Справа № 441/885/24
провадження 1-кп/462/400/25
19 листопада 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальне провадження №12014140000000662 щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-
встановив:
у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
До початку судового засіданнявід потерпілого ОСОБА_7 подано скаргу на бездіяльність прокурора. Скарга обґрунтована тим, що він звернувся до прокурора із клопотанням про надання можливості ознайомитися з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014140000000662 від 24 жовтня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та здійснити копіювання необхідних документів. Необхідність ознайомлення потерпілий мотивує потребою у підготовці та поданні до суду клопотань, заяв та інших процесуальних документів. Разом з тим, зазначені матеріали йому надано не було, а прокурор, на думку потерпілого, не вживає передбачених законом заходів для забезпечення реалізації його права на доступ до матеріалів кримінального провадження, чим порушує вимоги кримінального процесуального законодавства та необґрунтовано обмежує права потерпілого. У зв'язку з цим потерпілий просить визнати бездіяльність прокурора протиправною та зобов'язати останнього надати йому для ознайомлення матеріали досудового розслідування з можливістю здійснення їх копій.
У судовому засіданні потерпілий підтримав скаргу у повному обсязі, покликаючись на мотиви такої, яку просить задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги, вказавши, що така є безпідставною. Зазначив, що потерпілий уже неодноразово звертався із аналогічними клопотаннями, ним було надано розписки потерпілого та його представника про те, що вони ознайомилися з матеріалами всього кримінального провадження в повному обсязі. Після цього жодних додаткових слідчих (процесуальних) дій у кримінальному провадженні не проводилося, а отже нові матеріали, з якими потерпілий міг би ознайомлюватися, відсутні. Таким чином, прокурор вважає, що права потерпілого на доступ до матеріалів досудового розслідування були забезпечені у повному обсязі, а його скарга ґрунтується на припущеннях і не підтверджена належними доказами.
Представник потерпілого у судовому засіданні підтримав указану скаргу, зазначивши, що потерпілий був ознайомлений лише з письмовими матеріалами провадження, тоді як речові докази та відеозаписи йому не були надані.
Сторона захисту у судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги, вказавши, що дії потерпілого спрямовані на затягування розгляду кримінального провадження. Зазначила, що наявна розписка підтверджує факт повного ознайомлення потерпілого та його представника з матеріалами досудового розслідування, а тому відсутні правові підстави для задоволення скарги на бездіяльність прокурора.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши мотиви скарги, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Однак, згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до ст. 290 КПК України законодавцем встановлено обов'язок сторін кримінального провадження відкрити докази та інші матеріали, які вони збираються використовувати у суді. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. За приписами ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
З аналізу зазначених норм вбачається, що саме прокурору надані дискреційні повноваження на визначення, якими саме доказами сторона обвинувачення буде доводити свою позицію під час судового розгляду.
Як вбачається із змісту поданої скарги, потерпілий ОСОБА_7 зазначає, що прокурором відмовлено у задоволенні його клопотання про надання йому матеріалів досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, однак потерпілий не надав належних доказів того, що він звертався безпосередньо до прокурора із клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а також не надав суду доказів відмови прокурора у наданні таких матеріалів.
Крім того, потерпілий не обґрунтував необхідність повторного ознайомлення, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні вже завершено, а сторона потерпілого мала доступ до матеріалів у встановленому ст. 290 КПК України порядку.
Суд звертає увагу, що подана скарга, серед іншого, не містить конкретизованого переліку доказів, з якими потерпілий має намір ознайомитися, а також тих, які він вважає за необхідне долучити до матеріалів кримінального провадження.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що доводи скарги не підтверджені належними доказами та не створюють підстав для визнання дій прокурора протиправними або для втручання суду у здійснення ним процесуальних повноважень.
Викладені потерпілим в скарзі обставини є загальними, не уточнені та не доведені належними та достатніми доказами, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_7 від 19.11.2025 року на бездіяльність прокурора.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 22, 24, 290 КПК України, суд
постановив:
в задоволенні скарги потерпілого ОСОБА_7 від 19.11.2025 року на бездіяльність прокурора відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1