Справа № 932/7572/24
Провадження № 1-кс/932/606/25
20 лютого 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42023052110000019 від 10.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. ч. 2, 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 КК України, -
До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання ОСОБА_3 , в якому заявник просить арешт накладений на мобільний телефон «Iphone 14 Plus», imei1: НОМЕР_1 , з сім-карткою оператора «Vodafone» НОМЕР_2 , володільцем якого є ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування скасувати.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську перебуває кримінальне провадження №42023052110000019 від 10.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. ч. 2, 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 КК України.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2024 накладено арешт на мобільний телефон «Iphone 14 Plus», imei1: НОМЕР_1 , з сім-карткою оператора «Vodafone» НОМЕР_2 , володільцем якого є ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування. Підставою для накладання арешту на вищевказаний мобільний телефон була ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою збереження цього речового доказу.
Необхідні слідчі процесуальні дії предметом яких є арештований мобільний телефон вже були проведені, тому потреба в накладенні арешту вже відпала.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що вищезазначене майно тимчасово було вилучене, заявник звернувся до суду з цим клопотанням.
Власник майна в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Захисник ОСОБА_5 надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, де зазначив, що клопотання підтримує та просить задовольнити.
ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, явку представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце та час розгляду справи, вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка подала клопотання, будучи обізнаним про наявність в провадженні суду справи, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справ, заявник не вжив заходів для явки до суду, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка подала клопотання.
Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаних осіб.
У зв'язку з цим та у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтями 8, 9 КПК України передбачено - кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За приписами ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, навіть тимчасове вилучення об'єктів власності є позбавленням володільця майна можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що вилучення та утримання у будь-якої особи належного їй на законних підставах майна у спосіб або через застосування процедури, які не відповідають приписам закону, є протиправними.
Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.09.2024 накладено арешт на мобільний телефон «Iphone 14 Plus», imei1: НОМЕР_1 , з сім-карткою оператора «Vodafone» НОМЕР_2 , володільцем якого є ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування.
Відповідно до вимог ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В силу вимог, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим суддею встановлено, що кримінальне провадження на даний час не закрито. Питання щодо долі речових доказів вирішується судом під час постановлення вироку. Слідчий суддя не вправі на даній стадії вирішувати питання про зняття арешту з майна повністю, оскільки в такому разі є ризик того, що мобільний телефон, який має статус речового доказу, може бути прихований, спотворений, знищений, або відчужений на користь третіх осіб, що завдасть шкоду кримінальному провадженню та призведе до втрати речового доказу. Питання щодо зняття арешту з цього майна може бути вирішено у разі закриття кримінального провадження, коли у застосуванні такого арешту майна відпаде потреба. Проте у даному випадку слідчий суддя вважає, що арешт був накладений цілком правомірно, і підстави його застосування наразі не відпали. Такий ступінь втручання у права власника є виправдним, оскільки потреби досудового розслідування у цьому випадку мають більш важливе значення.
Таким чином, клопотання слід визнати необґрунтованим, а у його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 174, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 , про скасування арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 42023052110000019 від 10.05.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. ч. 2, 3, 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 КК України - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня винесення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1