Справа № 175/1859/20
Провадження № 2/175/313/23
Іменем України
"20" листопада 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Гайворонська Тетяна Олександрівна Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним,-
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Гайворонська Тетяна Олександрівна Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою суду від 04 березня 2025 року призначено судову почеркознавчу експертизу (посмертна) та зупинено провадження по справі, направлено матеріали справи до експерної установи.
Матеріали справи повернуто експертом без виконання через неоплату вартості експертизи позивачем.
Ухвалою суду від 26 травня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 09 липня 2025 року.
В підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, повідомлені належним чином, не з'явилися, представником позивача подана заява про проведення сувдового засідання 09.09.2025 без участі позивача та представника.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 15 жовтня 2025 року.
Так, судове засідання 15 жовтня 2025 року було відкладено на 20 листопада 2025 року у зв'язку з неявкою позивача та представника позивача, які були повідомлені належним чином через «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу, заяв не подавали.
У судове засідання 20 листопада 2025 року позивач та представник позивача не з'явились повторно, були повідомлені належним чином через «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу, заяв не подавали.
Відповідач та представник відповідача повідомлялися належним чином, подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з неявкою позивача та скасування заходів забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача (усіх позивачів) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Отже, вбачається, що належним чином повідомлений заявник повторно не з'явився у судове засідання.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
При цьому, залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Згідно до ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Гайворонська Тетяна Олександрівна Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним такою, що підлягає залишенню без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядав справу.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При задоволенні позову заходи забезпечення позову можуть бути скасовані, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або змінились обставини, що зумовили його застосування.
У відповідності до ч. ч. 1 та 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Згідно ч. ч. 9 та 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови №9 від 22.10.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Аналіз зазначених правових норм і роз'яснення Пленуму Верховного Суду дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 року вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірне майно, а саме:
земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1866, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок площею 47.1 кв. м, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач та представник позивача будучи належним чином повідомлені про судове засідання, повторно не з'явились у нього та не повідомили про причини неявки, оскільки ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Гайворонська Тетяна Олександрівна Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним залишається без розгляду, суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 року підлягають скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 158, 257, 258, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Гайворонська Тетяна Олександрівна Шостої Дніпровської державної нотаріальної контори про визнання заповіту недійсним - залишити без розгляду.
Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.08.2024 по справі №175/1859/20, а саме:
- скасувати накладення арешту на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:002:1866, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок площею 47.1 кв. м, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. М. Білоусова