Рішення від 30.10.2025 по справі 522/18851/24

Справа №522/18851/24

Провадження №2/522/2368/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої - судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про самостійне виховання та утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2024 року Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради про самостійне виховання та утримання дитини, у якій позивач просить залишити неповнолітню - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на самостійному вихованні та утриманні батька - ОСОБА_1 .

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачці 15-ти денний строк для подання відзиву. Залучено в якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підготовче засідання по справі призначено на 04 грудня 2025 року.

27 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшли письмові пояснення, у яких третя особа просила ухвалити рішення по справі на власний розсуд із урахуванням найкращих інтересів дитини, а розгляд справи проводити без участі представника.

04 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

04 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_1 про залучення третіх осіб, у якому заявник просить замінити третю особу - ІНФОРМАЦІЯ_3 на ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також залучити в якості третьої особи Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

У підготовче засідання, призначене на 04 грудня 2024 року учасники справи - не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року вказане клопотання - задоволено, виключено зі складу третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 . Залучено до участі у справі в якості третіх осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 та Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. Підготовчий розгляд справи відкладено на 10 лютого 2025 року.

10 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про відкладення розгляду справи.

10 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати:

- відомості про перетин кордону дитини із зазначенням того з батьків, хто супроводжував дитину;

- декларацію про лікаря;

- відомості про класного керівника;

- відомості про заклад середньої освіти в якому навчається дитина;

- відомості про те, чи відвідує дитина гуртки, додаткові заняття або секції із зазначенням відомостей про назву гуртка, додаткової секції та особи, відповідальної за її проведення;

- наявну медичну документацію про дитину;

- платіжні документи, що підтверджують понесення витрат на дитину;

- відомості по карткових рахунках позивача та відповідача з метою встановлення витрат, понесених на утримання дитини;

- зобов'язати Службу у справах дітей Одеської міської ради скласти акт обстеження умов проживання дитини з батьком.

У підготовче засідання, призначене на 10 лютого 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника третьої особи та відкладено підготовчий розгляд справи на 19 лютого 2025 року.

14 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року клопотання представника Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано з Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянкою України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за останні п'ять років по день надання відповіді із зазначенням осіб, які здійснювали супровід дитини під час перетину нею державного кордону України. Витребувано у Одеського ліцею №117 Одеської міської ради відомості про класного керівника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано у Одеського ліцею №117 Одеської міської ради відомості про те, чи відвідує ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гуртки, додаткові заняття або секції, із зазначенням відомостей про назву такого гуртка, додаткового заняття або секції та особи, відповідальної за її проведення. Витребувано у Національної служби здоров'я України належним чином засвідчені копії наявних декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також усю наявну медичну документацію про дитину, що наявна в реєстрах, держателем яких є Національна служба здоров'я України. Витребувано у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , належним чином засвідчені копії платіжних документів, та будь-яких інших документів, що підтверджують понесення витрат на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов'язано Службу у справах дітей Одеської міської ради скласти акт обстеження умов проживання дитини - ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_1 .

Підготовче засідання по справі відкладено на 03 березня 2025 року.

21 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Потопальського Сергія Миколайовича про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копію військового квитка, витяг з особового кабінету «Резерв+», копії довідок про надання відстрочки.

24 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з АДПСУ на виконання ухвали суду від 19.02.2025 року.

27 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 щодо розгляду судом клопотання представника Органу опіки та піклування ПРА ОМР щодо витребування доказів.

27 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло заперечення ОСОБА_1 на клопотання представника Органу опіки та піклування ПРА ОМР щодо витребування доказів.

27 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи копії квитанцій, що підтверджують витрати на дитину.

03 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 03 березня 2025 року з'явився позивач та його представник. Інші учасники справи у підготовче засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Заслухано пояснення ОСОБА_1 щодо обставин справи. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено підготовчий розгляд справи на 01 квітня 2025 року

17 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з Служби у справах дітей Одеської міської ради на виконання ухвали суду від 19.02.2025 року.

19 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача - адвоката Потопальського Сергія Миколайовича надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявник просить суд витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України інформацію про перетин державного кордону ОСОБА_2 в період з 24.02.2022 року по день надання відповіді.

20 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача - адвоката Потопальського Сергія Миколайовича надійшла заява про виклик свідків, у якій заявник просив викликати та допитати в якості свідків:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_3 .

24 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від НСЗУ надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 19.02.2025 року.

У підготовче засідання, призначене на 01 квітня 2025 року з'явився позивач та його представник, представник Органу опіки та піклування ПРА ОМР.

Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року задоволено клопотання від 19.03.2025 року про витребування доказів. Підготовче засідання по справі відкладено на 16 квітня 2025 року.

