Справа № 128/3896/25
Провадження № 33/801/1194/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.
Доповідач: Оніщук В. В.
20 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Закерничної А. О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 24 вересня 2025 року о 19 год 05 хв у с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області, по вул. Покровська, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Фольксваґен Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер 0701, результат 1, 04 проміле, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру 798290. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, 24 вересня 2025 року о 19 год 05 хв у с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області, по вул. Покровська, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Фольксваґен Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , при зустрічному роз'їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота РАВ 4», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зустріч. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 13.3 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.
Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що зі складеним протоколом він не погоджується.
Він має великий водійський стаж, подібна ситуація сталася з ним вперше, тому він розгубився та не пройшов огляд на стан сп'яніння в медичній установі.
Алкогольні напої ОСОБА_1 не вживав, лише символічно напередодні.
Зазначає, що він є особою пенсійного віку, і отримує мінімальну пенсію, якої не вистачає для життя, та трішки підробляє використовуючи автомобіль, який є для нього джерелом доходу. Також ОСОБА_1 вимушений використовувати автомобіль для щоденного пересування, оскільки має обмеження у русі у зв'язку зі станом здоров'я. Позбавлення його можливості користуватись автомобілем суттєво обмежує здатність до пересування, враховуючи наявні проблеми зі здоров'ям, у зв'язку з чим автомобіль є для ОСОБА_1 необхідністю.
ОСОБА_1 пройшов освідування за допомогою приладу «Драгер», однак не зрозумів належного значення його показів, оскільки знав що не вживав алкогольні напої та не скористався своїм правом звернутися до медичного закладу для проходження повторного аналізу. Він не усвідомив, що результати «Драгера» можуть бути використані як основне підтвердження у справі, тому просить суд врахувати нерозуміння наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні в силу віку та обмежитись стягненням у виді штрафу.
Окрім того під час освідування були відсутні свідки, дані результати огляду не підтверджені медичним закладом, що є альтернативним і більш надійним способом встановлення стану сп'яніння.
У справі відсутній сертифікат повірки технічного засобу, що викликає сумнів у технічній справності приладу та достовірності результатів огляду.
Також ОСОБА_1 не були роз'яснені права, гарантовані ст. 268 КУпАП, зокрема право на правову допомогу та право на відмову від дачі пояснень.
Суд також не врахував, що ОСОБА_1 вживав ліки для лікування інфекційної хвороби, а саме спрей для горла, в складі якого містяться спиртовмісні речовини, які безпосередньо могли вплинути на результати освідування.
Факт алкогольного сп'яніння не доведений оскільки не були відібрані біологічні зразки для аналізу.
Під час оформлення адміністративного матеріалу працівники поліції порушили вимоги Інструкції, оскільки не роз'яснили наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав із посиланням на викладені у ній обставини.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Апеляційний суд враховує, що постанова місцевого суду оскаржується ОСОБА_1 фактично лише у частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому у частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не переглядається.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №464118, 24 вересня 2025 року о 19 год 05 хв у с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області, по вул. Покровська, ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Фольксваґен Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Драгер 0701, результат 1, 04 проміле, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру 798290. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1).
Як видно із чеку приладу «Драгер Алкотест 6820» (тест № 17 від 24 вересня 2025 року) результат огляду ОСОБА_1 о 20 год 06 хв 1,04 ‰ (а. с. 2).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 24 вересня 2025 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до КНП «ВОКЛ ім. Ющенка» (а. с. 3).
До матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як о 19 год 26 хв працівники поліції прибувають на місце ДТП.
О 19 год 27 хв поліцейський просить ОСОБА_1 пред'явити посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль, страховий поліс.
О 19 год 31 хв працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. Запитує чи вживав він алкоголь, оскільки від нього чути запах алкоголю, ОСОБА_1 відповідає, що вживав вчора.
Після цього працівники поліції відбирають в учасників ДТП пояснення щодо пригоди.
О 20 год 00 хв працівник поліції знову пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, той погоджується. Поліцейський робить контрольний замір повітря, ОСОБА_1 продуває «Драгер», поліцейський роз'яснює, що результат вище 0,2 проміле підтверджує перебування у стані сп'яніння. Результат огляду - 1,04 проміле. Із результатом ОСОБА_1 погоджується. Далі поліцейські складають адміністративні матеріали.
О 20 год 16 поліцейський запитує ОСОБА_1 чи бажає він поїхати у заклад охорони здоров'я для проходження повторного огляду на стан сп'яніння, якщо із результатом не згоден, ОСОБА_1 повідомляє, що із результатом огляду погоджується.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці події, за результатами якого було встановлено його перебування у стані алкогольного сп'яніння. Із результатами проведеного огляду ОСОБА_1 погодився, на пропозицію працівників поліції пройти повторний огляд у закладі охорони здоров'я відмовився.
Апеляційний суд констатує, що працівники поліції при проведенні огляду повністю дотрималися вимог Інструкції.
Суд відхиляє доводи скаржника про прийом лікарських препаратів, які б могли спотворити результати огляду на стан сп'яніння, оскільки доказів вживання таких препаратів Швець С. П. не надав та на місці події про їх вживання не повідомляв.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи сертифікату повірки технічного засобу, яким проводився огляд на стан сп'яніння, оскільки такий сертифікат відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції надається особі на її вимогу під час проведення огляду, що ОСОБА_1 зроблено не було. Долучення його до матеріалів справи не передбачено чинними нормативно-правовими актами.
Решта доводів не є суттєвими та на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 не впливають та факту керування ним транспортним засобом у стані сп'яніння не спростовують.
З огляду на встановлені обставини справи апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на уникнення відповідальності та зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 24 вересня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними.
Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук