Справа № 515/891/25
Провадження № 2/515/1190/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
21 листопада 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Луцюка В.О.,
секретар судового засідання Комерзан Л.І.,
за участю представника відповідача - адвоката Афтеній А.В. (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до ОСОБА_2 в особі адвоката Афтеній Анни Вікторівни про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, суд
16 червня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовує таким.
Згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 12 липня 2016 року у справі № 515/939/16-ц, частково задоволено позовні вимоги позивачки та стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 450,00 грн, щомісячно, починаючи з 25 червня 2016 року і до повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до заочного рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року у справі № 515/959/19 змінено розмір стягнення аліментів з відповідача з 450,00 грн на аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з проведенням індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На теперішній час змушена звернутись до суду з вказаним позовом, оскільки 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку щомісячно є дуже малою сумою, щоб утримувати дитину, інфляція та постійне зростання цін на товари роблять цю суму явно недостатньою. На сьогодні прожитковий мінімум для дитини 6-18 років становить 3 196,00 грн щомісячно, отже відповідач сплачує на утримання дитини аліменти у розмірі 1 598,00 грн щомісячно, яких ні на що не вистачає.
Стягнення аліментів з відповідача у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу (заробітку) більше відповідає інтересам дитини. Навіть, якщо відповідач офіційно не працює, він буде зобов'язаний сплачувати більше, ніж стягнуто судом у 2018 році.
За даними Головного управління статистики в Одеській області станом на 4 квартал 2024 року (на час звернення до суду) середньомісячна заробітна плата штатних працівників по районах в Одеському районі складає 10 582,00 грн, а отже відповідач у разі зміни способу стягнення аліментів зобов'язаний буде сплачувати мінімально 2 645,50 грн, тобто більше, ніж на тисячу гривень більше.
З метою подальшого уникнення інфляційних процесів та постійного звернення до суду за збільшенням розміру стягнення аліментів, позивачка просить змінити спосіб стягнення аліментів з 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, встановленого згідно з заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року у справі № 515/959/19, на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) батька дитини, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17 вересня 2025 року від відповідача, в інтересах якого діє адвокат Афтеній А.В., надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що позивачкою на підтвердження зміни розміру аліментів не надано жодного належного та допустимого доказу, не доведено зміни її чи відповідача матеріального та/чи сімейного стану, поліпшення або погіршення здоров'я когось із них. Згідно з рішенням Саратського районного суду Одеської області від 28 лютого 2024 року у справі №515/1559/23, ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. Окрім того, 25 липня 2025 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_5 , яка від попереднього шлюбу має доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько не підтримує з дитиною жодних зв'язків, участі у житті дитини та її матеріальному утриманні не приймає. Відповідач має нову сім'ю та разом із дружиною спільно здійснює утримання її дитини. Також у ОСОБА_2 від попереднього шлюбу з ОСОБА_7 є малолітня дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в утриманні якої відповідач бере участь. Відповідач вважає, що вказані обставини є підставою для відмови позивачці у задоволенні позову (вх. 4801/25-Вх 17.09.2025).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2025 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.
Відповідно до ухвали судді від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву; справу призначено до судового розгляду.
Позивачка та відповідач, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.
