Справа № 203/2018/25
Провадження № 2/204/2615/25
17 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
за участю представника позивача адвоката Прибильського В.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за заявою представника позивача - адвоката Прибильського Віталія Геннадійовича про стягнення витрат на правничу допомогу, поданої в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, -
23 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Прибильським Віталієм Геннадійовичем була подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу, поданої в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, в якій просив стягнути з відповідача судові витрати за надані послуги з професійної правничої допомоги у сумі 63 300 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що ОСОБА_1 було укладено із адвокатом Прибильським В.Г. договір про надання правничої допомоги № б/н від 04.11.2024 року. На підставі даного договору адвокатом Прибильським В.Г. надаються Лисенко Н.О. послуги по підготовці всіх необхідних процесуальних документів (позовна заява, клопотання, заяви, адвокатські запити, заперечення, письмові пояснення, тощо) необхідних для захисту прав позивача, представництво інтересів позивачки під час розгляду справи № 203/2018/25 в суді загальної юрисдикції, участь в судових засіданнях та інші послуги, необхідні для захисту прав клієнта. В позовній заяві ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, яка розглядалась в рамках цивільної справи № 203/2018/25, Позивачем було визначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які планує понести ОСОБА_1 та було зазначено, що вона планує понести 60 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. ОСОБА_1 та адвокатом Прибильским В.Г. було узгоджено, вартість послуг адвоката, які надавались в рамках розгляду цивільної справи № 203/2018/25 в суді першої інстанції на загальну суму 63 300 (шістдесят три тисячі триста) гривень, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 , оскільки позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено. ОСОБА_1 та адвокатом Прибильським В.Г. погоджено оплату наданих послуг із відстрочкою платежу в пункті 4.1 Договору про надання правничої допомоги. Додатковою угодою до Договору про надання правничої допомоги від 10.03.2025 року ОСОБА_1 та адвокатом Прибильським В.Г. узгоджено, що вартість послуг, які будуть надаватись в рамках розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності (позов розглядається в рамках цивільної справи № 203/2018/25) в суді першої інстанції складатимуть: оплата фактично наданих послуг в розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень за годину роботи адвоката та гонорар успіху в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень в разі задоволення та/або часткового задоволення позовної заяви Клієнта. Адвокатом було надано, а ОСОБА_1 прийнято робіт, послуг на загальну суму 63 300 (шістдесят три тисячі триста) гривень. У зв'язку із частковим задоволенням позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Позивачка має сплатити адвокату гонорар. Отже, «гонорар успіху» в такому випадку становить 12 000 (дванадцять тисяч) гривень. Оскільки під час ухвалення рішення суду у наведеній справі, судом не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача витрат за надані послуги з професійної правничої допомоги, адвокат звернувся до суду із зазначеною заявою.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 27 жовтня 2025 року була прийнята до розгляду заява про стягнення витрат на правничу допомогу, призначене судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача заяву підтримав, просив задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явились.
Вислухавши думку представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, поданою заявою про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення судових витрат на правову допомогу, доданими до неї доказами, суд вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
У частині першій ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону № 5076-VI).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частині другій ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Верховний Суд у постанові від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21 вказав, що чинне законодавство, хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі №22/445/19.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19).
Встановлено, що заочним рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності - задоволено частково та постановлено: визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки Nissan, модель Juke, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; припинити за ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на транспортний засіб марки Nissan, модель Juke, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки Toyota, модель Land Cruiser Prado, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; припинити за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на транспортний засіб марки Toyota, модель Land Cruiser Prado, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості спільного сумісного майна в розмірі 389 800,00 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовити; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 10 764 грн. 15 коп.
Цим же рішенням скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року по цивільній справі №203/2018/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності; скасована заборона відчуження належного ОСОБА_2 нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 629994521104 (а.с.37-41 том 2).
З матеріалів справи вбачається, що 04 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прибильським Віталієм Геннадійовичем було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.48-49 том 2).
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору, вартість фактично наданих адвокатом клієнту послуг та гонорар адвоката, клієнт сплачує адвокату протягом 2 місяців після підписання сторонами відповідних актів про надання послуг, в яких визначається вартість фактично наданих послуг. Обсяг наданих послуг погоджується та визначається в акті про надання послуг.
10 березня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прибильським Віталієм Геннадійовичем було укладено Додаткову угоду №10/03 до Договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024 року (а.с.50) у якій сторони узгодили, що вартість послуг, які будуть надаватись адвокатом клієнту будуть складати: оплата фактично наданих послуг у розмірі 1 800 грн. за 1 годину роботи адвоката та гонорар успіху в розмірі 12 000 грн. в разі задоволення та/або часткового задоволення позовної заяви клієнта.
У матеріалах цивільної справи наявний акт надання послуг №21/10 від 21 жовтня 2025 року за договором про надання правничої допомоги від 04.11.2024 року, згідно якого на виконання умов договору адвокатом Прибильським В.Г. виконано наступні дії та зазначений конкретний перелік таких дій та кількість годин витрачених адвокатом Прибильським В.Г. на надання правової допомоги по договору (а.с.51).
Отже, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги на суму 63 300 грн., суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21(провадження №12-14гс22)).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22).
У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі №596/2305/18.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у зв'язку з їх неспівмірністю від відповідача ОСОБА_2 до суду не надходило.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача із загальної суми 63 300 грн, суму пропорційно розміру задоволених позовних вимог (83%), яка складає суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 52 539,00 гривень, а тому, заява підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 137, 270 ЦПК України, -
Заяву представника позивача - адвоката Прибильського Віталія Геннадійовича про стягнення витрат на правничу допомогу, поданої в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою у розмірі 52 539 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн.
В іншій частині заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Суддя Н.В. Токар