.06.2025 адміністрація закладу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 має декларацію лікарем загальної практики-сімейним лікарем АЗПСМ селища Солоницівка Титаренко К.С. з 18.11.2023 року , яка підписана матір'ю ОСОБА_1 . Дитина ОСОБА_3 зверталася до сімейного лікаря з приводу погляду та проведення вакцинації в супроводі матері.
Позивачка у справі є Фізичною особою підприємцем, взята на облік до Пенсійного фонду України, що підтверджується випискою від 27.08.2018 року з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Висновку Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області від 23.09.2025 року № 02-22/5010 є доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина ОСОБА_3 , не приймає участі у його житті, не піклується про його здоров'я та розвиток, про його фізичний та духовний стан.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав згідно ст.165 СК мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.
Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачами своїми обов'язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідачі не мають прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляють інтересу до її внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.
Так, ОСОБА_2 який є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ., свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по його вихованню, навчанню, матеріальному забезпеченню.
За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що відповідач безвідповідально відносяться до виховання дитини, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не піклується про його здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Питання щодо судового збору суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 351, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відомості про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внести в актовий запис №165 від 09 грудня 2010 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в графу «відомості про батька».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору розмірі 1211,20 грн.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, РНОКПП: 44025794, юридична адреса: вул. Визволителів, 6 смт Солоницівка, Харківського районую, Харківської області.
Суддя Л. В. Калиновська