Представник позивачки - адвокат Давиденко К.В. також не з'явився у судове засідання, у своєму клопотанні від 16 листопада 2025 року просив справу слухати у його відсутність через зайнятість в іншій справі, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення з підстав, викладених у позові. Крім того, зазначив, що докази, надані стороною відповідача не мають доказового значення для розгляду справи. Так, представником відповідача були надані квитанції переказу грошових коштів та зазначено це як доказ спільного утримання із нинішньою дружиною із ОСОБА_5 її доньки від попереднього шлюбу ОСОБА_6 . Однак, у відповідача немає юридичного обов'язку утримувати малолітню ОСОБА_6 , тоді як своїх дітей обов'язок утримувати наявний. Також не надано доказів того, що біологічний батько ОСОБА_6 не приймає матеріальної участі у її утриманні. Надані квитанції на суму 17 000 грн за 3 місяці не містять призначення платежу та могли бути витрачені на будь-які потреби, немає доказів витрачання цих коштів саме на ОСОБА_6 . Щодо поданої 15 жовтня 2025 року ОСОБА_7 до Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) заяви про повернення їй виконавчого листа № 495/535/24 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8 , то взагалі не зрозуміло до чого цей доказ та твердження, що відповідач не має заборгованості по аліментах по цьому виконавчому провадженні. Предметом позову є зміна способу, а не розміру стягнення аліментів. Той факт, що ОСОБА_7 не має претензій ніяк не впливає на право позивачки змінити спосіб стягнення аліментів, особливо якщо це в інтересах дитини. Щодо поранення відповідача та стану його здоров'я, то відповідач долучає висновки 7- 5 місячної давності та нинішній стан здоров'я нічим не підтверджено. З приводу скріншотів з телефону, які підтверджують витрачання відповідачем 31 110,39 грн на обслуговування службового автомобіля, з зазначених скріншотів не вбачається хто витрачав ці кошти, що це за підприємство (повні дані та реквізити), та це на службовий автомобіль чи власний чи взагалі якийсь чужий. Отже докази витрачання коштів саме на службовий автомобіль відсутні. Що стосується позовної заяви ОСОБА_2 поданої 21 жовтня 2025 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області до ОСОБА_7 про зменшення розміру аліментів, то це взагалі не стосується зміни способу стягнення аліментів (вх. №58/25-Вх 17.11.2025).
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність учасників справи, які не з'явились у судове засідання.
Представник відповідача - адвокат Афтеній А.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що з 04 жовтня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 22 липня 2016 року (а.с. 11). Рішення набрало законної сили 08 серпня 2016 року.
Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30 січня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області за актовим записом № 37, відомості про батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 4).
Згідно із заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року відповідача зобов'язано сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, щомісячно, з проведенням індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12-14). Рішення набрало законної сили 08 жовтня 2019 року та звернуто до примусового виконання. Визначаючи розмір аліментів, суд виходив з вимог ст. ст. 180-182 СК України.
Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на її утриманні, на підтвердження чого позивачкою надано довідку Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03 червня 2025 року вих. № 578/02-32 (а.с. 8).
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У відповідності із змінами, внесеними до ч.2 ст. 182 СК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року, який набрав чинності 08 липня 2017 року, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. 182-184,192 СК України.
Підставою для зміни способу стягнення на утримання дитини, позивачка зазначила, що присуджених з відповідача аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на даний час є недостатньою для мінімального розвитку дитини.
Статтею 195 СК України визначено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн. Отже, на час звернення позивачки до суду з позовом про зміну способу аліментів 16 червня 2025 року мінімальний розмір аліментів на дитину віком до від 6 до 18 років становить 3 196,00 грн (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - 1 598,00 грн).
Судом встановлено, що відповідач є військовослужбовцем та проходить військову службу у лавах ЗСУ, на підтвердження чого надано копію військового квитка серії НОМЕР_2 , копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданого 25 березня 2025 року (а.с. 39-40).
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 657/19 від 09 квітня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 27 березня 2025 року одержав акубаротравму, цефалгічний синдром при безпосередній участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, при виконані бойових завдань, внаслідок влучання ворожого FPV-дрону в районі населеного пункту Хряпивщини Сумської області, перебував в засобах індивідуального захисту; підстава: наказ командира (начальника) військової частини НОМЕР_4 від 31 березня 2025 року № 297 (а.с. 73).
У зв'язку з травмою, відповідач звертався за невідкладною допомогою до медичної частини військової частини 19 та 27 березня 2025 року (а.с. 71-72).
