Справа № 385/1292/25
Провадження № 2/385/596/25
(заочне)
21.11.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представниця позивача ТзОВ «Споживчий центр» за довіреністю - Логош Т. В., через систему "Електронний суд" подала до суду позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 10.02.2025-100002190 від 10.02.2025 в розмірі 21243,62 грн та судові витрати по справі.
стислий виклад позиції сторін
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.02.2025 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір № 10.02.2025-100002190, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 8000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 10.02.2025 на строк 140 дні, пролонгація строку договору не передбачена. Дата повернення кредиту 29.06.2025. Процентна ставка “стандарт» - фіксована незмінна в розмірі 1 % за день користування кредитом, денна процентна ставка 0,97 %. Комісія, пов'язана з з наданням кредиту 20 % від суми кредиту - 1600 грн. Неустойка 80,00 грн за кожен день невиконання зобов'язання. Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-4604. Згідно пункту 9.1. Договору у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/ або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.08.2025 6 п.7.6. кредитного договору. Також Позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу Кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору. Домовлено про дати чергових платежів та суми сплати - 1778,19 грн 23.02.2025, 09.03.2025, 23.03.2025, 06.04.2025, 20.04.2025, 04.05.2025, 18.05.2025, 01.06.2025, 15.06.2025 та 1778,21 грн 29.06.2025. Відповідач отримав кошти в розмірі 8000,00 грн, однак свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, внісши лише 2 платежі по 1778,19 грн - 21.02 та 09.03.2025, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 21243,62 грн , з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8960,00 грн - проценти, 283,62 грн комісії, 4000,00 грн за неустойкою.
Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в силу положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України був повідомлений шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України 31.10.2025. Крім того, з метою вжиття всіх заходів для повідомлення відповідача, судом було скеровано копію ухвали про відкриття провадження на останню відому адресу реєстрації відповідача, де він був зареєстрований станом на 04.04.2016, відповідно до відповіді на запит суду від Гайворонського сектору ДМС України.
заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою від 05.09.2025 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою від 29.10.2025 постановлено здійснити перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 21.11.2025.
В позовній заяві міститься клопотання позивача про проведення розгляду справи за відсутності його представника та не заперечення проти заочного розгляду справи.
21.11.2025 судом проведено розгляд справи по суті за відсутності сторін.
Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористався своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в суді, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, будь яких заяв на адресу суду не подав.
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився, позивач, згідно клопотання зазначеного в позовній заяві, не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.
Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов'язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитним договором, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України, Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про електронну комерцію», іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів
Суд встановив, що 10.02.2025 між ОСОБА_1 та ТзОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір 10.02.2025-100002190, шляхом підписання відповідачем електронним цифровим підписом заявки, що є невід'ємною частиною договору на сайті sgroshi.com.ua, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі та на умовах встановлених договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до умов кредитного договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту: 8000,00 грн; строк на який надається кредит: 140 днів з дня його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 29.06.2025; дати чергових платежів та суми сплати - 1778,19 грн 23.02.2025, 09.03.2025, 23.03.2025, 06.04.2025, 20.04.2025, 04.05.2025, 18.05.2025, 01.06.2025, 15.06.2025 та 1778,21 грн 29.06.2025; процентна ставка “стандарт» - фіксована незмінна в розмірі 1 % за день користування; денна процентна ставка 0,87 %. Орієнтовна вартість кредиту для споживача - 17781,92 грн. Комісія пов'язана з наданням кредиту - 1600,00 грн. Неустойка - 80 грн за день невиконання/неналежне виконання зобов'язання. Вказано номер кредитної картки позичальника, на яку має бути перерахований кредит - 4149-49хххххх-4604.
Пропозиція про укладення договору, заявка кредитного договору № 10.02.2025-100002190, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), таблиця обчислення загальної вартості кредиту містять відмітки про підписання сторонами одноразовим ідентифікатором в тому числі відповідачем ОСОБА_1 Е442.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За таких обставин, слід дійти висновку, що між сторонами 10.02.2025 було укладено кредитний договір № 10.02.2025-100002190 шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
При цьому, у змісті вказаного договору міститься вся необхідна інформація щодо персональних даних позичальника, місце проживання, особистий номер телефону для отримання СМС оповіщення з одноразовим ідентифікатором, а також номер банківської картки для зарахування грошових коштів, тому заповнюючи власноручно заяву в особистому кабінеті у суду відсутні сумніви щодо не можливості однозначно ідентифікувати особу позичальника, при цьому негативні наслідки щодо правильності заповнених даних несе позичальник.
