Справа № 182/1331/22
Провадження № 1-кп/0182/452/2025
Іменем України
04.11.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участю
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаного кримінального провадження № 12021041340001246, № 12022041360000055 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 122 КК України,
В провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 знаходяться матеріали об'єднаного кримінального провадження № 12021041340001246, № 12022041360000055 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 122 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці без визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків. За думкою прокурора ОСОБА_6 ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу на теперішній час не минули.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора и просив запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 . Обвинувачений зазначив, що його вина не доведена.
Захисник ОСОБА_4 підтримав думку підзахисного.
Суд, розглядаючи клопотання, враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його соціальні зв'язки, тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, стадію судового розгляду, репутацію обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
ОСОБА_5 обвинувачується в скоєні вбивства , тобто особливо тяжкого злочину який несе підвищену суспільну небезпечність, і в наслідок якого загинула людина, а тому тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме ризиків переховування від суду, а також незаконного впливу на потерпілого та свідків, незважаючи на те що вони вже допитані.
Оцінюючи доводи сторін кримінального провадження, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України і на які посилається прокурор, для зміни стосовно обвинуваченого на більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою судом не встановлено.
Також суд враховує ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_5 , не має міцних соціальних зв'язків та офіційного доходу, що свідчить про відсутність стримуючих факторів та можливість продовження обвинуваченим злочинної діяльності.
За сукупності таких обставин, на даний час, суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
В задоволенні клопотання обвинуваченого належить відмовити.
Раніше визначений розмір застави, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, а також покладені на ОСОБА_5 обов'язки - залишити без змін.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити, в задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.
Продовжити щодо ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, рахуючи з 04.11.2025 року до 04.01.2026 року включно.
Раніше визначений розмір застави, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, а також покладені на ОСОБА_5 обов'язки - залишити без змін.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на протязі п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1