Справа № 396/2498/25
Провадження № 2/396/1437/25
про залишення позову без руху
21.11.2025 року м.Новоукраїнка
Суддя Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Русіна А.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності за набувальною давністю,
Позивач звернулася до суду із позовною заявою до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності за набувальною давністю.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.
Так, відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з позовної заяви на підставі положень ст. 344 ЦК України позивачем заявлено вимогу про визнання права власності на житловий будинок розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
При цьому позивач належним чином не обґрунтувала свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між нею та відповідачем та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14травня 2019року у справі №910/17274/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24січня 2019 року у справі №755/16913/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року у справі №552/1354/18.
Разом з тим, посилаючись у позовній заяві на володіння нерухомим майном з 1989 року, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на житловий будинок за набувальною давністю. Навпаки, зі змісту позовної заяви, заявлених позовних вимог вбачається, що позивачу відомо, хто є фактичним власником будинку.
Позивач зазначає, що придбала спірний житловий будинок власником якого на той час була ОСОБА_2 , проте водночас просить визнати за нею право власності на нього за набувальною давністю. Така позиція є суперечливою. Факт придбання майна у конкретної особи свідчить про наявність у позивачки відомостей щодо походження права власності та правових підстав набуття майна, що виключає можливість визнання її добросовісним набувачем у розумінні ст. 344 ЦК України
Позивачем також не вказано відомостей чи претендують інші особи на спірне майно та яким чином і коли відповідач порушив, не визнав чи оспорив права позивача, не наведено достатніх правових обґрунтувань існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст. 344 ЦК України.
Разом з тим, слід звернути увагу позивача, що позовні вимоги заявлено до відповідача виконавчого комітету Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, у той час як згідно свідоцтва про право власності на житло належить саме ОСОБА_2 . При цьому відомостей щодо інших осіб, зокрема спадкоємців, які прийняли спадщину, як і свідоцтво про смерть власника майна, матеріали позовної заяви не містять.
Крім того, п. 6 ч.3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Також в позовній заяві відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
В порушення вимог п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач не вказав у позовній заяві відомості про наявність або відсутність у нього адреси електронної пошти та електронного кабінету.
Вказані вище недоліки перешкоджають вирішенню питання про можливість прийняття позовної заяви до розгляду, а тому вона підлягає залишенню без руху для їх усунення.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст. 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності за набувальною давністю - залишити без руху, надавши позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, з дня отримання даної ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо у встановлений строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Суддя: А. А. Русіна