Порядок укладення договору в електронному вигляді в повній мірі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію» та умовам договору, з якими боржник ознайомився до прийняття рішення щодо отримання кредиту, що підтверджується акцептуванням умов договору відповідачем.
Також ОСОБА_1 було заповнено та підписано одноразовим цифровим ідентифікатором додаток до анкети позичальника, в якій зазначено його анкетні дані, номер телефону, адресу проживання.
Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, процентної ставки.
З квитанції сервісу ipаy, номер трансакції 649556220, вбачається, що 10.02.2025 о 18 год 19 хв успішно здійснено переказ 8000,00 грн за договором ТОВ “Споживчий Центр» з ТОВ “УПР» ФК-П-2024/01-2з платником, призначення платежу - видача за договором кредиту № 10.02.2025-100002190 на карту НОМЕР_1 .
У свою чергу, відповідач не повернув своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією в повному обсязі, що підтверджено розрахунком заборгованості за договором.
З розрахунку заборгованості, що долучений в якості окремого документу, а також такого, що наведений в позовній заяві вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 , у нього утворилася заборгованість за договором в сумі 21243,62 грн , з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8960,00 грн - проценти, 283,62 грн комісії, 4000,00 грн за неустойкою.
Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов'язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що суд встановив факт укладення між позивачем ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, встановлено факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, тому суд дійшов висновку про часткову підставність позову.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи
Між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору № 10.02.2025-100002190 від 10.02.2025, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності, у зв'язку з чим кредитний договір № 10.02.2025-100002190 від 10.02.2025, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконував зобов'язань за цим договором, допущену заборгованість у встановленому порядку та сумі не погашав.
Слід зазначити що кредитний договір № 10.02.2025-100002190 від 10.02.2025, що підписаний сторонами - ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів, комісії, неустойки.
Позивачем доведено надання відповідачу кредиту в сумі 8000,00 грн та невнесення відповідачем в повному коштів на погашення такого, а також на погашення процентів в повному обсязі, згідно умов договору.
Розрахунок заборгованості наданий позивачем суд перевірив та погоджується з таким, за виключенням нарахованої неустойки.
Відповідач не надав аргументів на спростування розрахунку чи контр розрахунку, а тому суд не має можливості оцінити такі.
Отже суму тіла кредиту в розмірі 8000,00 грн та несплачені проценти в сумі 8960,00 грн, розмір яких відповідає домовленим нарахуванням в кредитному договорі слід стягнути з відповідача на користь позивача.
З приводу нарахованої комісії слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Отже нараховану комісію в розмірі 283,62 грн слід стягнути з відповідача.
З приводу нарахованої неустойки суд вказує таке.
Ввідповідно до статті 4 ЦК Україниоснову цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки неустойка за кредитним договором від 10.02.2025 нарахована за період воєнного стану, то відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь ТОВ «Споживчий центр».
Посилання ж позивача на обґрунтованість його позовних вимог щодо стягнення неустойки не відповідають закону.
Таким чином, позивачу в стягненні неустойки в сумі 4000,00 грн слід відмовити.
Також суд не в змозі надати оцінку аргументам відповідача, оскільки він таких суду не надав.
Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТОВ «Споживчий центр» судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2422 грн 40 коп. відповідно до платіжної інструкції, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог 1966,28 грн (17243,62/21243,62*2422,40).
Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.02.2025-100002190 від 10.02.2025 в розмірі 17243,62 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8960,00 грн - проценти, 283,62 грн комісії та судовий збір в розмірі 1966,28 грн, а всього 19209 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'ять) грн 90 коп.
В решті позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 21.11.2025.
Суддя: /підпис/ М. В. ВЕНГРИН
Згідно з оригіналом
Суддя Гайворонського
районного суду М. В. Венгрин
Дата документу 21.11.2025