Справа № 521/12029/24
Провадження №2/521/886/25
28 жовтня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя - Плавич І.В.,
секретар судового засідання - Петренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення грошових коштів з урахуванням інфляції та 3 % річних, компенсації утраченої вигоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про виправлення описки) просить стягнути з Держави України грошові кошти, що були вилучені у нього відповідно до постанови про накладення арешту від 18.07.2012 року, у розмірі 4500 доларів США та 1817 гривень, що у еквіваленті національної валюти України становить 186710,40 грн., а всього 188581,40 грн. Стягнути з Держави України з урахуванням індексу інфляції 603353,55 грн. та з урахуванням 3 % річних 67966, 59 грн., що становить 671320,14 грн. Стягнути з Держави України компенсування упущеної вигоди у розмірі середньої заробітної плати за період перебування ОСОБА_1 під обвинуваченням у кримінальному провадженні за ст. 368 КК України у розмірі 562639, 53 грн. Стягнути з Держави України витрати на правничу допомогу з державного бюджету згідно договору про надання правової допомоги і додатками 9600,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 398315,52 грн.
Вимоги обґрунтовує тим, що у провадженні Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області знаходилося кримінальне провадження №051201200111 за обвинуваченням заступника начальника відділу контролю за забудовою міста управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Чуєва О.А. у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливе відповідальне становище.
В рамках кримінального провадження у ОСОБА_1 було вилучено грошові кошти в розмірі 4500 доларів США і 1871 грн., на які 18.07.2012 року слідчим по ОВС прокуратури Одеської області Лодочніковим Д. винесено постанову про накладення арешту на майно.
Вказане кримінальне провадження з обвинувальним висновком було направлено до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2017 року вказане кримінальне провадження було повернуто прокурору Одеської області для організації і проведення додаткового досудового слідства та вказано встановити місцезнаходження та допитати у якості свідка ОСОБА_2 , а також встановити місцезнаходження предмету неправомірної вигоди у сумі 35000, 00 доларів США.
Проведеними підрозділами Приморського відділу поліції в м. Одесі чисельними слідчими та оперативними діями встановити осіб, які причетні до вчинення даного кримінального правопорушення, а також отримати достовірні відомості та докази про наявність мотивів та спрямованості намірів цих осіб не надалось можливим.
В ході досудового розслідування були виконані всі необхідні та можливі слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення зазначених потерпілим у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин, однак отримати будь - яке їх підтвердження не надалось можливим, що унеможливило обґрунтовано та достовірно стверджувати про вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2020 року по справі №522/17083/18 відмовлено у задоволені клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування до 6 місяців по даному кримінальному провадженню.
За результатами проведеного досудового розслідування і вичерпання джерел отриманих даних, доказів на підтвердження спрямованості намірів настання від таких дій наслідків отримано не було.
У зв'язку з наведеним, 11.06.2020 року слідчим слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області Бєліковим С.О. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018160000000424 від 04.05.2018, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
При винесенні постанови слідчим не було вирішено питання щодо скасування раніше обраного запобіжного заходу позивачу та не вирішено долю речових доказів. Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 - процесуальним керівником у кримінальному провадженні Д'ячковим Д.С. 29.07.2020 року винесено постанову, відповідно до якої скасовано арешт на майно, накладений постановою слідчого по ОВС прокуратури Одеської області Лодочніковим Д.А. від 18.07.2012 року на грошові кошти, що належать позивачу в розмірі 4500,00 доларів США та 1871,00 грн. та скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд обраний ОСОБА_1 та покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України (в редакції 1960 року).
11.06.2020 року відповідно до постанови про закриття кримінального провадження за №42018160000000424 від 04.05.2018 року, грошові кошти, які були вилучені у позивача, на які був накладений арешт та які були покладені до камери схову прокуратури Одеської області підлягали поверненню.
При цьому, відповідно до відповідей правоохоронних органів, отриманих представником позивача, на чисельні звернення щодо повернення грошових коштів, що належать ОСОБА_1 , стало відомо про те, що зазначені грошові кошти, які мали знаходитися у камері схову прокуратури Одеської області, були втрачені, а в прокуратурі Одеської області проводиться службове розслідування по факту втрати грошових коштів, що належать позивачу.
Оскільки кошти не були вчасно повернуті, позивач просить з моменту як була винесена постанова про накладення арешту на грошові кошти, які належать позивачу до моменту написання позову, а саме 22.07.2024 року, стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції 603353, 55 грн. та з урахуванням 3 % річних 67966, 59 грн., а всього 671320,14 грн.
Крім того, у зв'язку з тим, що фактично під слідством ОСОБА_1 перебував з 03.07.2012 року по 11.06.2020 року, а запобіжний захід був скасований лише 29.07.2020 року, та з 11.07.2012 року по 16.11.2012 року, утримувався в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», він був незаконно позбавлений права на нормальне життя та виконання своїх трудових обов'язків. Просить стягнути утрачену вигоду, що складається з середньої заробітної плати в Одеській області у період з 2012 по 2020 рік, яка складає 562639,53 грн.
19.09.2024 року від представника Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволені позовної заяви відмовити в повному об'ємі.
При цьому зазначає, що Приморським відділом поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області за процесуального керівництва прокурорів Одеської місцевої прокуратури №3 Одеської області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018160000000424 від 04.05.2018 року за ч. 4 ст. 368 КК України за фактом вимагання хабара у розмірі 35 тис. доларів США. у ОСОБА_3 .
Дане кримінальне провадження розпочато прокуратурою Одеської області на підставі матеріалів кримінальної справи №051201200111 від 03.07.2012, повернутої постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2017 року прокурору Одеської області для організації додаткового розслідування, за обвинуваченням заступника начальника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Чуєва О.А. у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Відповідно до постанови старшого слідчого по ОВС прокуратури Одеської області Лодочнікова Д.А. від 18.07.2012, серед іншого, накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_5 в загальній сумі 4500 дол. США та 1871 грн. та визначено місце зберігання грошових коштів в камері зберігання прокуратури Одеської області.
Надалі, прокурором відділу прокуратури Одеської області Лященком А.В. 05.05.2018 року на підставі ст. ст. 216, 218 КПК України підслідність кримінального провадження визначено за Приморським відділом поліції в місті Одесі Головного управління Національного поліції в Одеській області та матеріали провадження скеровано до Одеської місцевої прокуратури №3.
За інформацією Приморської окружної прокуратури м. Одеси 23.05.2018 року до СВ Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли матеріали кримінального провадження у 3 томах разом з постановою про визначення підслідності на 2 аркушах, без речових доказів.
За результатами досудового розслідування слідчим 04.11.2019 та 21.11.2019 року приймались рішення про закриття провадження на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, які 21.11.2019 та 27.11.2019 року скасовані прокурором.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2019 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 27.05.2020 року.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2020 року у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні відмовлено.
Надалі, слідчим 11.06.2020 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, з яким прокурор погодився.
Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Дячкова Д.С. від 29.07.2020 року скасовано арешт з грошових коштів у розмірі 4500 дол. США та 1871 грн., що належать ОСОБА_1 , а також грошових коштів в розмірі 3000 дол. США та 44,4 грн., що належать ОСОБА_4 .
За інформацією Приморської окружної прокуратури міста Одеси будь - які речові докази у вищевказаному провадженні з прокуратури Одеської області до СВ Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області або СВ відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області не передавалися.
Відповідно до відповіді Одеської обласної прокуратури, Одеська обласна прокуратура, на цей час, не здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42018160000000424 та не є розпорядником матеріалів досудового розслідування. Грошові кошти на обліку в камері речових доказів обласної прокуратури не перебувають та інформацією про їх місцезнаходження обласна прокуратура не володіє.
Службове розслідування за фактом втрати грошових коштів працівниками прокуратури Одеської області, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , та на які накладено арешт в рамках кримінальної справи №051201200111 (кримінальне провадження №42018160000000424) не проводилось.
Враховуючи факт скасування арешту майна 29.07.2020 року та зверненням до суду із позовом 29.07.2024 року, доводи позивача щодо розрахунку заборгованості з 18.07.2012 (дати винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти) є безпідставними та такими, що суперечать положенням ст. 625 ЦК України та висновкам Верховного Суду. Розмір збитків з урахуванням 3 % річних у загальній сумі 671329,14 грн. за неповернення вилучених грошових коштів у сумі 4500 доларів США та 1871 грн. є невиправдано великим у порівнянні із сумою основного боргу. Вказаний розмір збитків вказує на його очевидну не співмірність із сумою вилучених коштів, який стає надмірним тягарем для Державного бюджету України в умовах воєнного часу і може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.
Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», є вичерпними.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факт відсторонення від роботи та його період, ані розмір заробітної плати, яку він просить стягнути. При цьому доводи позову щодо заподіяння матеріальної шкоди через неможливість займатися підприємницькою діяльністю не узгоджуються з доводами позову щодо стягнення втраченого заробітку через відсторонення з державної служби.
Визначена позивачем сума витрат на правову допомогу є недоведеною та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, через що не підлягає задоволенню.
26.09.2024 року від представника Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області - Недошовенко А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона просить відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі.
При цьому вказує, що управління не є належним відповідачем в даній справі. Відсутні підстави для задоволення вимог позивача.
У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Стогній О.В. наполягає на задоволені позову в повному об'ємі.
В судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволені позовної заяви в повному об'ємі.
В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовної заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що в провадженні Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області знаходилося кримінальне провадження №051201200111 за обвинуваченням заступника начальника відділу контролю за забудовою міста управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Чуєва О.А. у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України - прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливе відповідальне становище.
В рамках кримінального провадження у ОСОБА_1 було вилучено грошові кошти в розмірі 4500 доларів США і 1871 грн., на які 18.07.2012 року слідчим по ОВС прокуратури Одеської області Лодочніковим Д. винесено постанову про накладення арешту на майно.
Вказане кримінальне провадження з обвинувальним висновком було направлено до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2017 року вказане кримінальне провадження було повернуто прокурору Одеської області для організації і проведення додаткового досудового слідства та вказано встановити місцезнаходження та допитати у якості свідка ОСОБА_2 , а також встановити місцезнаходження предмету неправомірної вигоди у сумі 35000, 00 доларів США.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2020 року по справі №522/17083/18 відмовлено у задоволені клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування до 6 місяців по даному кримінальному провадженню.
У зв'язку з наведеним, 11.06.2020 року слідчим слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області Бєліковим С.О. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018160000000424 від 04.05.2018, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні невстановлених осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
При винесенні постанови слідчим не було вирішено питання щодо скасування раніше обраного запобіжного заходу позивачу та не вирішено долю речових доказів. Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 - процесуальним керівником у кримінальному провадженні Д'ячковим Д.С. 29.07.2020 року винесено постанову, відповідно до якої скасовано арешт на майно, накладений постановою слідчого по ОВС прокуратури Одеської області Лодочніковим Д.А. від 18.07.2012 року на грошові кошти, що належать позивачу в розмірі 4500,00 доларів США та 1871,00 грн. та скасовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд обраний ОСОБА_1 та покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України (в редакції 1960 року).
11.06.2020 року відповідно до постанови про закриття кримінального провадження за №42018160000000424 від 04.05.2018 року, грошові кошти, які були вилучені у позивача, на які був накладений арешт та які були покладені до камери схову прокуратури Одеської області підлягали поверненню.
При цьому, відповідно до відповідей правоохоронних органів, отриманих представником позивача, на звернення щодо повернення грошових коштів, що належать ОСОБА_1 , стало відомо про те, що зазначені грошові кошти, які мали знаходитися у камері схову прокуратури Одеської області, були втрачені, а в прокуратурі Одеської області проводиться службове розслідування по факту втрати грошових коштів, що належать позивачу.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
У частині другій статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.
Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Пунктом 1-1 статті 2 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Згідно з пунктами 2 та 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягають відшкодуванню (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; та моральна шкода.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 266/94-ВР майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.
Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 21 Порядку речові докази у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ (далі - уповноважений банк). У разі коли готівка у національній валюті України чи іноземній валюті не містить слідів кримінального правопорушення, валютні кошти зараховуються на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки (далі - депозитний рахунок) уповноваженого банку.
Єдині правила обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна встановлено Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду.
Порядок зберігання речових доказів, вилучених у ході обшуку, визначений Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція).
Пунктом 14 Інструкції передбачено, що відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.
Згідно з пунктом 27 Інструкції грошові суми в національній валюті вносяться на депозитний рахунок органу, який вилучив їх, відкритий в уповноваженому банку на підставі укладеного депозитного договору, а валютні цінності доставляються до уповноваженого банку уповноваженою особою органу, який вилучив іноземну валюту, для розміщення їх на депозитних рахунках на підставі укладених договорів.
Відповідно до пункту 86 Інструкції у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України № 6/5, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів України № 41 від 04 березня 1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131).
Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.
В абзацах 1, 2, 16 пункту 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення про застосування Закону № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до частини другої статті 4 Закону майно, зазначене в пункті 2 статті 3 Закону (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення. Пересилка або доставка майна проводиться також за рахунок цих органів. Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 100 КПК України у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа, вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині повернення грошових коштів, які були вилучені у позивача відповідно до постанови про накладення арешту від 18.07.2012 року, у розмірі 4500, 00 дол. США та 1817,00 грн., які не були повернуті внаслідок порушення правил зберігання такого майна та його подальшого зникнення, підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16).
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові ВС від 13.08.2025 року справа № 521/8236/23.
Щодо стягнення інфляційних втрат, то суд виходить із такого.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності неможливість виконання ним грошового зобов'язання і у разі прострочення на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми інфляційні втрати на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник характеристики динаміки загального рівця цін на товари та послуги, а ціни в України встановлені в національній валюті - гривні, з чого можна зробити висновок, що законодавче положення про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначено договором у гривні, а не в іноземній валюті.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Тож, з урахуванням їх правової природи, суд, зважаючи на те, що вилучені кошти були виражені в іноземній валюті, то передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають.
Щодо стягнення 3 % річних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом України від 8 листопада 2023р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024 року.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що законодавець обмежив період за який підлягають стягненню визначені ст. 625 ЦК України суми 24 лютим 2022 року та враховуючи заявлення відповідачами про застосування строку позовної давності, період за який підлягає стягненню сума заборгованості за користування грошовими коштами підлягає визначенню з 29.07.2020 року (винесення постанови про скасування арешту майна) по 23 лютого 2022 року.
Тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 8905,81 грн.
Щодо компенсації утраченої вигоди.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Так, шкода, завдана фізичній особі внаслідок, зокрема, її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч. 1 ст.1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2 ст.1176 ЦК України).
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. 7 ст.1176 ЦК України).
Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами), статтею 1 якого визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Статтею 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР, визначено перелік випадків виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом; такими випадками є: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами) у випадках, наведених у статті 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, моральна шкода.
Кримінальне провадження №42018160000000424 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України, у відношенні ОСОБА_1 є завершеним прийняттям постанови про закриття кримінального провадження за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Таким чином, у ОСОБА_1 було наявним право на відшкодування шкоди, передбаченої частиною 1 статті 1176 ЦК України, статтями 1, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами), так як передбачений частиною 2 статті 1176 ЦК України та статтею 2 вказаного Закону випадок, з яким пов'язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт), настав.
Однак, як вбачається з ЄДРСР Малиновським районним судом м. Одеси вирішено зазначене питання шляхом ухвалення рішення від 21.03.2021 року, яке набрало законної сили.
Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, щодо заяви позивача про виправлення описки в позовній заяві.
Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі №904/7803/21 (пункт 6.46), від 20 вересня 2023 року у справі №910/3453/22 (пункт 58).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначене узгоджується з Постановою КЦС ВС від 01.05.2025 року по справі №369/1457/22.
Що стосується витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ч. ч. 1, 3 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач у позовній заяві зазначив, що розрахунок витрат на правничу допомогу будуть надані до суду при кінці слухання справи, проте до суду розрахунку витрат на правничу допомогу не було надано.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
В порядку ч. 6 статті 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного та керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області про повернення грошових коштів з урахуванням інфляції та 3 % річних, компенсації утраченої вигоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що були вилучені відповідно до постанови про накладення арешту від 18.07.2012 року, у розмірі 4500,00 доларів США та 1871,00 гривень, що у еквіваленті національної валюти України становить 186710,4 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот десять) гривень 40 копійок, а всього 188581 (сто вісімдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одна) гривень 40 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 % річних за період з 29.07.2020 року по 23.02.2022 року у розмірі 8905,81 грн.
В задоволені іншої частини позовної заяви - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Одеська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3).
Відповідач: Головне Управління державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, 65023, м. Одеса, вул. Садова, 1-А).
Суддя: І.В. Плавич