Справа № 203/3603/25
Провадження № 2/0203/1794/2025
06.11.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Кринюк М.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 31.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №6106055, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 15000 грн., строком на 345 днів, шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 . Посилаючись на те, що в подальшому відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 45456 грн. 60 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14100 грн., заборгованості по процентам в сумі 25338 грн. 60 коп., комісії в сумі 418грн., штрафних санкцій в сумі 5600 грн., позивач просив стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість за кредитним договором та понесені по справі судові витрати.
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 03.06.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
В призначене судове засідання представник позивача не з'явився. В пред'явленому позові позивач просив розглядати справу без участі його представника, не заперечуючи проти заочного розгляду справи.
Відповідач в призначені судові засідання на 02.07.2025 року не з'явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на тимчасову непрацездатність. На підтвердження цього надавши копію повідомлення про онлайн консультацію із лікарем 30.06.2025 року, яка не є документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність відповідача та неможливість його явки в призначене судове засідання або участі у ньому дистанційно.
В наступне засіданні, призначене на 26.08.2025 року відповідач також не з“явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, надавши роздруківку медичного висновку Медичного центру «Наша родина», дійсний з 25 по 27.08.2025 року, з зазначенням про захворювання загального характеру.
Аналогічну роздруківку висновку Медичного центру «Наша родина», дійсного в період з 01 по 03.10.2025 року відповідач надав в обгрунтування поданого клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 02.10.2025 року.
В судове засідання, призначене на 06.11.2025 року відповідач також не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що з 01.11.2025 року він перебуває на території Італії, де подав заяву про тимчасовий захист
Суд враховує, що в силу положень ст.223 ЦПК України повторна неявка відповідача, незалежно від поважності причин такої неявки, не є перешкодою для розгляду справи.
За вказаних обставин, враховуючи, що справу було призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін та їх явка судом обов'язковою не визнавалась, відповідач мав достатньо часу для того, щоб скористатись своїми процесуальними правами, підготувати та подати відзив на позов, відповідні докази, заяви та клопотання по суті справи, а також можливість прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції або через уповноваженого представника, неодноразову неявку останнього до суду, що призводить до затягування розгляду справи у розумні строки, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ч.ч.3,4 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін в заочному порядку, за наявними у справі матеріалами та без фіксації судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
В ст.3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року).
Статтею 12 Закону №675-VIII від 03.09.2015 року визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено та підтверджено долученими до позовної заяви матеріалами, що 31.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про споживчий кредит №6106055, відповідно до умов якого останньому було видано кредит в сумі 15000 грн., строком на 345 днів, шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 , зі сплатою процентів відповідно до умов п.1.5, п.п.1.5.2,1.5.3 договору, одноразової комісії в розмірі 506 грн.
Як зазначив позивач, вбачається із розрахунку та не спростовано відповідачем, останній свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 17.02.2025 року утворилась заборгованість в сумі 45456 грн. 60 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14100 грн., заборгованості по процентам в сумі 25338 грн. 60 коп., комісії в сумі 418 грн., штрафних санкцій в сумі 5600 грн.
Суд враховує, що відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповненого Законом №2120-ІХ від 15.03.2022 року, встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, відповідач звільняється від сплати нарахованих за невиконання умов договору штрафних санкцій в сумі 5600 грн.
В іншій частині суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит №6106055 від 31.07.2024 року, яка утворилась станом на 17.02.2025 року в сумі 39856 грн. 60 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14100 грн., заборгованості по процентам в сумі 25338 грн. 60 коп., комісії в сумі 418 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та пропорційно до задоволених позовних вимог (87,68% від ціни позову), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі витрати по сплаті судового збору в сумі 2123 грн. 96 коп.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст.ст.134,137,141 ЦПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15).
У рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року усправі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19.02.2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витратна адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.3,5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21.
У постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
В своєму позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 7100 грн., на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги №16012025 від 16.01.2025 року із Адвокатським об'єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС», додаткову угоду №1 до цього договору від 23.01.225 року, акт приймання-передачі від 28.04.2025 року, наказ про прийняття адвоката Ушакевич М.П. на роботу у зазначеному вище адвокатському об'єднанні, довіреність на представництво інтересів позивача в суді на підставі договору від 16.01.2025 року.
З акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 28.04.2025 року остання розрахована в сумі 7100 грн. та включає в себе послуги у вигляді складання позовної заяви.
Суд враховує, що стосовно справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами існує стала судова практика. Вказана справа з огляду на ціну позову, в силу ст.19 ЦПК України віднесена до категорії малозначних та розглядається в спрощеному позовному провадженні. До позовної заяви додавались документи, що були у розпорядженні позивача, а тому, підготовка документів для звернення до суду в рамках даної справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
За вказаних обставин, виходячи із положень ч.3 ст.141 ЦПК України, враховуючи ціну позову, часткове задоволення позовних вимог, співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7100 грн. є завищеними та підлягають зменшенню до 1500 грн.
Всього, таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 3623 грн. 96 коп.
Керуючись ст.ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.207,526,626,628,1048,1049, 1054,1056-1, п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст.2, 4,5,10-13,76-81,89,141,211, 223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (04107, м.Київ, вул.Багговутівська,17-21, код ЄДРПОУ 40484607) заборгованість за договором про споживчий кредит №6106055 від 31 липня 2024 року, яка утворилась станом на 17 лютого 2025 року в сумі 39856 грн. 60 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14100 грн., заборгованості по процентам в сумі 25338 грн. 60 коп., комісії в сумі 418 грн.; а також стягнути судові витрати в сумі 3623 грн. 96 коп., у т.ч.: витрати по сплаті судового збору в сумі 2123 грн. 96 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 06 листопада 2025 року.
Суддя С.Ю.Казак