Відповідно до висновку спеціаліста КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня», лікарем встановлено діагноз: гостра реакція на стрес, гіпертонічний криз від (27.03.25), неускладнений, цефалгічний синдром (а.с. 74).
Разом з тим, відповідачем на надано доказів на підтвердження несення ним витрат на лікування та як наслідок погіршення матеріального становища, звернення мали місце лише в межах медичних частин за місцем проходження військової служби.
25 липня 2025 року відповідач ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_9 , на підтвердження чого останнім надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 25 липня 2025 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису № 543 (а.с. 41). Від попереднього шлюбу ОСОБА_10 має доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить надана відповідачем копія свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_6 , виданого на підставі актового запису № 294 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - а.с. 43.
Однак, посилання сторони відповідача на те, що останній має нову сім'ю та разом із дружиною спільно здійснює утримання її дитини, не підтверджено належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано доказів, що батько дитини не приймає участі у її житті та матеріальному утриманні, не несе додаткових витрат на доньку. Здійснення переказу коштів відповідачем на ім'я дружини ОСОБА_5 11 серпня 2025 року у сумі 1 000,00 грн, 22 серпня 2025 року у сумі 1 000,00 грн та 05 вересня 2025 року у сумі 8 000,00 грн (а.с. 67-69) не свідчить про утримання відповідачем дитини його дружини.
Щодо посилання відповідача про перебування на його утриманні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд відноситься критично, оскільки, як вбачається з копії доданої відповідачем заяви ОСОБА_7 від 15 жовтня 2025 року, стягувачка звернулася до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з проханням повернути їй виконавчий лист № 495/535/24, виданий 11 червня 2024 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість за виконавчим листом відсутня. Претензій до боржника не має (а.с. 70).
Інших доказів матеріального утримання дитини ОСОБА_8 та несення додаткових витрат відповідачем не надано.
Суд не приймає доводів відповідача щодо самостійної оплати послуг СТО та придбання палива для службового авта при виконанні ним службових обов'язків за період з 16 червня 2025 року по 06 вересня 2025 року на суму 31 110,39 грн, у зв'язку з недостатнім фінансуванням, на підтвердження його матеріального стану, оскільки надані ним копії скріншотів не мають переліку послуг, найменування платника та не підтверджують,що вказані кошти йшли саме для придбання палива для службового авта (а.с. 75-88)
Посилання відповідача на те, що в провадженні Саратського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа № 515/1559/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення та винесення рішення 28 лютого 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позовних вимог, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки з часу винесення судом рішення (28 лютого 2024 року) і до пред'явлення позивачкою позову до суду (16 червня 2025 року) обставини матеріального та сімейного становища сторін та дитини могли змінитися.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дитини та засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Саме зміну (збільшення) розміру раніше стягнутих аліментів через зміну способу їх стягнення мала на увазі позивачка, пред'являючи даний позов, яким просить змінити стягнення аліментів з 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на частку від доходу, наслідком чого є фактичне їх збільшення.
Однак, зміна способу стягнення аліментів не звільняє позивачку від обов'язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для зміни способу стягнення аліментів, так і для збільшення їх розміру, яке не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Пред'являючи вимогу про зміну способу стягнення аліментів з 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на частку від заробітку (доходу) платника аліментів, позивачка належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду з даним позовом. Позивачкою не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення її витрат на утримання малолітньої дитини та погіршення її матеріального стану.
В позовній заяві та під час судового розгляду справи позивачка не довела обставин, визначених ст. 192 СК України, які є підставою для зміни способу стягнення аліментів, що були стягнуті згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року. Натомість, в обґрунтування позовної заяви позивачка обмежилася загальними фразами щодо батьківського обов'язку утримувати дитину.
Крім того, позивачка не довела належними та допустимими доказами обставини щодо зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров'я, інших змін, які на підставі ст.192 СК України, є підставою для зміни способу стягнення аліментів.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, який відраховуються з дати складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 20.11.2025.
Суддя В.О. Луцюк