Справа № 183/9628/24
№ 1-кс/183/1971/25
20 листопада 2025 року місто Самар Дніпропетровської області
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_3 , погодженого прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Черкаси Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
На адресу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого, погодженого прокурором, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010001382 від 19.04.2024, про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебувають матеріали кримінального провадження № 62024050010001382 від 19.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - номера обслуги 2 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави 3 відділу прикордонної служби (тип С) 2 прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників та без поважних причин, 17 лютого 2024 року самовільно залишив місце тимчасової дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого у АДРЕСА_2 , та по теперішній час ухиляється від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану.
Прокурор указує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами. Зазначає, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
18 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження останнього, у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручено для передачі, за останнім місцем роботи (служби) підозрюваного - представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також направлено за місцем реєстрації, проте вказане відправлення повернуто з відміткою поштового зв'язку «Укрпошта», що за вищевказаною адресою ОСОБА_5 відсутній.
Крім того, 18 вересня 2024 року у зв'язку із неможливістю встановити місце знаходження військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_5 було оголошено у розшук.
Відповідно до проведеної перевірки місця перебування військовослужбовця солдата ОСОБА_5 , встановлено, що останній за місцем реєстрації не проживає, його місцезнаходження не відомо.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваний. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи самовільне залишення місця служби, в умовах особливого періоду, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 402 ч. 4 КК України. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Таким чином, враховуючи, що підозрюваний солдат ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування та його оголошено у розшук, з метою доставлення (приводу) останнього до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у сторони обвинувачення з вказаною метою виникла необхідність в отриманні дозволу суду на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 2, 36, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 188, 194 КПК України, слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор клопотання слідчого підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у ньому. Зазначив, що органом досудового розслідування вживалися заходи щодо розшуку ОСОБА_5 , отримані відомості не дали поки можливості встановити його місцезнаходження.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, перебувають матеріали кримінального провадження № 62024050010001382 від 19.04.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчим суддею досліджений витяг з ЄРДР від 13 листопада 2025 року, відповідно до якого 19.04.2024 до ЄРДР за № 62024050010001382 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З матеріалів службового розслідування вбачається наявність підстав для обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження останнього, у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручено для передачі, за останнім місцем роботи (служби) підозрюваного.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службового розслідування, протоколами допиту свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Разом із тим, на виклики слідчого підозрюваний ОСОБА_5 до органу досудового розслідування не з'явився, відомості про його місцезнаходження відсутні.
Постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук, станом на день розгляду клопотання підозрюваного не розшукано, не затримано.
Вказані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та фактично вже переховується від органів досудового розслідування та доводи слідчого в цій частині є доведеними.
Відповідно до вимог ст. 188 КПК України - прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
Так прокурором разом з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 подане вказане клопотання.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Прокурором відповідно до ст. 189 КПК України доведено в судовому засіданні, що ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування і до неї необхідно застосувати привід, з метою забезпечення її участі у судовому засіданні при розгляді клопотання слідчого про застосування їй запобіжного заходу тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 177, 189, 190, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчого - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє до затримання ОСОБА_5 , але не більше шести місяців з дня її постановлення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 20 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1