Справа № 183/11701/25
№ 1-кс/183/1959/25
17 листопада 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2025 року за №12025049080000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
До слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищезазначене клопотання у кримінальному провадженні, внесеному 12 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025049080000039 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, в якому прокурор просить накласти арешт на паспорт громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 20 грудня 2012 року Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною відчуження, розпорядження та користування, та визначити місце його зберігання в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, підтримавши клопотання.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
12 листопада 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12025049080000039 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.
Відповідно до клопотання та долучених до нього матеріалів: 31 жовтня 2025 року приблизно о 15 годин 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа шляхом зловживання довірою (шахрайство) заволоділа бензиновим генератором «FIRMAN», що належить ОСОБА_5 , при цьому в якості застави надала останньому паспорт громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 20 грудня 2012 року Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з явними ознаками його підроблення.
14 листопада 2025 року з 09 години 40 хвилин по 09 годину 50 хвилин проведеним оглядом речей у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучено паспорт громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 20 грудня 2012 року Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14 листопада 2025 року вказаний паспорт громадянина України визнаний речовим доказом, оскільки може містити на собі сліди кримінального проступку.
Ураховуючи, що для проведення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального провадження, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження речових доказів, необхідно на вказане майно накласти арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, так як існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом правопорушення та підлягає збереженню.
Оскільки паспорт громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 20 грудня 2012 року Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є основним об'єктом кримінального проступку, та є необхідність у проведенні відповідної експертизи, з метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження усіх обставин справи, накласти арешт на вказаний паспорт громадянина України є необхідним.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно з п.1 ч.2, п.4 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ч. 2 п. 7 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що паспорт громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 20 грудня 2012 року Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вилучено 14 листопада 2025 року у ОСОБА_5 , відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки щодо даного майна існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення і його арешт із забороною розпорядження та користування, як захід забезпечення кримінального провадження, необхідний для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки фактично є речовим доказам і зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні клопотання про арешт майна з вказаною метою слідчий суддя має врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому, одним із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст. 132 КПК України є те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю. Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Також з врахуванням визначеної ст. 3 КПК України ролі слідчого судді в кримінальному провадженні щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та врахуванням визначених ст. 173 КПК України обставин, які мають враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя має оцінити чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні про арешт майна, та чи розумні і співрозмірні запропоновані в клопотанні обмеження прав власника завданням кримінального провадження.
Вилучений паспорт громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 20 грудня 2012 року Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано дізнавачем в якості речового доказу у цьому кримінальному провадженні, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 98, 107, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на паспорт громадянина України з серійним номером НОМЕР_1 , виданий 20 грудня 2012 року Новомосковським РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вилучено 14 листопада 2025 року, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, з метою забезпечення збереження речового доказу.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1