Справа № 190/1938/25
Провадження №2/190/876/25
11 листопада 2025 року м.П»ятихатки
П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Грибанов Д.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1835344172 в розмірі 25138,21 грн., а також понесені судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що 08.04.2021 року між ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1835344172 , згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 11229,00 грн., строком на 24 місяці. На підставі договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року ТОВ «ФК'ЦФР» відступив право вимоги АТ «Таскомбанк». 26.06.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК'ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/20-Ф, на підставі якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до ОСОБА_1 .. Таким чином, ОСОБА_1 , має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК"ЄАПБ" за кредитним договором №1835344172 у розмірі 25138,21 грн., з яких: 11229,00 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1,33 грн., - заборгованість по відсоткам; 13907,88 грн - заборгованість по комісїї.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Внаслідок чого відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 25138,21 грн., яку і просить стягнути позивач, а також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі за сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 рокувідкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.13ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмовими матеріалами справи підтверджено, що 08.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1835344172. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах , встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах встановлених договором. П.1.3 договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в паспорті кредиту №5344172, який є невід'ємною частиною цього договору. Сума кредиту відповідно до договору становить 11229,00 грн, строк кредиту 24 місяці, стандартна процентна ставка 6.00 % щомісяця або 0,01 % річних від суми боргу за договором.(а.с.4-5)
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1835344172 від 08.04.2021 (а.с.8), за період з 26.06.2024 по 31.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 25138,21 грн, з яких: 11229,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 13907,88 грн. заборгованість по комісі ; 1,33 - сума заборгованості по відсоткам. Станом на 31.07.2025 заборгованість за кредитним договором №1835344172 від 08.04.2021 року не погашена, залишок заборгованості складає 25138,21 грн.
Згідно договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року (а.с.9-10), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" відступив право вимоги АТ "Таскомбанк" за кредитними договорами в тому числі і за кредитним договором №1835344172.
На підставі Договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.06.2024, укладеного між АТ "Таскомбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (а.с.11-13), первісний кредитор передав (відступив) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" належні йому права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором.
Згідно з актом прийому-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року (а.с.14), реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає.
Як вбачається із витягу реєстру прав вимог за договором факторингу №НІ/11/20-Ф від 26 червня 2024 року (а.с.16), Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1835344172 у розмірі 25138,21 грн..
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Таким чином судом встановлено, що 08.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК'Центр фінансових рішень» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1835344172, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму 11229,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі (п. 1.2 Договору).
Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 укладений між ТОВ «ФК'ЦФР» та АТ «Такскомбанк», датований 07.10.2016 року, тобто він укладений за 5 років до підписання кредитного договору №1835344172 між ТОВ «ФК'ЦФР» та відповідачем ОСОБА_1
26.06.2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № НІ/11/20-Ф відповідно до якого первісний кредитор передав (відступив) Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" належні йому права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним договором.
Також суду надано додаток №1 Реєстр прав вимоги до договору факторингу №2 від 26.06.2024 року, датований 26.06.2026 року.
Так з доданих позивачем доказів зокрема з копії Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року вбачається, що його сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «ФК'ЦФР» щодо відповідача ОСОБА_1 , на момент укладення Договору факторингу № 1 від 07.10.2016 року в цьому договорі не вказано.
Отже, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше самого кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З цих підстав, суд визнає неналежним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «ФК'ЦФР» до АТ «Таскомбанк» за кредитним договором №1835344172.
Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «ФК'ЦФР» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще 07.10.2016 року, а сам кредитний договір був укладений 08.04.2021 року, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «ФК'ЦФР» до ОСОБА_1 , на момент укладення Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, в останньому не вказано.
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді не укладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управлений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Таким чином, суду необхідно з'ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «ФК'ЦФР» та чи існували ці права на момент їх переходу.
Суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року, стороною позивача не надано.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч. 1 ст.1050 ЦК України з урахуванням ст.ст. 526,527,530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Відповідно до пунктів 62, 63 Розділу 4 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018року №75 (далі-Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.
Також п.52 Розділу 3 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п.53 Розділу 3 Положення).
Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.
Проте, позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 згідно з умовами вищевказаного договору, було видано кредит та саме в сумі заявлених позовних вимог. Визначення даної суми в договорі не свідчить про її отримання відповідачем саме в такому розмірі.
Враховуючи відсутність доказів про перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, як це передбачено умовами кредитного договору, відсутні підстави вважати, що первісний кредитор виконав умови вищевказаного договору.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування коштами, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а є односторонніми арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належними доказами існування боргу.
Наявність розрахунку заборгованості за кредитним договором не є достатнім для висновку про існування боргу та у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу.
Жодних належних та достовірних доказів, які б вказували на існування у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК'ЄАПБ» заборгованості за вищевказаним договором матеріали справи не містять.
Крім того, ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено і факт відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1835344172 від 08.04.2021 року від первісного кредитора ТОВ «ФК'ЦФР» до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Тобто, на момент укладення договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати АТ "Таскомбанк", а той в свою чергу - позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Отже, оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «ФК'ЦФР» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідно ТОВ «ФК «ЄАПБ» взагалі не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.
Керуючись ст.4,10,12,13,76-81,133,141,279,258-259,264,265,268,273,354-355,365 ЦПК України, ст.202,208,509,526,610,611,626,634,639,1054 ЦК України, суд,
ухвалив:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», Код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри,30, реквізити IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк»).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: Ю.В.Кудрявцева