Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1397/25
Провадження № 1-кп/499/120/25
Іменем України
21 листопада 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12025162260000472 від 21.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
В провадженні Іванівського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченого та посилається на наступне.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами досудового розслідування.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років.
Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 23.08.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» до 19 жовтня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 16.10 2025 відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 22.11.2025 включно.
18 листопада 2025 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України скеровано до Іванівського районного суду Одеської області.
Прокурор посилається що ризики, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та на теперішній час продовжують існувати, а саме : ризик переховування від органу досудового розслідування та суду; ризик незаконно впливати на свідків та потерпілу.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків, що, відповідно до ст. 177 КПК України, є підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена, тим що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення.
Прокурор просить суд продовжити ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність ризиків на які посилається прокурор.
Суд, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження прийшов до наступного.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років.
Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 23.08.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор» до 19 жовтня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 16.10 2025 відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 22.11.2025 включно.
18 листопада 2025 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України скеровано до Іванівського районного суду Одеської області.
Суд вважає посилання прокурора що ризики на даний час, які були підставою для обрання запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є обґрунтованим, з урахуванням тяжкості злочину та покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. У обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні тісні соціальні зв'язки, він не одружений, на утриманні не має малолітніх та неповнолітніх дітей, а також непрацездатних осіб. Зазначене беззаперечно може вказувати на наявність обґрунтованого побоювання про небезпеку переховування обвинуваченого.
Ризик незаконно впливати на свідків та потерпілу є обґрунтованим у зв'язку з тим, що обвинуваченому ОСОБА_4 відома адреса місця проживання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а тому обвинувачений перебуваючи на свободі, для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності, може шляхом залякування, погроз чи вмовляння вплинути на свідків та їх рідних для того, щоб свідки змінили свої покази у кримінальному провадженні на його користь, що негативно відобразиться на ході судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків, що є підставою для продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований додо раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а також обставини, визначені статтею 178 КПК України.
На даному етапі провадження, суд не вирішує питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а лише визначає причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Посилання прокурора, що зазначені ризики продовжують існувати заслуговують на увагу.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Під час продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу суд враховує: вагомість на даному етапі наявних доказів про причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України; тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується; відсутність відомостей про вчинення іншого кримінального правопорушення та відсутність раніше притягнення до кримінальної відповідальності.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому та обмеження її конституційних прав, в даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена, тим що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, спроби обвинуваченого уникнути відповідальності.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розгляду кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що цей запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого, враховуючи тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин.
Продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру скоєного, що інкримінується обвинуваченому, а більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
При цьому судом враховуються положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, яка встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Обґрунтована підозра у вчинені кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1 (с) Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин, це впливає з рішення Європейського суду з прав людини (К.-Р. проти Німеччини, 27 листопада 1997 р., § 57).
Вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечепорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32 Series А, № 182).
Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Летельє проти Франції звернув увагу на те, що тримання особи під вартою може бути виправдано, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Тобто, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Аналогічне ствердження є й у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Прітті проти Сполученного Королівства, де йдеться мова про те, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або, навіть, для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не має.
Відтак, наявні усі підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави.
За результатами проведення підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Так, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону, в ході досудового розслідування та в підготовчому судовому засіданні угоди між сторонами не укладено, підстави, передбачені п.п 4-8 ч.1, ч.2 ст. 284 КПК України, для закриття провадження - відсутні, підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Іванівському районному суду Одеської області.
Учасники провадження не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Відтак, відсутні перешкоди призначення судового розгляду.
Враховуючи наведене, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, щодо можливості призначення судового розгляду, їх позиції з питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, суд приходить до висновку, що слід призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні, визначивши дату та місце його проведення, і склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314,338,369,370 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з місцем визначення тримання у Державній Установі "Одеський слідчий ізолятор" м. Одеса на строк 60 днів тобто до 20 січня 2026 року.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта кримінального провадження №12025162260000472 від 21.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у відкритому судовому засіданні в залі Іванівського районного суду Одеської області на 11 годину 30 хвилин 26 листопада 2025 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, обвинуваченою у той же строк, з дня її отримання.
Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.
СуддяОСОБА_8