Є.у.н.с.512/891/25
Провадження № 2/512/520/25
с-ще Саврань
"20" листопада 2025 р.
про передачу справи на розгляд іншому суду за підсудністю
Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю., отримавши матеріали справи за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах на дітей, -
05.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах .
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 187 ЦПК України, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
10.11.2025 судом направлено запит до Савранської селищної ради Одеської області, для встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 (а.с.8).
Відповідь про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 у справі надійшла на запит суду 17.11.2025 (а.с.10).
З довідки Савранської селищної ради Одеської області №07-05/3811/2984 від 13.11.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Крім того, відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному демографічному реєстрі, отримані судом на запит від 20.11.2025, позивачка ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя вважає необхідним направити справу на розгляд іншому суду за підсудністю, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не пізніше 1 січня 2023 року.
Суд зауважує, що с. Арчепитівка до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX відносилось до складу Любашівського району Одеської області, а відтак у межах територіальної юрисдикції відноситься до Любашівського районного суду Одеської області.
Отже, цей спір за загальними правилами підсудності, територіально не підсудний Савранському районному суду Одеської області, адже відповідач не зареєстрований на території Савранського району Одеської області у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, а зареєстрована в Подільському районі Одеської області, який підпадає під територіальну юрисдикцію Любашівського районного суду Одеської області.
Відтак, суддя констатує, що справа не підсудна Савранському районному суду Одеської області.
У відповідності до частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Так, вказане положення регламентує певні підстави визначення підсудності за вибором позивача.
Особа може мати декілька місць проживання / перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання / перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21, провадження № 61-5805сво23.
Відповідно до положень частини 9 статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У пункті 24 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. (…) Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Слід також зауважити, що в силу статті 378 ЦПК України, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
У відповідності до частини 3 статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами про підсудність, відповідно до статті 32 ЦПК України, не допускаються.
Враховуючи викладене, підстави для розгляду цивільної справи Савранським районним судом Одеської області відсутні, а справа підлягає передачі за територіальною підсудністю на розгляд до Любашівського районного суду Одеської області (вул. Володимира Князя 86, смт, Любашівка, Одеська область, 66501)
На підставі викладеного, керуючись статтями 30, 31, 32, 187, 260, 353, 378 ЦПК України, суд, -
Матеріали справи № 512/891/25 (провадження № 2/512/520/25) за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах на дітей - передати за територіальною підсудністю на розгляд до Любашівського районного суду Одеської області (вул. Володимира Князя 86, смт, Любашівка, Одеська область, 66501).
Передачу справи на розгляд до Любашівського районного суду Одеської області здійснити на підставі даної ухвали не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/sud1525.
Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.Ю. Брюховецький