03 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з АДПСУ на виконання ухвали суду від 01.04.2025 року.

07 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Потопальського Сергія Миколайовича про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи інформацію з мобільного застосунку «ПРИВАТ24» про проведені операції по розрахунку за придбання товару для дитини та копії фіскальних чеків.

11 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 16 квітня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року задоволено клопотання від 20.03.2025 року про виклик свідків. Закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 13 травня 2025 року. Визнано явку позивача та відповідача у наступне засідання по справі - обов'язковою.

02 травня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 13 травня 2025 року з'явився позивач та його представник, представник Органу опіки та піклування ПРА ОМР. Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Здійснено допит свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Заслухано пояснення ОСОБА_1 . Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 24 червня 2025 року.

02 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

18 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшов лист, у якому Служба у справах дітей ОМР повідомила про те, що не має скласти акт обстеження умов проживання позивача та дитини.

23 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 24 червня 2025 року з'явився позивач та її представник. Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. У судовому засіданні здійснено допит свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Оголошено перерву до 10.09.2025 року.

08 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

12 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від АДПСУ надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 01.04.2025 року.

14 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі, у якій позивач просив, зокрема, долучити до матеріалів справи акт обстеження умов проживання.

10 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 10 вересня 2025 року з'явився представник позивача. Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 24 вересня 2025 року та пізніше на 07.10.2025 року та на 21.10.2025 року.

22 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

29 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

15 жовтня2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , у якій заявниця визнала позов, просила здійснити розгляд справи без участі.

У підготовче засідання, призначене на 21 жовтня 2025 року з'явився позивач та його представник. Інші учасники справи у судове засідання - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Заслухано думку дитини щодо обставин справи.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 30 вересня 2025 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з 27.11.2014 року у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2023 року у справі №522/11903/23, яким шлюб між ними - розірвано.

В період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_9 у подружжя народилася дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно копії висновку органу опіки та піклування про можливість визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_7 від 05.09.2023 року №01-11/1166/1-вих, Орган опіки та піклування ПРА ОМР вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком - ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 року у справі №522/10519/23, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 .

23 серпня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір щодо порядку участі у вихованні та утриманні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Хомою А.С., реєстровий номер 2229, де сторони погодили, що дитина - ОСОБА_3 буде проживати з батьком за адресою його проживання. Вказаним договором матір та батько досягли згоди щодо того, що дитина перебуватиме на утриманні батька та самостійно виховуватиметься ним.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов'язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.

Із вищенаведеного слідує, що встановлення факту самостійного виховання дитини можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов'язків.

Тобто, за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Таким чином, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі пункту 2 частини 1статті 164 СК України.

Оскільки в Сімейному кодексі України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки, сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 201/5972/22 від 11 вересня 2024 року.

У позовній заяві позивач вказує що після припинення шлюбних відносин та на час вирішення спору малолітня дитина за взаємною згодою залишилася проживати з батьком, який забезпечує повний і гармонійний розвиток та рівень життя, необхідний для такого розвитку.

Вказує, що на теперішній час відповідач фактично самоусунулася від виховання дитини як матеріально так і морально.

Проте, суд не може погодитися із зазначеним з огляду на наступне.

Судом за клопотанням Органу опіки та піклування ПРА ОМР було витребувано у ОСОБА_1 копії документів, що підтверджують витрати на дитину.

На виконання ухвали суду, позивачем було подано заяву про долучення доказів від 27.02.2025 року, до якої долучено:

- квитанцію від 14.06.2024 року №РЕКМ-632К-ЕМСМ-Е683, яка підтверджує факт перерахування грошових коштів у розмірі 72 784,60 гривень. У клопотанні позивач вказує те, що вказана квитанція підтверджує факт оплати відпочинку для дитини;

- квитанції від 11.02.2025 року №ОР1К-Е2К1-МВЕ5-04Н2; від 11.02.2025 року №4НВ0-В10Р-А6К6-553А; від 13.01.2025 року №2К98-34Н9-17М5-825Н, від 10.02.2025 року №9Т4Т-А3Х9-Р421-7Е9Х, від 14.01.2025 року №ЕС13-Х989-Х1ТР-К10С, від 10.02.2025 року №Х91Р-4ВСМ-МАР8-2СА3, від 13.01.2025 року №8К1Р-Р04Р-АВХН-91КО, від 13.01.2025 року №А6РН-СХЕМ-АМЕН-ТНК8, 10.02.2025 року №М649-6В61-С3Р9-ХРО8, від 14.01.2025 року №06ВА-РМ4Х-3ТНХ-СТ18, від 14.01.2025 року №06ВА-РМ4Х-3ТНХ-СТ18, від 20.02.2025 року №ННЕС-Н8ХН-4А61-7КСЕ, від 11.02.2025 року №РНХ0-ТМР8-ННСЕ-Х527, від 10.02.2025 року №2К91-К7А1-31РЕ-49Н7, від 13.01.2025 року №С4СК-К944-Т044-М7ВМ (у клопотанні позивач зазначає про те, що вказані квитанції підтверджують сплату ним житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_5 , де вони проживають разом із дитиною);

