Справа № 200/20389/17
Провадження № 1-кс/932/2319/24
25 жовтня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42017040000000709 від 09.06.2017 року, -
До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в якому заявник просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2017 року по справі №201/8824/17, провадження №1-кс/201/5665/2017, на 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що до прокуратури Дніпропетровської області з управлінням карного розшуку надійшла інформація щодо незаконних дій з боку службових осіб реєстраційної служби та державних та приватних нотаріусів, які зловживаючи службовим становищем, шахрайським шляхом, використовуючи свідомо неправдиві або підроблені документи, діючи за попередньою змовою із співробітниками правоохоронних органів займаються незаконним відчуженням нерухомого майна у мешканців м. Дніпро та Дніпропетровської області. За даним фактом прокуратурою Дніпропетровської області розпочато досудове розслідування в межах кримінального провадження № 42017040000000709 відомості щодо якого 09.06.2017 внесені до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. 20 червня 2017 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (справа №201/8824/17, провадження №1-кс/201/5665/2017) розглянуто клопотання слідчого, погоджене з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Дніпропетровської області про накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні. Клопотання було задоволено слідчим суддею та застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на нерухоме майно, а саме на 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 299365212101), шляхом накладення заборони відчуження та розпорядження майном (позбавлення права на відчуження та розпорядження майном). Так, арештом, накладеним ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2017 року фактично позбавлено громадянку ОСОБА_4 здійснити реєстрацію права власності на 1/2 частики квартири, яку за заповітом та договором дарування вона отримала від громадянина ОСОБА_5 , та позбавлена вільного володіння, користування та розпорядженням нерухомим майно. Зазначає, що у кримінальному провадженні № 42017040000000709 в подальшому застосуванні арешту вказаної частки квартири немає потреби, оскільки вказане арештоване майно, на сьогоднішній день не має відношення до вказаного кримінального провадження ,а тому вважає, що є всі підстави перед слідчим суддею клопотати про скасування вказаного вище арешту майна. На підставі викладеного заявник звернувся до суду з цим клопотанням.
Власник майна в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Представник заявника розгляд клопотання прохав проводити без його участі та участі заявника.
ВП № 4 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлялось належним чином, однак явку свого представника не забезпечило.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце та час розгляду справи, вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка подала клопотання, будучи обізнаним про наявність в провадженні суду справи, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справ, заявник не вжив заходів для явки до суду, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка подала клопотання.
Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаних осіб.
У зв'язку з цим та у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотанян, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтями 8,9 КПК України передбачено -кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове вилучення об'єктів власності є позбавленням володільця майна можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що вилучення та утримання у будь-якої особи належного їй на законних підставах майна у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправними.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 42017040000000709 від 09.06.2017 року, було накладено арешт на частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого мана: 299365212101).
Відповідно до ст. 16 КПК України одним з принципів кримінального провадження є недоторканість права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Оскільки, заявником не надано слідчому судді доказів, які б вказували, що арешт накладено необґрунтовано та що, на даний час, відпала потреба в застосування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2017 року, а також не доведено належними доказами, що потреба у подальшому арешті відпала, слідчий суддя вважає, клопотання про скасування арешту майна слід залишити без задоволення.
Таким чином, клопотання слід визнати необґрунтованим, а у його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 107, 170, 174, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42017040000000709 від 09.06.2017 року - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6