Справа №461/5756/25
13 листопада 2025 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
секретаря судового засідання Герман М.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Скочиляс Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
(адреса: АДРЕСА_1 ;
РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до
Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
(адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10;
ЄДРПОУ: 13814885; e-mail: post@lv.pfu.gov.ua),
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області
(адреса: 79019, м. Львів, просп. Чорновола, 39 ; e-mail: info_3@lv.lv.notary.gov.ua)
про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Відповідно до прохальної частини заяви з врахуванням подальшого уточнення позовних вимог, позивач просить:
- визнати, що невиплачена пенсія в розмірі 58789,78 грн., яка була нарахована, але не виплачена померлому ОСОБА_2 , входить до складу спадщини, відкритої після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .;
- визнати за ОСОБА_1 , право на отримання даної суми, як спадкоємиці за законом, яка подала заяву про прийняття спадщини 17.01.2023 року;
- додатково стягнути з відповідача:
компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії (ст. 46 Закону №1058-IV, Закон №2050-III, Постанова КМУ №159);
індексацію невиплаченої пенсії (Закон №1282-XII, Постанова КМУ №1078)
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області невиплачену пенсію в розмірі 58789,78 грн. з врахуванням того, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області фактичну надбавку до пенсії почало здійснювати з жовтня 2022 року, після рішення ЛОАС від 22.07.2022 року у справі №380/7757/21;
- врахувати те, що за липень, серпень, вересень 2022 року кошти не були виплачені та не враховані до боргу;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області моральну та матеріальну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 нею була подана заява про прийняття спадщини. На підставі якої нотаріусом відкрито спадкову справу, яка станом на подання цього позову ще не завершена, свідоцтво про право на спадщину не видане.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №380/7757/21, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Однак, ця пенсія не була виплачена за життя ОСОБА_2 .
Вказує, що лише з жовтня 2022 року відповідач почав здійснювати виплати з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду, проте значні суми пенсії, що підлягали виплати за попередній період так і не були виплачені на момент смерті ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_2 відчував постійні стреси через недоплату пенсії та неможливість в повному обсязі оплачувати комунальні послуги через брак коштів, і морально шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.
Вважає, що має право на отримання недоотриманих виплат ОСОБА_2 при житті, з індексацією та компенсацією боргу.
Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Витребувано від Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
19.08.2025, на виконання ухвали суду від 05.08.2025, до суду надійшли від Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином засвідчена копія спадкової справи №11/2023, заведеної 17.01.2023, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
21.08.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, вказує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/7757/21 проведено перерахунок пенсії. Доплата з 01.01.2018 по 30.06.2021 становить 50292,00 грн. Згідно з обліком рішень суду, що набрали законної сили, виконання яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, зазначені рішення суду включено до обліку рішень суду. У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути не виплачену пенсію у розмірі 58789,78 грн., однак загальна сума недоотриманої пенсії становить 50292,00 грн. Зауважує, що на даний момент в Головному управлінні проведена робота щодо виплати заборгованості, яка виникла внаслідок виконання судових рішень, що набрали законної сили по 19.11.2020. Виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, буде здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Стверджує, що питання переходу належних спадкодавцю соціальних виплат не є спадковими, у зв'язку з чим до позивача не застосовуються норми спадкового права.
Вказує, що ОСОБА_1 звернулась із заявою від 04.05.2023 щодо виплати недоотриманої пенсії за померлого батька ОСОБА_2 , нарахованої йому за життя на виконання судового рішення. До заяви додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , однак не додано довідку про місце проживання з батьком та свідоцтво про народження. Відповідно до ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. ОСОБА_1 17.07.2023 подала заяву про прийняття спадщини та на підставі вищевказаної заяви відкрито спадкову справу. Однак, нотаріусом не видано свідоцтва про право на спадщину. Відтак, позивачкою не було додано усіх документів, що підтверджують її право на отримання недоодержаної пенсії ОСОБА_2 . Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Відтак, такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Таким чином, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. Зазначає, що у цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
За твердженнями представника відповідача, право вимоги у позивача виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону-2262, зазначені суми виплачуються якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Також, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказує, що стягнення з рахунків відповідача призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.
02.09.2025 від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких остання зазначає, що з урахуванням індексації, корегуванням, а також трьохпроцентною сумою простроченого боргу недорахованої пенсії з 06.01.2018 по 06.06.2021 становить 58789,78 грн. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити. Разом із запереченнями, позивач подала клопотання про здійснення індексації, компенсації боргу у відповідності до ст. 625 ЦПК України, ст. 2, 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та ст. 42 Закону України «Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування».
18.09.2025 представником відповідача подано заперечення на клопотання про здійснення індексації, компенсації боргу, відповідно до змісту, якого, представник відповідача вказує, зокрема те, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими. Вказує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати та відповідно прав на виплату компенсації боргу у позивача відсутнє, адже ОСОБА_1 не є стороною по справі №380/7757/21.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
06.10.2025 від позивача надійшли пояснення на заперечення на клопотання про здійснення індексації, компенсації боргу, відповідно до яких остання не погодилась з доводами представника відповідача, з підстав викладених у них.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з'явилась, скерувала до суду заяву, відповідно до змісту якої, просить проводити розгляд справи за її відсутності.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості учасникам провадження у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
У відповідності до частини 1 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 у справі №380/7757/214 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 90% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищевказаного рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії. Так, відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ХВ34370 за дорученням №Д ХВ34370/47, пенсіонер ОСОБА_2 , сума виплати (утримання) за період з січня 2018 по червень 2021 року становить 50292,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . Після його смерті ОСОБА_1 звернулась до Третьої львівської державної нотаріальної контори Львівської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Третьою львівською державною нотаріальною конторою Львівської області заведено спадкову справу № 11/2023 після смерті ОСОБА_2 .
