Справа № 463/9219/25 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н. Л.
Провадження № 33/811/1597/25 Доповідач: Белена А. В.
10 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Позднякова С.С.,
представника потерпілого - адвоката Дикунського М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП за апеляційними скаргами захисника - адвоката Івахи О.І. та потерпілого ОСОБА_2 на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2025 року,
Постановою судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік; адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн 60 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 02 серпня 2025 року о 19 год. 25 хв. у м. Львові на вул. Личаківська, 37, керуючи автомобілем «BMW 428», р.н. НОМЕР_2 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, здійснюючи поворот ліворуч виїхав на смугу руху та не дав дорогу автомобілю «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по рівнозначній дорозі у зустрічному напрямку, змусивши його різко зменшити швидкість та змінити напрямок руху праворуч, що в подальшому призвело до наїзду на бетонну півсферу та перекидання на дах, внаслідок перекидання автомобіль «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_3 , допустив наїзд на припаркований автомобіль «Ford Fusion», р.н. НОМЕР_4 , при ДТП автомобілі «Volkswagen Golf» та «Ford Fusion» зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками; будучи причетним до ДТП не залишився на місці події та не повідомив про ДТП уповноважений орган чи підрозділ Національної поліції, чим порушив пункти 2.3.б, 2.10.а, д, 10.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.
На постанову судді захисник - адвокат Іваха О.І. та потерпілий ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
Захисник Іваха О.І. у своїй скарзі просить постанову судді щодо ОСОБА_1 змінити в частині накладення стягнення та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
В обґрунтування апеляційних вимог звертає увагу, що судове засідання у суді першої інстанції відбулося швидше за призначений час, а відтак потерпілий не встиг прибути на судове засідання та таке відбулося без його участі.
Стверджує, що відсутність потерпілого призвела до того, що суддя при ухваленні рішення не врахував примирення потерпілих та ОСОБА_1 , відсутність з їх боку претензій, а також домовленість між потерпілим і ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Також вважає, що суддя не повній мірі врахував, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, щиро розкаявся, вину визнав, керування транспортним засобом є життєво необхідним для останнього.
Аналогічно потерпілий ОСОБА_2 просить постанову судді щодо ОСОБА_1 змінити та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
В обґрунтування апеляційної скарги підтверджує, що він та інші потерпілі примирилися з ОСОБА_1 , а також домовилися про відшкодування матеріальної шкоди після ухвалення страховою компанією остаточного рішення про виплату страхового відшкодування.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Позднякова С.С., думку представника - адвоката Дикунського М.В. на підтримку апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скаргг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та в апеляційній скарзі апелянтом не оспорюється. У поданих апеляційних скаргах захисник та потерпілий просять змінити накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення на штраф.
Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
На думку апеляційного суду, суддею першої інстанції, при розгляді справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 зазначених вимог закону дотримано у повній мірі.
Як у суді першої інстанції, так і під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Вказав, що з потерпілим примирився та дійшов згоди щодо відшкодування шкоди.
Водночас ОСОБА_1 спричинив ДТП, внаслідок якої інший автомобіль, у якому перебували також двоє дітей, перекинувся, та після цього не зупинився, не поцікавився станом постраждалих у пригоді, не надав необхідної медичної допомоги.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи та що не заперечував і сам ОСОБА_1 , він самостійно не зголосився в органи поліції про вчинену ДТП.
Особу правопорушника було встановлено працівниками поліції та відповідно до протоколу допиту від 08.08.2025 ОСОБА_1 відмовився надавати показання згідно зі ст. 63 Конституції України.
А відтак суддя дійшов висновку, з чим погоджується і апеляційний суд, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу не буде достатнім для виховання його в дусі додержання законів України та запобігання вчинення ним нових правопорушень.
При накладенні адміністративного стягнення суддя суду першої інстанції відповідно до вимог ст.23, 33 КУпАП врахував характер вчиненого адміністративного правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкцій ст.122-4, 124 КУпАП, із застосуванням положень ст. 36 цього ж Кодексу.
Таким чином, усі доводи апелянтів, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності судового рішення в частині накладення адміністративного стягнення та можливості застосування щодо ОСОБА_1 більш м'якого стягнення у виді штрафу, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права.
Оскаржувана постанова судді є законною та такою, що винесена відповідно до вимог КУпАП, а тому підлягає залишенню без змін на підставі п.1 ч. 8 ст. 294 цього Кодексу, а апеляційні скарги, - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційні скарги захисника - адвоката Івахи Олега Івановича та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4, 124 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА