Справа № 183/8138/25
№ 3/183/3849/25
28 серпня 2025 року м. Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Краснокутський С.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №446512 від 08.08.2025 року 29.07.2025 року встановлено факт невиконання своїх батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України опікуном-вихователем ОСОБА_1 по відношенню до свого підопічного неповнолітнього ОСОБА_2 2009 року народження, що виразилось у тому, що за адресою: вул. П. Сагайдачного, с. Знаменівка, останній розпивав спиртний напій (пиво міцністю 8%), внаслідок чого був госпіталізований до лікарні у м. Дніпро.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, обставини, наведені у протоколі не заперечувала. Пояснила, що є вихователем дитячого будинку сімейного типу, до якого влаштований у тому числі неповнолітній ОСОБА_2 . Зазначила, що щиро шкодує про наведений у протоколі випадок та в подальшому більше не допустить повторення таких ситуацій. Звернула увагу, що від служби у справах дітей Піщанської сільської ради немає зауважень до дитячого будинку сімейного типу «Олійник».
Вислухавши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 статті 184 КУпАП передбачено відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
До осіб, що замінюють батьків та мають обов'язки щодо дитини, відповідно до положень СК належать: 1) опікун (ч. 4 ст. 249 СК); 2) піклувальник (ч. 4 ст. 249 СК); 3) особа, що усиновила чи удочерила (ч. 4 с. 232 СК); 4) патронатний вихователь (ст. 255 СК); 5) прийомні батьки (ч.2 ст. 256-2 СК); 6) батьки-вихователі дитячого будинку (ч.2 ст. 256-6 СК); 7) фактичний вихователь, особа, яка взяла у свою сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (ст. 261 СК).
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що його складено стосовно опікуна-вихователя неповнолітнього ОСОБА_2 2009 року народження - ОСОБА_1 .
Разом з тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є опікуном неповнолітнього ОСОБА_2 .
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , копії договору про організацією діяльності дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 є батьком-вихователем дитячого будинку «Олійник».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися виключно від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично самим судом.
У пунктах 33 та 34 рішення від 06.02.2025 у справі «Гайдашевський проти України» ЄСПЛ зауважив, що здійснення судом пошуку доказів винуватості особи у вчиненні правопорушення за власною ініціативою, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, надав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 у справі № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
За наведених обставин, оскільки фабула адміністративного правопорушення, наведена у протоколі про адміністративне правопорушення, містить суперечності у викладені істотних ознак складу правопорушення, а саме в частині зазначення суб'єкта правопорушення, а також, враховуючи, що суд не має права самостійно редагувати її, суд дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд,
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, щодо якої її винесено до Дніпровського апеляційного суду через Самарфвський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя С.О. Краснокутський