Справа № 346/5853/25
Провадження № 1-кс/346/1199/25
21 листопада 2025 р.м.Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Слідчий суддя ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, капітана поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2025 року за № 12025091180000830, про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою базовою освітою, одруженого, має на утриманні трьох дітей, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
вказане клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.11.2025 року, приблизно о 18 год. 25 хв., тобто в темну пору доби, на мокрому асфальтному дорожньому покритті підозрюваний керував мікроавтобусом марки “Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак « НОМЕР_1 », та рухався прямою ділянкою автомобільної дороги, що у м. Коломия, по вул. Карпатська, Івано-Франківської області, у напрямку до центральної частини вказаного міста, яка в той час освітлювалася за допомогою вуличного освітлення, яке встановлене на стовпах по два боки уздовж проїзної частини дороги. По ходу руху вказаного транспортного засобу у відповідності до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України), встановлені дорожні знаки 5.38.1 та 5.38.2 “Пішохідний перехід», які встановлюються праворуч та ліворуч від дороги, на ближній та дальній межі переходу відповідно, а також між даними знаками, через проїзну частину дороги, нанесена дорожня розмітка 1.14.2 “зебра», яка позначає нерегульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод.
В той час по лівому узбіччі по напрямку руху зазначеного мікроавтобуса до даного пішохідного переходу підійшов ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, переконавшись у безпечності свого виходу, почав переходити проїзну частину автомобільної дороги по вул. Карпатській в зазначеному місті, в межах вказаного пішохідного переходу, у напрямку зліва направо відносно руху вказаного мікроавтобуса під керуванням підозрюваного. У відповідності до вимог п. 4.16.а) ПДР України пішохід під час переходу проїзної частини дороги по вказаному пішохідному переходу мав перевагу в русі.
Однак, під час проїзду вище вказаної ділянки автомобільної дороги підозрюваний проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити вказаного пішохода, який рухався в межах та по освітлюваному пішохідному переході, не правильно оцінив дорожню ситуацію, яка склалася в той час, та ігноруючи вимоги п.12.3. ПДР України, своєчасно та негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав пішоходу переваги в русі, в результаті чого допустив наїзд на даного пішохода.
При цьому підозрюваний порушив такі вимоги ПДР України, а саме:
-п. 1.3. - учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
-п. 1.5. - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п. 1.10 - в частині термінів, наведених у цих Правилах, а саме:
-“автомобільна дорога, вулиця (дорога)» - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);
-“безпечна швидкість» - це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;
-“дати дорогу» - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;
-“дорожні умови» - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан;
-“дорожня обстановка» - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом;
-“небезпека для руху» - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися;
-“перевага» - право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху;
-п. 2.3.
- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
-п. 4.16. - пішохід має право:
а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;
-п. 12.1. - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
-п. 12.3. - водій в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, зобов'язаний негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
У результаті порушення підозрюваним ПДР України відбулася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої зазначений пішохід отримав тілесні ушкодження у вигляді шоку, множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, поєднаної травми тіла, які 12.11.2025 року спричинили його смерть у лікувальному закладі.
13.11.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, у зв'язку з чим підозрюваний, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Крім того, підозрюваний може впливати на потерпілу, свідків чи експертів у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, слідчий вважає, що наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні клопотання підтримали із зазначених підстав та просять клопотання задовольнити.
Сторона захисту проти задоволення клопотання не заперечила, вказавши про доцільність застосування вказаного запобіжного заходу лише в нічний період доби, а саме з 23:00 до 06:00 год.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як встановлено ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст.181 цього Кодексу домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів слідчий суддя вважає, що підозра у інкримінованому злочині є достатньо обгрунтованою.
Враховуючи обґрунтованість підозри, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено також наявність ризиків, про які зазначив слідчий.
При вирішенні даного клопотання суд враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, можливе вчинення підозрюваним нового злочину та здійснення тиску на учасників кримінального провадження. Також слід врахувати, що КПК України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Тобто ризик впливу на потерпілу, свідків та експертів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від останніх та дослідження їх судом, з огляду на що такий ризик наявний, в тому числі, протягом усієї стадії досудового розслідування. Окрім того, підозрюваний може зловживати процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.
Тому суд погоджується з позицією органу досудового розслідування про те, що ризики, передбачені пунктами 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними.
Слідчий суддя також враховує, що підозрюваний має на утриманні трьох дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та має постійне місце проживання.
З огляду на це, суд дійшов висновку про доведеність слідчим та прокурором неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Отже, слід застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби, а саме з 23:00 до 06:00 год.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
11.11.2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вищевказаним фактом і 13.11.2025 року повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Отже, останнім днем двомісячного строку досудового розслідування є 12.01.2026 року. А тому вказаний запобіжний захід слід застосувати до підозрюваного по вказану дату включно.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 27, 87, 107, 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 198, 219 КПК України, слідчий суддя
клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту в період доби з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., заборонивши йому залишати в цей період місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , на строк два місяці, але в межах строку досудового розслідування, тобто по 12.01.2026 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк по 12.01.2026 року включно наступні обов'язки:
- прибувати до відповідних слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу відповідних слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти відповідних слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками, експертами, спеціалістами у даному кримінальному провадженні в позапроцесуальний спосіб;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання таких обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Виконання ухвали доручити Коломийському районному відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідного прокурора Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення (постановлення).
Слідчий суддя: ОСОБА_1