- квитанції від 04.12.2024 року, 06.02.2025 року, 25.02.2025 року (у клопотанні позивач зазначає про те, що вказані квитанції підтверджують факт перерахування грошових коштів у фонд класу дитини);

- квитанції від 16.01.2025 року, від 14.02.2025 року, від 19.01.2025 року, від 24.01.2025 року, від 26.01.2025 року, від 28.01.2025 року, від 11.02.2025 року, від 18.02.2025 року, від 16.02.2025 року, від 13.01.2025 року, від 14.01.2025 року, від 16.01.2025 року, від 24.01.2025 року, від 28.01.2025 року, від 30.01.2025 року, 05.02.2025 року, від 18.02.2025 року, від 20.02.2025 року, від 25.02.2025 року (у клопотанні позивач вказує, що вказані квитанції підтверджують факт перерахування коштів на додаткові заняття з математики, англійської та української мови);

- квитанції від 02.01.2025 року, від 16.01.2025 року та від 19.01.2025 року (у клопотанні позивач вказує, що вказані квитанції підтверджують купівлю засобів особистої гігієни);

- квитанції від 07.02.2025 року, від 20.01.2025 року, від 20.01.2025 року, від 11.02.2025 року, від 18.02.2025 року (у клопотанні позивач вказує, що вказані квитанції підтверджують факт понесення витрат на канцтовари);

- квитанції від 01.01.2025 року, від 02.01.2025 року, від 03.01.2025 року, від 04.01.2025 року, від 06.01.2025 року, від 07.01.2025 року, від 08.01.2025 року, від 09.01.2025 року, від 14.01.2025 року, від 16.01.2025 року, від 19.01.2025 року, від 21.01.2025 року, від 23.01.2025 року, від 30.01.2025 року, від 01.02.2025 року, від 04.02.2025 року, від 05.02.2025 року, від 06.02.2025 року, від 07.02.2025 року, від 09.02.2025 року, від 10.02.2025 року, від 11.02.2025 року, від 16.02.2025 року, від 17.02.2025 року, від 18.02.2025 року, від 25.02.2025 року (у клопотанні позивач вказує, що вказані квитанції підтверджують факт понесення витрат на оплату продуктів харчування);

- квитанції від 01.02.2025 року, від 04.01.2025 року, від 11.01.2025 року, від 11.01.2025 року, від 11.01.2025 року, від 31.01.2025 року, від 02.02.2025 року, від 09.02.2025 року, від 11.02.2025 року, від 12.02.2025 року, від 16.02.2025 року (у клопотанні позивач зазначає про те, що вказані квитанції можуть підтвердити факт понесення витрат на дозвілля та розваги дитини);

- квитанції від 12.02.2025 року, від 17.02.2025 року, від 19.02.2025 року, від 11.01.2025 року, від 23.01.2025 року, від 07.02.2025 року, від 13.02.2025 року (у клопотанні позивач зазначає про те, що вказані квитанції можуть підтвердити факт понесення витрат на корисні солодощі, овочі та фрукти);

- квитанції від 01.01.2025 року, від 19.02.2025 року (у клопотанні позивач зазначає про те, що вказані квитанції можуть підтвердити факт понесення витрат на медикаменти).

У позовній заяві позивач зазначає про те, що він самостійно виховує та утримує дитину починаючи з моменту припинення шлюбних відносин.

Проте, у клопотанні від 27.02.2025 року містяться платіжні документи, які підтверджують понесення витрат позивачем з січня по лютий 2025 року. При цьому, будь-які докази, які б підтверджували факт понесення позивачем витрат на утримання дитини до січня 2025 року, окрім квитанцій від 14.06.2024 року №РЕКМ-632К-ЕМСМ-Е683 та від 04.12.2024 року у вказаному клопотанні - відсутні.

Суд також звертає увагу на квитанції від 04.12.2024 року, від 06.02.2025 року, від 25.02.2025 року (т., а.с.146-148), які позивач подає на підтвердження того, що саме він сплачує грошові кошти на фонд класу дитини.

У кожній квитанції в якості призначення платежу вказано: «переказ особистих коштів», при цьому, будь-якої згадки про те, що вказані грошові кошти було перераховано в якості оплати фонду класу за ученицю ОСОБА_3 .

При цьому, в квитанції від 04.12.2024 року отримувачем грошових коштів є платіжна картка № НОМЕР_2 , тоді як в квитанціях від 06.02.2025 року та від 25.02.2025 року платіжна картка № НОМЕР_3 .

Також, різняться суми платежу. Так, у квитанціях від 04.12.2024 року та від 06.02.2025 року було перераховано грошову суму у розмірі 350,00 гривень, тоді як в квитанції від 25.02.2025 року - 300,00 гривень.

Встановити відомості про отримувача вказаних грошових коштів та відповідно робити висновки про те, що саме ця особа була уповноважена на збір грошових коштів на фонд класу з наданих позивачем квитанцій - не має можливості.

Позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б підтверджували те, що саме він на постійній основі з моменту припинення шлюбних відносин оплачує витрати на фонд класу ОСОБА_3 .

У квитанціях від 16.01.2025 року (т.1, а.с.149), від 14.02.2025 року (т.1, а.с.150) чітко визначено, що ОСОБА_1 перераховував грошові кошти на користь ФОП ОСОБА_8 , основним видом діяльності є 85.59 «Інші види освіти, н.в.і.у.». У вказаних квитанціях чітко визначено призначення платежу «Оплата за інші види освіти», «інші види освіти».

Щодо інших квитанцій (т.1, а.с.151-167), то з їх змісту вбачається, шо грошові кошти перераховувалися не на картку ФОП, а тому, підстав вважати, що особа-отримувач грошових коштів здійснює надання освітніх послуг - не має. Також, слід зауважити, що у вказаних квитанціях в якості призначення платежу вказано: «переказ особистих коштів». Тому, суд вважає, що вказані квитанції не можуть підтверджувати факт понесення позивачем витрат на додаткові заняття ОСОБА_3 .

Квитанції від 02.01.2025 року та від 16.01.2025 року підтверджують факт оплати ОСОБА_1 товар в магазині «EVA».

Загальновідомим є той факт, що мережа магазинів EVA - одна з найбільших торгових мереж в Україні, що займається офлайн та онлайн-торгівлею товарами для краси та здоров'я.

Суд зауважує, що позивач просить залишити з ним на самостійному вихованні та утриманні дитину - ОСОБА_3 - особу жіночої статі.

На момент розгляду справи дитині виповнилося десять років. Вказаний вік характеризується підвищеним як фізичним так і психологічним розвитком. При цьому, у дітей завжди наявна потреба у значній кількості засобів особистої гігієни та догляду за собою (наприклад, засоби для зубної гігієни, гребінці, рушники, мочалки, шампуні, гелі для душу, засоби для догляду за нігтями, парфуми, крем, бальзам, тощо).

Проте, будь-яких інших доказів, які б підтверджували той факт, що з моменту припинення фактичних шлюбних відносин між позивачем та відповідачкою, позивач ніс такі витрати.

Позивач також надає копії квитанцій від 01.01.2025 року та від 19.02.2025 року (т.1, а.с.220-221) на підтвердження того, що позивач несе витрати на медикаменти для ОСОБА_3 .

Згідно відповіді з НСЗУ, що надійшла до суду на виконання ухвали суду від 24.03.2025 року, ОСОБА_3 неодноразово надавалася медична допомога. При цьому, будь-яких доказів, які б свідчили про те, що кожного разу після припинення шлюбних відносин із позивачкою, коли ОСОБА_3 надавалася медична допомога усі витрати ніс позивач - надано не було.

Щодо квитанцій від 07.02.2025 року, від 20.01.2025 року, від 20.01.2025 року, від 11.02.2025 року, від 18.02.2025 року то вони дійсно підтверджують понесення витрат на канцелярській товари.

Проте, доказів понесення відповідних витрат до моменту звернення до суду із позовом 26.10.2024 року, тобто, в період коли у ОСОБА_3 тривав навчальний процес надано не було.

Щодо квитанцій, які подані позивачем на підтвердження понесення витрат на харчування, дозвілля та відпочинок ОСОБА_3 , то вказані квитанції безумовно підтверджують факт понесення таких витрат, проте, в період з січня по лютий 2025 року.

В той же час, харчування, дозвілля та відпочинок - це речі, яких людина потребує щодня, а тому, такі витрати несуться регулярно.

Також, 07 квітня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Потопальського Сергія Миколайовича про долучення доказів, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи інформацію з мобільного застосунку «ПРИВАТ24» про проведені операції по розрахунку за придбання товару для дитини та копії фіскальних чеків, а саме:

- від 16.12.2023 року на суму 1 405,00 гривень;

- від 23.12.2023 року на суму 938,00 гривень;

- від 29.02.2024 року на суму 1 035,00 гривень;

- від 02.12.2023 року на суму 598,00 гривень;

- від 14.05.2024 року на суму 688,00 гривень;

- від 04.10.2024 року на суму 978,00 гривень;

- від 31.03.2024 року на суму 1 104,00 гривень;

- від 01.01.2025 року на суму 568,00 гривень;

- від 11.07.2024 року на суму 2 419,92 гривень;

- від 09.07.2024 року на суму 2 505,00 гривень;

- від 21.08.2024 року на суму 760,00 гривень;

- від 23.09.2024 року на суму 480,00 гривень;

- від 11.01.2025 року на суму 994,00 гривень (т.2, а.с.35-41).

При цьому, надані позивачем квитанції не підтверджують той факт, що він самостійно несе регулярні витрати, пов'язані з забезпеченням харчування, дозвілля та відпочинку та інших сфер життєдіяльності ОСОБА_3 .

У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої-третьої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, на підставі положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного утримання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо утримання дитини.

Позивач просить встановити факт перебування на його утриманні доньки, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для відповідачки як матері дитини.

При цьому позивач є тим з батьків з ким за рішенням суду проживає дитина та саме він має право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів з матері на утримання доньки

Під час розгляду справи судом здійснено перевірку веб-порталу «Судова влада» та ЄДРСР та встановлено, що будь-які рішення, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач підтвердив, що не звертався до суду із заявою/позовом про стягнення аліментів з відповідачки.

Більше того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 у будь якій формі та просив брати участь в вихованні та утриманні дитини, проте, остання відмовила.

Як вже зазначалося раніше, ОСОБА_2 неодноразово зверталася до суду із заявою, у якій визнавала позову, просила його задовольнити. У вказаних заявах выдповыдачка посилалась на неможливість спільного проживання із донькою через відсутність коштів та намір виїхати за кордон.

Проте, наведені в заявах обставини, що стали підставою для визнання позову є такими, що не відповідають дійсності та суперечать найкращим інтересам дитини з огляду на наступне.

Так з метою реалізації спільного наказу № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України» державним підприємством «Інформаційні судові системи» реалізовано доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Судом було направлено запит до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідь з якого надійшла до суду 20.02.2025 року за №1135391 та з якої вбачається, що працює в Одеській обласній прокуратурі та у період з січня 2024 року по грудень 2024 року нею було отримано наступні доходи:

- січень 2024 року - 18 445,58 гривень (заробітна плата);

- січень 2024 року - 146,52 гривень (додаткове благо);

- січень 2024 року 3 800,00 гривень (виплати чи відшкодування, які здійснюються професійними спілками своїм членам);

- лютий 2024 року - 18 282,50 гривень (заробітна плата);

- березень 2024 року - 21 638,23 гривень (заробітна плата);

- березень 2024 року - 1 242,23 гривень (виплати чи відшкодування, які здійснюються професійними спілками своїм членам);

- квітень 2024 року - 18 282,50 гривень (заробітна плата);

- травень 2024 року - 21 930,18 гривень (заробітна плата);

- червень 2024 року - 21 552,18 гривень (заробітна плата);

- липень 2024 року - 21 455,80 гривень (заробітна плата);

- серпень 2024 року - 42 587,26 гривень (заробітна плата);

- вересень 2024 року - 54 334,46 гривень (заробітна плата);

- жовтень 2024 року - 5 599,25 гривень (заробітна плата);

- жовтень 2024 року - 103,43 гривень (додаткове благо);

- листопад 2024 року - 25 903, 38 гривень (заробітна плата);

- листопад 2024 року - 108,43 гривень (додаткове благо);

- листопад 2024 року - 210,07 гривень (інші доходи);

- листопад 2024 року - 502 000,00 гривень (продаж рухомого майна);

- грудень 2024 року - 122 901,05 гривень (заробітна плата);

Тобто, загальний розмір доходу відповідачки за 2024 рік склав 900 523,05 гривень, що свідчить про те, що відповідачка має постійних та стабільний дохід, та може нести витрати на утримання дітей.

з 7 липня 2023 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи», яке належить до сфери управління Державної судової адміністрації України, реалізувало можливість отримання суддями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказана можливість доступна в Електронному кабінеті судді за обраними параметрами пошуку за одним або декількома ідентифікаторами:

- за суб'єктом права;

- за суб'єктом речового права, обтяження - фізичної особи;

- за суб'єктом речового права, обтяження - юридичної особи; за об'єктом нерухомого майна.

Також, відповідно до постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127, інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія) або на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав, через інші інформаційні системи, що забезпечують ідентифікацію користувача з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри (далі - інформаційні системи), надається особі, яка бажає отримати таку інформацію та ідентифікована з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри.

Тому, суд як суб'єкт, що здійснює правосуддя може має відкритий доступ до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як безпосередньо через підсистему Електронний суд так і через сайт Міністерства юстиції України.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу того, що отримання відомостей з відкритих джерел не є збиранням доказів та не може трактуватися як порушення принципу диспозитивності.

Посилання відповідачки на відсутність коштів на утримання дітей спростовується також тим, що згідно інформаційної довідки з ДРРП від 20.02.2025 року №414381579, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на:

- 1/3 частку земельної ділянки АДРЕСА_6 ;

- 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_6 .

Тому, судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили, що мати дитини не здатна виконувати свої батьківські обов'язки щодо утримання дитини чи позбавлена у визначений законом спосіб можливості здійснення своїх батьківських прав стосовно дитини.

На підставі відповіді з АДПСУ від 24.02.2025 року встановлено, що ОСОБА_3 , 14.07.2015 року виїхала за межі державного кордону України 06.03.2022 року о 18 годині 55 хвилин, пункт пропуску - ПП «РЕНІ» (авто), т/н з державний номером НОМЕР_4 та повернулася на територію України через ПП «ОРЛІВКА-ПАРОМ» 05.05.2022 року о 00 годині 49 хвилин на транспортному засобі NOVIODUNUM1 (т.1, а.с.124).

Під час розгляду справи судом за клопотанням представника позивача також витребувано відомості з АДПСУ про перетин кордону ОСОБА_2 , відповідь з якого надійшла до суду 12.08.2025 року та зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 перетнула державний кордон України через пункт пропуску «Рені» 06.03.2022 року о 18 годині 53 хвилини на транспортному засобі з державним номером НОМЕР_4 повернулася на територію України через ПП «ОРЛІВКА» 05.05.2022 року о 00 годині 49 хвилин на транспортному засобі NOVIODUNUM1.

Зазначене підтверджує той факт, шо ОСОБА_3 перетинала державний кордон України разом із матір'ю - ОСОБА_2 , а також той факт, що відповідачка проживає на території України, при цьому заявляючи про намір виїхати.

Беречу до уваги усі вищевказані факти та обставини, що були встановлені судом та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає, що позивачем не доведений факт самостійного утримання доньки, а його бездіяльність щодо невжиття дій по стягненню аліментів з відповідачки не свідчить про самостійне утримання.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У постанові КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 760/8817/21 вказано, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Щодо самостійного виховання позивачем доньки.

Суд неодноразово заслуховував думку позивача щодо обставин справи. Так, у підготовчому засіданні, призначеному на 03 березня 2025 року не зміг надати чіткої відповіді на питання про те, де наразі перебуває відповідачка. Вказав, що давно її не бачив, матеріально не допомагає. Заявляючи вимоги про залишення ОСОБА_3 на самостійному вихованні та утриманні, позивач у вказаному підготовчому засіданні не зміг відразу надати відповідь на запитання з приводу того, де саме купляють одяг для ОСОБА_3 , не знає, якої марки у неї зимовий одяг, не надав чіткої відповіді з приводу того, де купляв шкільну форму для ОСОБА_3 .

У судовому засіданні, призначеному на 16.05.2025 року на питання про те, хто є педіатром ОСОБА_3 не зміг надати чіткої відповіді та почав заплутуватися. Пізніше сказав, що водить її до приватного лікаря, до педіатра не звертається. Без використання мобільного телефону не зміг надати відповідь з приводу того, до якого приватного лікаря водить доньку.

Зі змісту відповіді з НСЗУ вбачається, що у ОСОБА_3 наявна декларація від 25.09.2018 року № 0001-9425-M100 лікарем за якою є ОСОБА_9 .

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у вказаній декларації в якості законного представника визначений саме позивач.

Згідно відповіді з НСЗУ вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово отримувала медичні направлення за період з 16.04.2022 року по 21.01.2025 року, зокрема, у лікаря - ОСОБА_10 .

Проте, доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 супроводжував ОСОБА_3 під час перебування у лікаря, кожну із визначених у відповіді послуг - надано не було.

Клопотання про допит ОСОБА_10 як свідка задля підтвердження того, що ОСОБА_1 супроводжував ОСОБА_3 під час розгляду справи -не заявлялося.

У судовому засіданні, призначеному на 16 травня 2025 року судом поставлено позивачеві питання щодо того, які в ОСОБА_3 є щеплення, на що він не змін дати чіткої відповіді. Сказав, що є всі щеплення. На питання які саме, не дав відповідь та пізніше почав казати що щеплення робилися до моменту припинення фактичних шлюбних відносин.

На питання про те, в якого стоматолога лікується ОСОБА_3 не надав чіткої відповіді. Почав затягувати відповідь на питання, пізніше визначив, що дитина відвідує стоматолога в районі «Таїрово», без зазначення прізвища, імені та по батькові, або назви клініки тощо.

