Справа № 183/11739/25
№ 1-кс/183/1967/25
17 листопада 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого керівником Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, маючого середню-технічну освіту, не одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: що 15 листопада 2025 року приблизно о 20 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 2105» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух в темний час доби, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю проїзної частини вул. Холодноярської бригади у м. Самар Дніпропетровської області, з боку провулку Ігоря Ємельяненка в напрямку вулиці Спаська, проїжджа частина якого має по одній смузі для руху в кожному напрямку.
Під час руху водій ОСОБА_5 , проявляючи кримінальну протиправну недбалість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не виконавши покладені на нього обов'язки, як на водія, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та ігноруючи її зміни, за відсутності перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, та маючи можливість об'єктивно виявити неповнолітнього пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перетинала проїзну частину вул. Холодноярської бригади, зліва на право по ходу його руху, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого 15 листопада 2025 року приблизно о 20 годині 58 хвилин в районі будинку №347 по вул. Холодноярської бригади у м. Самар Дніпропетровської області, здійснив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля «ВАЗ 2105» реєстраційний номер НОМЕР_1 з боковою правою стороною неповнолітнього пішохода ОСОБА_10 .
Своїми діями водій автомобіля «ВАЗ 2105» реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_5 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. (б).: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 2.9 - Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння, або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;
п. 12.3.: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.».
Порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 , знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої неповнолітній пішохід, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, вогнещевий забій головного мозку 1 ступеню, перелом тазу, перелом правої нижньої кінцівки, розрив січового міхура, розрив печінки, що у своїй сукупності, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, розуміючи тяжкість покарання, що передбачає позбавлення волі, а також враховуючи, що підозрюваний в минулому неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Звернув увагу, що ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп'яніння в момент ДТП. Додав, що за наявною інформацією ОСОБА_5 перебуває у розшуку РТЦК та СП. На запитання судді щодо змісту клопотання прокурор пояснив, що під час викладу фактичних обставин у клопотанні та повідомленні про підозру помилково не зазначено що ОСОБА_5 під час керування автомобілем перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак кваліфікацію його дій як у повідомленні про підозру так і в клопотанні щодо запобіжного заходу зазначено вірно - ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала клопотання.
Захисник ОСОБА_9 заперечував проти клопотання, вказав, що ризики не обґрунтовані і не підтверджені доказами, просив врахувати, що ОСОБА_5 повністю визнає свою вину, щиро кається, співпрацює зі слідством, має на утриманні 2 малолітніх дітей, працює на СТО не офіційно, просить застосувати домашній арешт або нічний домашній арешт, або ж як альтернативний запобіжний захід - заставу.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що свою вину визнає, розкаються в скоєному, готовий співпрацювати зі слідством, бажає відшкодувати шкоду потерпілій, дійсно приблизно за пів години до виїзду він випив 1 банку слабоалкогольного напою «РЕВО» та сів за кермо. Щодо запобіжного заходу в цілому підтримав позицію свого захисника, просив надати йому можливість працювати за для відшкодування шкоди потерпілій.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 16 листопада 2025 року до ЄРДР за №12025042350001413 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України з коротким викладом обставин: «встановлено, що 15.11.2025 року приблизно о 20 годині 55 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2105» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Холодноярської бригади в напрямку вул. Спаська м. Самар, де в районі буд. 347 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка перетинала проїзду частину з ліва на право відносно руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження. (ЖЄО 50854 від 15.11.2025).
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи. За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (протокол огляду місця події зі схемою та фото таблицею до нього від 15.11.2025р., довідка №574 КП «ЦРЛІЛ Самарівського району» від 15.11.2025р., протокол допиту свідка ОСОБА_11 , протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 , медичні документи КНТ «Регіональний медичний центр родинного здоров'я» ДОР від 15.11.2025р. та інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити це кримінальне правопорушення.
16 листопада 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, яке вручено підозрюваному та його захисникові. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, що карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, тому останній, усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість призначення судом йому реального покарання у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
При цьому, слідчий суддя не погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 раніше не судимий, а притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху у 2018, 2019, 2022 роках не є підставою для такого висновку, оскільки в п.5 ч.1 ст.177 КПК України мова йде про можливість вчинити чи продовжити вчиняти саме кримінальне правопорушення, а не будь-яке інше правопорушення.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваного, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Вважаю, що застосування більш м'яких запобіжних заходів - особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення, при цьому щодо особистої поруки ніхто із бажаючих (поручителів) до слідчого судді не звертався. Щодо застави, то як альтернативний вид запобіжного заходу вона буде визначена судом. Крім того, особисте зобов'язання і домашній арешт також не може бути застосований до ОСОБА_5 і з тих підстав, що останній підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, та скоєно відносно неповнолітньої особи, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави.
При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, тому суд вважає за можливе, враховуючи особу підозрюваного, визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 грн. (50х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому, посилання слідчого та прокурора у клопотанні щодо не визначення ОСОБА_5 застави з огляду на тяжкі тілесні ушкодження потерпілої з посиланням на п.2 ч.4 ст.183 КПК України вважаю необґрунтованими, оскільки в зазначеній правовій нормі мова йде про наслідки у вигляді загибелі людини, а не про тілесні ушкодження.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 січня 2026 року включно.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень, які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 09 січня 2026 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1