Справа № 947/42091/25
Провадження № 1-кп/947/1392/25
21.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025163480000662 від 16.10.2025 року у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в порядку ст.89 КК України, (м.т. НОМЕР_1 ) обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, -
ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, спрямованим на порушення встановленого законом порядку правил обігу (користування населенням) холодної зброї, встановленого
«Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку,
перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і
охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів,
споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними
снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї,
основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС
України від 21.08.1998 №622, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
від 21.08.1998 за № 637/3077, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер
своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання,
за невстановлених обставин, у невстановлений час знайшов пружинний телескопічний кийок, та почав носити при собі без передбаченого законом дозволу.
У подальшому 16.10.2025 року, в проміжок часу з 01:38 год. до 01:47 год. під
час проведення огляду місця події за адресою: місто Одеса, вул. Сім'ї Глодан,
буд. 23, в присутності понятих у ОСОБА_4 було виявлено
та вилучено даний пружинний телескопічний кийок, який останній носив при
собі без передбаченого законом дозволу, в сумці сіро-чорного кольору.
Вилучений у ОСОБА_4 пружинний телескопічний кийок, є різновидом контактної не вогневої холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим
способом.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.263 КК України, за кваліфікуючими ознаками - носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що кийок знайшов на вулиці для особистих потреб, без мети використання його як зброї чи заподіяння шкоди будь-кому, хотів здати до поліції, однак не встиг. Зазначив, що не усвідомлював на той момент необхідності отримання відповідного дозволу, однак розуміє протиправність своїх дій і шкоду, яку вони могли спричинити. Просив суд врахувати його щире каяття, позитивну характеристику при вирішенні питання про міру покарання.
У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше не буде вчиняти кримінальних правопорушень. Надав до суду заяву, згідно якої просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Беручи до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд, керуючись положеннями частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, після з'ясування думки всіх учасників судового провадження, дійшов висновку про можливість обмеження обсягу дослідження доказів.
Суд роз'яснив сторонам кримінального провадження зміст зазначеної норми закону, відповідно до якої, у разі визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину та за наявності згоди сторін, суд має право не досліджувати ті докази, що стосуються фактичних обставин справи, якщо вони ніким не оспорюються, за умови, що таке обмеження не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України.
Під час судового розгляду суд з'ясував, що учасники процесу не заперечують проти застосування вказаної процедури, погоджуються з тим, що фактичні обставини події встановлені достатньо повно, а визнання обвинуваченим вини не викликає сумнівів у його добровільності та усвідомленості. У зв'язку з цим суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, окрім допиту самого обвинуваченого та вивчення матеріалів, що характеризують його особу, оскільки зазначені обставини не є спірними та підтверджуються сукупністю доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.
Суд окремо роз'яснив обвинуваченому правові наслідки застосування положень частини третьої статті 349 КПК України, а саме - що в такому випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, оскільки вони визнаються такими, що не підлягають подальшому перегляду. Обвинувачений підтвердив, що зазначене йому зрозуміло, і наполягав на розгляді справи у скороченому порядку.
Таким чином, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, суд дійшов висновку, що обмеження обсягу дослідження доказів не порушує прав сторін, відповідає принципам безпосередності, змагальності та диспозитивності судового розгляду, закріпленим у статтях 22, 23, 26 КПК України, та спрямоване на забезпечення розумних строків судового провадження відповідно до статті 28 КПК України.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують його особистість, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, за кваліфікуючими ознаками - носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу - доведена у повному обсязі.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, позитивну характеристику, його щире каяття в скоєному, активну участь у розкритті кримінального правопорушення, пом'якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України.
Вирішуючи питання про долю речових доказів, суд виходить із вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої речовими доказами є предмети, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Частинами 9-11 цієї статті передбачено, що речові докази після завершення кримінального провадження повертаються власнику, якщо вони не підлягають конфіскації, знищенню або спеціальній конфіскації, а питання про їх подальшу долю вирішується судом у вироку.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, вважає, що питання про застосування спеціальної конфіскації щодо вилученого у ОСОБА_4 холодної зброї - кийка підлягає вирішенню відповідно до положень статей 96-1 та 96-2 Кримінального кодексу України, з урахуванням роз'яснень, викладених у практиці Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація є примусовим безоплатним вилученням за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.
При цьому ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, до грошей, цінностей та іншого майна, якщо вони були знаряддям, засобом чи предметом вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зазначений кийок, вилучений під час огляду місця події, був засобом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, тобто предметом, незаконне носіння якого становить самостійний склад злочину. Саме факт носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу є суспільно небезпечним діянням, а тому цей предмет є безпосереднім знаряддям злочину.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що спеціальна конфіскація є заходом кримінально-правового характеру, який спрямований не на покарання особи, а на усунення з цивільного обігу предметів, використання або зберігання яких пов'язане з кримінально протиправними діями. Метою такого заходу є запобігання подальшому використанню майна як знаряддя злочину та забезпечення інтересів суспільної безпеки.
Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, речові докази, які є знаряддям вчинення кримінального правопорушення і належать обвинуваченому, підлягають конфіскації або знищенню. З урахуванням того, що зазначений кастет є об'єктом, вилученим із вільного цивільного обігу, та належить до категорії холодної зброї, його зберігання або подальше використання приватними особами є неприпустимим і суперечить Інструкції МВС України № 622 від 21.08.1998 року. Тому вилучення його з володіння обвинуваченого та передача у власність держави є обґрунтованим, законним і пропорційним заходом.
Суд бере до уваги, що спеціальна конфіскація може бути застосована незалежно від того, чи є засуджений власником майна, якщо воно безпосередньо пов'язане з кримінальним правопорушенням і його подальше перебування у приватній власності суперечить інтересам держави та суспільства. У даному випадку вилучений кастет є предметом, носіння якого становить злочин, а тому його подальше повернення обвинуваченому є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вищезазначений кийок є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, тому відповідно до ст. 96-1, ст. 96-2 КК України та п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, він підлягає спеціальній конфіскації у власність держави, а саме - передачі у дохід Збройних Сил України, з метою забезпечення суспільного інтересу та недопущення подальшого обігу предметів, здатних завдати шкоди громадській безпеці. У разі, якщо предмет визнається технічно непридатним до використання або має ознаки, що унеможливлюють його передачу, він підлягає знищенню у встановленому законом порядку.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, суд виходить із вимог статті 174 КПК України, згідно з якою арешт майна скасовується судом у разі відпадання підстав для його застосування. Оскільки кримінальне провадження завершено ухваленням вироку, а вилучений предмет набуває статусу речового доказу, вирішення долі якого визначено цим вироком, потреба у подальшому застосуванні арешту на майно відпала, а тому арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2025 року, підлягає скасуванню.
Щодо процесуальних витрат, суд виходить із положень статті 124 КПК України, згідно з якою процесуальні витрати, пов'язані із проведенням процесуальних дій у кримінальному провадженні, у тому числі витрати на залучення експертів, покладаються на засудженого у разі постановлення обвинувального вироку. З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, що підтверджують суму витрат, пов'язаних із проведенням судово-експертного дослідження, суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 5088,96 грн, що відповідає довідці про витрати експертної установи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 174, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.263 КК України та призначити показання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 та пунктів 2, 3 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Стягнути ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 5088, 96 гривень
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.10.2025 року (Справа № 947/39388/25, провадження № 1-кс/947/16205/25) на пружинний телескопічний кийок, який є різновидом контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій - зберігати в матеріалах кримінально провадження; Пружинний телескопічний кийок, який є різновидом контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений промисловим способом - конфіскувати в дохід Збройних Сил України, в порядку спеціальної конфіскації (згідно приписів, передбачених статтями 96-1, 96-2 КК України), а у разі не придатності - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1