У судовому засіданні, призначеному на 16.05.2025 року в якості свідків була допитана ОСОБА_4 , що є матір'ю позивача, та яка пояснила, що відповідачка відмовилася від дітей, не приймає участь у вихованні дітей. Вказала, що відповідачка відмовилася від їх виховання близько 2-х років назад та свідок не бачила її близько двох років. Після розірвання шлюбу онука проживає з позивачем. Вказала, що ОСОБА_1 більше ні з ким не проживає та весь час знаходиться з дитиною.

У судовому засіданні, призначеному на 24.06.2025 року в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , яка є донькою позивача та яка пояснила, що їх утримує та виховує батько, готує їм їсти тощо. Будь-які інші жінки (тітки, хрещені, подруги сім'ї, сестри батька) в їх сім'ї відсутні. Вказала, що не пам'ятає коли спілкувалася з мамою та наголосила, що матір проживає в гуртожитку.

При цьому, суд критично ставиться до показань ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , з огляду на те, що оскільки дані свідки є близькими родичами позивача, тобто є заінтересованими особами.

Також, 16.05.2025 року в якості свідка була допитана ОСОБА_5 , яка пояснила, що є сусідом позивача. Знає його бо має дітей та ті дружать. Знайома з позивачем та відповідачкою з 2017 року. Ким працюють не відомо. Після початку війни відповідачку не бачила, а позивач проживає з дитиною. Бачить його кожного дня коли веде дитину до школи. Вказала, що в позивача гарні відносини з донькою. Остання завжди охайна та чиста. Будь-які особи окрім бабусь - не приїжджають.

24 червня 2025 року в якості свідка допитана ОСОБА_6 , яка пояснила, що знає позивача оскільки він помагав їх з ремонтними роботами. Знає, що перебували у шлюбі з відповідачкою. Мають двох дітей. Молодша живе з позивачем, який про неї піклується.

Проте, відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Тому, самі лише показання зазначених двох свідків не можуть підтвердити те, що позивач самостійно виховує дитину.

14 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому позивач просив, зокрема, долучити до матеріалів справи акт обстеження умов проживання.

З його змісту вбачається, що головними спеціалістами ГВ ССД ОМР у Приморському районі на підставі звернення ОСОБА_1 було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 . В акті встановлено, що житло розміщено на 7 поверсі та складається з 2-х кімнат, житлова площа орієнтовано 40 кв.м., загальна площа орієнтовано 88 кв.м. Встановлено, що квартира світла, простора, виконано сучасний ремонт, наявна побутова техніка, водопостачання та газопостачання. Для вихованні дитини створено наступні умови: дитина має кімнату, ліжко, стіл для навчання, телефон, одяг та взуття відповідно до віку та сезону.

Проте, вказаний акт жодним чином не підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 самостійно виховує дитину або дитина перебуває на його повному утриманні, оскільки, у дослідженому акті будь-яка згадка про це - відсутня.

Більше того, у самому акті відповідальним працівником зазначено, що даний акт не є підтвердженням факту виховання дитини одним із батьків.

Як вже зазначалося раніше, ОСОБА_2 неодноразово зверталася до суду із заявою, у якій визнавала позову, просила його задовольнити.

Проте, наведені в заявах обставини, що стали підставою для визнання позову є такими, що не відповідають дійсності та суперечать найкращим інтересам дитини з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У справі ЄСПЛ «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

На думку суду, при вирішенні спорів, що стосуються дітей суд зобов'язаний керуватися найкращими інтересами дитини, оскільки, така категорія спорів є особливою через те, що дитина - це не завжди захищений учасник суспільних відносин, а тому, визначаючи розмір аліментів, суд повинен брати до уваги найкращі інтереси дитини.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:

(а) погляди дитини,

(б) індивідуальність дитини,

(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин,

(г) піклування, захист і безпека дитини,

(ґ) вразливе положення,

(д) право дитини на здоров'я,

(е) право дитини на освіту (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).

Вперше, заява ОСОБА_2 надійшла до суду 04.12.2024 року. У ній вона зазначила, що має намір виїхати за межі території України з метою прихистку та працевлаштування.

В подальшому, вказана обставина висловлювалася в заявах від 14.02.2025 року, від 03.03.2025 року, від 11.04.2025 року, від 02.05.2025 року.

Проте, зі змісту відповіді з АДПСУ, що надійшла до суду 12.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на території України, з 11.10.2024 року поза межі державного кордону України - не виїжджала.

Не підтверджується і та обставина, що позивачка не має коштів на утримання дітей з огляду на наступне.

Слід зауважити, що відповідно до довідки з ДРРП від 20.02.2025 року №414381856, відомості про зареєстроване право власності на об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 - відсутні.

Ухвалою суду від 16.04.2025 року явку ОСОБА_2 у наступне судове засідання визнано обов'язковою.

