Справа № 183/11714/25
№ 1-кс/183/1962/25
17 листопада 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025042350001405 від 13 листопада 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
До суду надійшло вищезазначене клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на автомобіль «Mersedes-Benz Sprinter 412 О», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «АТП 1125», яким фактично користувався ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з обов'язковою забороною права на відчуження, розпорядження та користування.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, підтримавши його.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Відповідно до клопотання: 12 листопада 2025 року приблизно о 17 годині 30 хвилини водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автобусом «Mersedes-Benz Sprinter 412 О», реєстраційний номер НОМЕР_1 (ТОВ АТП 1125, в салоні перебувало приблизно 6 пасажирів), рухаючись по вулиці Холодноярської Бригади в напрямку вулиці Спаська, м. Самар, де в районі будинку №248 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку по правому узбіччі. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді: відкритий перелом нижньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків.
12 листопада 2025 року в ході проведення огляду місця пригоди було оглянуто автомобіль «Mersedes-Benz Sprinter 412 О», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вилучено на зберігання на території СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Олексія Цокура, 19. 13 листопада 2025 року вказаний автомобіль визнано речовим доказом.
Вивченням матеріалів доданих до клопотання встановлено, що слідчим невірно зазначено модель транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 412 О», в той час як згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 виданого ТСЦ 1241 від 19.11.2015р. і тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 від 12.08.2025 р. вірно - «Mersedes-Benz Sprinter 412 D». Також, слідчим помилково визначено власника і користувача вказаного транспортного засобу. Так, згідно вказаних документів власником автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter 412 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), а фактичним користувачем є ТДВ «ДАТП 11205» (м. Дніпро, вул. Калинова, 87). ОСОБА_5 є водієм вказаного транспортного засобу, а не його користувачем.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно з п.1 ч.2, п.4 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ч. 2 п. 7 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчий суддя вважає, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль «Mersedes-Benz Sprinter 412 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який вилучено 12 листопада 2025 року, відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки щодо даного майна існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення і його арешт із забороною розпорядження та користування, як захід забезпечення кримінального провадження, необхідний для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки фактично є речовим доказом і зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.
Допущені слідчим помилки в моделі транспортного засобу, його власника та користувача вважаю технічними і такими, що не перешкоджають частковому задоволенню клопотання.
Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту. Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні клопотання про арешт майна з вказаною метою слідчий суддя має врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому, одним із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст. 132 КПК України є те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.
Оскільки автомобіль «Mersedes-Benz Sprinter 412 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 є основним об'єктом кримінального правопорушення, пов'язаного з його експлуатацією та керуванням, щодо нього будуть проводитися судово-автотехнічна, судова транспортно-трасологічна експертизи та судова експертиза технічного стану транспортного засобу, з метою забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності дослідження усіх обставин справи, його збереження у стані як на момент ДТП, арешт даного транспортного засобу є необхідним.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю. Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Також з врахуванням визначеної ст. 3 КПК України ролі слідчого судді в кримінальному провадженні щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні та врахуванням визначених ст. 173 КПК України обставин, які мають враховуватись слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя має оцінити чи виправдовують потреби досудового розслідування такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні про арешт майна, та чи розумні і співрозмірні запропоновані в клопотанні обмеження прав власника завданням кримінального провадження.
Вилучений автомобіль «Mersedes-Benz Sprinter 412 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 12 листопада 2025 року визнано слідчим в якості речового доказу у цьому кримінальному провадженні, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 98, 107, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна, - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль «Mersedes-Benz Sprinter 412 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), який фактично перебуває у користуванні ТДВ «ДАТП 11205» (м. Дніпро, вул. Калинова, 87), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, з метою забезпечення збереження речових доказів.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1