Справа № 682/3003/25
Провадження № 1-кп/682/228/2025
20 листопада 2025 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута кримінальне провадження № 12025244160000117за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Заливне Новомиколаївського району Запорізької області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей та осіб похилого віку, військовослужбовця військової частини за мобілізацією, солдата, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 12.05.1996 вироком Пологівського районного суду Запорізької області за ст. 86-1 ККУ 1960 року до покарання, не пов'язаного із позбавлення волі;
- 27.11.1996 вироком Пологівського районного суду Запорізької області за ч. 2 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ст. 42, ст. 43 ККУ 1960 року до остаточного покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 22.05.2001 вироком Пологівського районного суду Запорізької області за ч. 2 ст. 140 ККУ 1960 року до покарання у виді 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 26.12.2003 вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 ККУ до покарання у виді 4 років позбавлення волі;
- 01.10.2009 вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 ККУ до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 23.12.2014 вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 ККУ до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 10.02.2016 вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 185 ККУ до покарання у виді 3 місяців арешту. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 23.12.2014 та призначено до відбуття покарання у виді 3 років 6 місяців та 10 днів позбавлення волі;
- 16.10.2023 вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 1 ст. 125 ККУ до покарання у виді 180 годин громадських робіт;
- 12.01.2024 вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 389 ККУ до покарання у виді 3 місяців арешту. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 23.12.2014 та призначено до відбуття покарання у виді 3 місяців 20 днів арешту;
- 28.03.2024 ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області невідбуте покарання замінено на 4 місяці 12 днів пробаційного нагляду та звільнено з Сокирянської ВК № 67 Чернівецької області,
- за ч. 1 ст. 122 КК України, -
Військовослужбовець (солдат) за мобілізацією ОСОБА_4 29 червня 2025 близько 13:00 години будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на грунті ревнощів, з мотивів вчинення домашнього насильства, під час словесного конфлікту зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 , схопив її правою рукою за волосся, затягнув до спальної кімнати та кинув на ліжко після чого наніс один удар кулаком лівої руки в областю лівої частини нижньої щелепи потерпілої, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи зліва, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, а саме, спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В суді ОСОБА_4 вину визнав повністю, ствердивши своїми показами час, місце та спосіб вчинення ним вказаного кримінального правопорушення (злочину) при цьому вказав, що 29.06.2025 року в денний час він, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, під час конфлікту на грунті ревнощів в будинку за місцем спільного проживання із співмешканкою ОСОБА_5 ударив останню кулаком лівої руки у нижню щелепу зліва, внаслідок чого їй було спричинено перелам.
Потерпіла ОСОБА_5 своїми показами підтвердила вищевказані обставини спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим, на разі не має до обвинуваченого моральних чи майнових претензій. Щодо міри покарання вважає, що достатнім покаранням для обвинуваченого має бути покарання із застосуванням іспитового строку.
Враховуючи, що учасниками судового розгляду визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, суд ухвалив проводити судовий розгляд у порядку, встановленому ч. 3 ст. 349 КПК України.
В судовому засіданні з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст зазначених обставин, немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також вони розуміють, що будуть в такому випадку позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_4 у вчиненому підтверджується зібраними у справі доказами, які в судовому засіданні ніким з учасників судового процесу не оспорені.
Таким чином, дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Процесуальний прокурор висловлюючи свою думку щодо міри покарання вказав, що підставним для обвинуваченого ОСОБА_4 вважає покарання у вигляді позбавлення волі.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують йому покарання.
Злочин вчинений обвинуваченим є нетяжким згідно положень ст. 12 КК України.
За фактичним місцем проживання ОСОБА_4 характеризується негативно. ОСОБА_4 не має зареєстрованого місця проживання.
На обліку у лікарів психіатра, нарколога та окуліста не перебуває і раніше не перебував.
ОСОБА_4 є військовослужбовцем за мобілізацією ( липень 2024), з 16 жовтня 2024 року не зявився на військову службу та з грудня 2024 року виключений зі списків особового складу військової частини.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого є рецидив злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та вчинення злочину щодо особи з якою обвинувачений перебуває в сімейних або близьких відносинах.
Обставини, що пом'якшують покарання судом не встановлені.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що за ч. 1 ст. 122 КК України ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді обмеження волі.
Статтею 61 КК України визначено, що покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
На переконання суду саме такий вид покарання є достатній для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122КК України та призначити йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
Строк відбування покараня рахувати із дня приведення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1