Копія вказаної ухвали була доставлена до електронного кабінету відповідачки.

Проте відповідачка проігнорувала вказану ухвалу та не з'явилася у наступне судове засідання.

Більше того, відповідачка не була присутня у жодному із підготовчих та судових засідань, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

У вказаній декларації в розділі «2.2. Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування» в якості членів сім'ї, зокрема, вказана донька - ОСОБА_3 .

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», близькі особи - члени сім'ї суб'єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб'єкта.

Тобто, ОСОБА_2 визначає ОСОБА_3 як члена сім'ї, а тому, підстави вважати, що ОСОБА_1 самостійно утримує та виховує дитину - відсутні.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03 березня 2025 року ОСОБА_1 на питання про те, яка мета обраного позивачем способу захисту спочатку не зміг надати чіткої відповіді, пізніше пояснив, що він як батько дитини не може у повній мірі реалізувати свої права як батька дитини в сфері освіти, охорони здоров'я тощо.

Проте, як вже було встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 року у справі №522/10519/23 місце проживання ОСОБА_3 визначено з батьком - ОСОБА_1 .

Наявність такого рішення на думку суду надає батькові у повній мірі реалізувати свої права як батька дитини.

При цьому, позивач не пояснив, яким саме чином утруднено реалізацію його прав щодо дитини та прав дитини в цілому. Вказане також не обґрунтовано в позові.

Будь-які докази, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 не може у повній мірі реалізувати свої права щодо ОСОБА_3 - надано не було.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Тобто, самостійне виховання та утримання дитини на підставі рішення суду є підставою для отримання відстрочки на військову службу під час мобілізації.

Зазначене у своїй сукупності (обґрунтування заяви про визнання позову обставинами, що не відповідають дійсності, ігнорування ухвали суду про визнання явки відповідачки обов'язковою, неявка у судові засідання, невизначеність мате даного позову)може свідчити про те, що метою позову може бути не забезпечення найкращих інтересів дитини, а отримання рішення, яке в подальшому слугуватиме підставою для отримання позивачем відстрочки.

У постанові ВС від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з'являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Важливим принципом, що застосується під час розгляду у ЄСПЛ спорів пов'язаних з участю батьків у вихованні дитини, який набув широкого застосування є принцип з'ясування думки дитини.

У п. 72 справи «Н.Т. і інші проти Грузії» вказано, що стаття 12 Конвенції про права дитини - держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю». У Зауваженнях загального порядку № 12, «Право дитини бути заслуханою», CRC / C / GC / 12 від 20 липня 2009 року Комітет зауважив, що право всіх дітей бути заслуханими і сприйнятими з усією серйозністю є одним з основоположних принципів Конвенції». Комітет підкреслює, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, по всім питанням, які стосуються її інтересів.

Принцип «право дитини бути заслуханою» був предметом розгляду у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06 де суд вказав, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей (включно з О.С., якому в грудні 2004 року, коли тривав розгляд справи в суді першої інстанції, було тринадцять років), і що внаслідок виконання рішення про відібрання дітей від батьків їх не лише відокремили від родини, а й помістили в різні заклади. Двоє з них виховуються в іншому місті, далеко від Ромен, де живуть їхні батьки, брати і сестри, і це ускладнює можливість підтримувати регулярні стосунки.

Тому, дотримуючись принципу «з'ясування думки дитини», судом у судовому засіданні, призначеному на 21 жовтня 2025 року заслухано думку дитини - ОСОБА_3 .

Дитина пояснила, що матір з нею не живе, а вона живе разом із батьком, який про неї піклується, готує їжу тощо. Вказала, що має добрі відносини з сестрою, з якої спілкується по телефону. Зазначила, що часто ходять з татом на прогулянки, в зоопарк тощо.

Під час спілкування дитина була спокійна та впевнена, відповідала на поставлені питання чітко. Під час спілкування судом не встановлено будь-яких ознак того, що дитина відчуває себе покинутою, перебуває у пригніченому стані, скучає по мамі, не розуміє чому мати самоусунулась від виховання та фактично зникла з її життя. Саме так описували ситуації в родині і позивач, і його мама. Навпаки, дитина була життєрадісна, весела, з цікавістю усе розказувала, будь-яких ознак стресу чи пригнічення не проявляла.

Тому, враховуючи те, що факт самостійного виховання ОСОБА_1 доньки - не доведений, так само й не доведена, що подання позову має на меті забезпечення найкращих інтересів дитини, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до утримання так і до участі у вихованні неповнолітньої ОСОБА_3 .

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про самостійне виховання та утримання дитини - залишити без задоволення.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 про необхідність належного виконання батьківських обов'язків та зміни ставлення до виховання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 листопада 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.