Справа №175/8020/25
Провадження №2-а/522/511/25
21 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до капрала поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району - Матійчука Максима Олександровича та Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
06 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до капрала поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району - Матійчука Максима Олександровича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у якому позивач просив скасувати постанову від 19 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Увалою суду від 09 жовтня 2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено в якості співвідповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції. Витребувано у Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції наступні відомості:
- належним чином засвідчених копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідками розгляду якої було прийнято постанову від 19 червня 2025 року серії ЕНА №5013607;
- відео з бодікамери капрала поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району - Матійчука Максима Олександровича, на якому зафіксовано момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, а також, процедура притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Засідання по справі призначено на 20 жовтня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 20 жовтня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з першою неявкою учасників справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 12 листопада 2025 року.
31 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судове засідання, призначене на 12 листопада 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.
У зв'язку з неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду та надходженням від них заяв про розгляд справи в порядку письмового провадження, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Постановою поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області капрала поліції Матійчука Максима Олександровича від 19.06.2025 року серії ЕНА №5013607, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 19 червня 2025 року водій т/з TOYOTA RAV4, д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_1 керував в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 АД М-21 244км с. Махнівка, зі швидкістю 107 км/год., при цьому, перевищив встановлені обмеження швидкості на 57 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР. Вказано, що швидкість руху вимірювалася приладом TRUCAM TC 001092.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, за змістом ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема порушення ч.1 ст.122 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 258 КУпАП передбачено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Частиною 2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч.5 ст.258 КУпАП).
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853).
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Частиною 4 ст.122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (надалі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.12.4. ПДР 12.4. у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що позивач притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський мав право винести постанову без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.122 КУпАП, є рух в населеному пункті на транспортному засобі TOYOTA RAV4, д/н НОМЕР_1 із перевищенням встановленого обмеження швидкості руху на 57 км/год, чим порушено пп.«б» п.12.4 ПДР.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом з приладу TRUCAM TC 001092, що долучений до відзиву на диску.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що фіксація правопорушення здійснювалася за допомогою приладу TRUCAM без використання штатива, що є прямим порушенням вимог Інструкції з експлуатації та наказу МВС від 07.11.2018 року №1026, яким передбачено, що прилад повинен використовуватися у стабільному положення, на штативі або іншому фіксованому кріплені. На думку позивача, використання пристрою «з рук» викликає сумнів у точності вимірювання швидкості та достовірності доказів, та на підтвердження чого надає фото та відеозаписи використання приладу без штативу.
Проте, із такими доводами не можна погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення було зафіксовано уповноваженими на те особами за допомогою приладу TruCam ТС 001092.
До відзиву на позовну заяву відповідачем було подано копію свідоцтва про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної швидкості №22-01/31908, чинний до 25 вересня 2025 року, та зі змісту якого вбачається, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 ТС №001092 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.
Правомірність використання виробу TruCam LTI 20/20 ТС 001092, виробництва Laser Technology Inc., також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 15.12.2023 року, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Згідно Методичних рекомендацій щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15м до 1200м.
Суд зазначає, що під час користування приладом TruCam поліцейський керується вказаною Інструкцією.
Викладене підтверджує, що лазерний вимірювач TruCAM має можливість працювати у двох режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на тринозі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.
Відповідності до листа ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019р. за №22-38/49, лазерний вимірювач «TruCAM» відноситься до «ручних» вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений саме для тримання в руках під час вимірювань.
Відтак, можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
Зазначене узгоджується із постановами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 року №490/4222/25, від 20 жовтня 2025 року у справі №509/458/25, від 09 жовтня 2025 року у справі №497/587/25.
Тому, посилання позивача на те, що інспектор допустив порушення через те, що тримав лазерний вимірювач швидкості «TruCAM» в руках, суд оцінює критично та відхиляє, оскільки, лазерний вимірювач «TruCAM» відноситься до «ручних» вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, створений саме для тримання в руках під час вимірювань.
У позовній заяві позивач також зазначає про те, що постанову було прийнято на місці вчинення правопорушення та відразу як правопорушення ніби то було вчинено, а тому, позивач не мав часу та відповідно фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, ознайомитися з матеріалами справи.
Проте, як вже було зазначено, пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Тобто, поліцейський не був позбавлений можливості прийняти постанову про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
В той же час, з метою перевірки обставин порушення прав позивача, передбачених ст.268 КУпАП, судом витребувано відеозаписи з бодікамери поліцейського, який вирішував питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
У відзиві відповідач зазначив, що надати такі відеозаписи не вбачається за можливе, оскільки, постанова була прийнята 19.06.2025 року, ухвалу про відкриття провадження УПП отримало 17.10.2025 року, а строк зберігання таких відеозаписів становить 30 діб.
У постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 року у справі № 947/9130/25 колегія суддів наголосила, що, законом встановлено спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за ч.4 ст.122 КУпАП, який полягає у тому, що відповідачем протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП. Відтак, наведеними вище приписами не передбачена обов'язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.
Суд зауважує, що зі змісту копії оскаржуваної постанови, наданої позивачем вбачається, що у ній відсутні будь-які зауваження зі сторони позивача, зокрема, щодо порушення права на захист, не ознайомлення з відеозаписом порушення тощо.
Більше того, звертаючись до суду із позовом, позивач на підтвердження своєї позиції надав відео з відеореєстратора, проте, сам момент притягнення його до адміністративної відповідальності та прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення - вилучений.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зазначене вище у своїй сукупності свідчить про те, що поведінка позивача є недобросовісною, та такою, що спрямована виключно на ухилення від адміністративної відповідальності.
Тому, враховуючи те, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, був зафіксований у встановленому законом порядку спеціальним засобом, що відповідає державним стандартам, беручи до уваги те, що законом встановлено спеціальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за ч.4 ст.122 КУпАП, який полягає у тому, що відповідачем протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься на місці вчинення правопорушення, а тому, не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, а також те, що дії позивача спрямовані виключно на ухилення від адміністративної відповідальності, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до капрала поліції, поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району - Матійчука Максима Олександровича та Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Текст рішення складено та підписано 21 листопада 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.