Водночас, сума доплати до пенсії померлому не була виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Наведені обставини у процесі судового розгляду не оспорювались учасниками справи, у суду відсутні сумніви щодо їх достовірності або добровільності їх визнання, а тому вони не підлягають додатковому доказуванню.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Статтею 1216 ЦК України, передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З огляду на положення статей 1218, 1219, 1227 ЦК України спадщиною є сукупність прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкування можуть бути лише права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 даного Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де у ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Суд зазначає, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів належних спадкодавцю. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. До прикладу, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.
Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, то сума недоотриманої спадкодавцем пенсії, що належала йому за життя і залишилась недоотриманою, у зв'язку з його смертю, увійшла до складу спадщини. Відтак позивач, прийнявши спадщину від померлого, має право на отримання усієї суми недоотриманої пенсії.
При цьому, суд наголошує, що положення частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Доводи представника відповідача про те, що стягнення з рахунків відповідача призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб є надуманими та безпідставними, з огляду на наступне.
Заборгованість перед спадкодавцем виникла через неналежну діяльність саме відповідача, який несвоєчасно виконав свої зобов'язання і обов'язки та, до того ж, вчинив дії які змусили спадкодавця звернутися до суду за захистом своїх інтересів. Зазначене твердження, на думку суду, є абсолютно надуманим адже Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Тобто своєчасне проведення соціальних виплат є прямим обов'язком відповідача. Більше того, у цій справі має місце ситуація коли спадкодавець помер так і не дочекавшись отримання належних йому за законом виплат. Як пряме виконання своїх обов'язків і зобов'язань перед спадкоємцем «може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб» для суду є незрозумілим, а відповідач навів це твердження посилаючись на висновок Верховного Суду у справі №420/6671/18, по суті вирвавши цю фразу з контексту даного рішення. Так, наведена справа стосувалась визнання протиправними дії Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо невиплати позивачці заборгованості по пенсії з червня 2017 року; зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити позивачці заборгованість по пенсії з червня 2017 року з урахуванням фактично проведених виплат, стосувалося зміни способу виконання судового рішення і судом у цій справі не досліджувались питання спадщини, адже вони у цій справі не входили до предмету і підстав позову.
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Крім того, спосіб захисту права чи інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (п. 58).
Ці тези стосуються саме засад ефективного судового захисту, а отже можуть бути враховані у цій частині при ухваленні рішення у справі.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач має право, як спадкоємець, на отримання нарахованих, але не виплачених у повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши в сукупності надані докази, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Також, суд наголошує, що визнання права власності в порядку спадкування за заповітом у даному випадку є належним способом захисту прав спадкоємців, оскільки є перешкоди в оформленні їх спадкових прав у нотаріальному порядку.
Водночас, як вже встановлено судом, нарахована, але не виплачена сума пенсії, яка входить у спадщину згідно розрахунку становить 50292 грн 00 коп. Вказуючи вимогу про стягнення невиплаченої пенсії в розмірі 58789 грн 78 коп., позивач обґрунтовує таку суму виходячи з індексації, корегуванням, а також трьохпроцентною сумою простроченого боргу недорахованої пенсії, з розрахунку 1320,00 грнх42 місяці = 55440,00 грн. + 1637,46 грн. (індексація боргу) = сума трьохпроцентної заборгованості (1712,32 грн.), що становить 58789,78 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне.
21 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 431/4588/20, провадження № 61-17541св21 досліджував питання щодо перерахунку пенсії, нарахованої та не отриманої спадкодавцем за життя, зокрема, здійснення нарахування та виплатити суми індексації. Позивач фактично просив здійснити перерахунок пенсії, нарахованої та не отриманої спадкодавцем за життя, зокрема, здійснити нарахування та виплатити суми індексації.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилом статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Окрім цього, дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про надання інформації щодо нарахованої, але не виплаченої за життя спадкодавця пенсії не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України права на обмеження цих виплат.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21 (провадження №61-10575св21).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
У постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 576/1388/17 (адміністративне провадження № К/9901/5505/17) Верховний Суд зазначив, що:
«21. Виходячи з аналізу зазначених правових норм (статей 1218, 1219, 1219 ЦК України), предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
22.За матеріалами справи предметом спору є зобов'язання здійснити виплату сум індексації пенсії ОСОБА_2, і рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а тому право на ці кошти померлий не набув.
23.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 522/19647/17 та від 13 березня 2019 року у справі № 484/3648/16-а.
24.Отже спірні правовідносини не допускають правонаступництво. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що клопотання управління Пенсійного фонду України про закриття провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача підлягає задоволенню».
Аналіз статті 1227 ЦК України та положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» свідчить, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не входить до складу спадщини.
Відтак, суд відхиляє доводи позивача про невиплаченим розмір пенсії з врахуванням індексації, корегуванням та трьох процентною сумою, у сумі 58789,78 грн, оскільки позивач фактично просить здійснити перерахунок невиплаченої суми пенсії, в той час, як предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди в розмірі 50000,00 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У постанові від 05.12.2022 у справі №214/7462/20 Верховний Суд прийшов до висновку, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також у цій постанові Верховний Суд зазначив, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14 щодо розміру моральної шкоди виклала правову позицію, а саме: визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині моральної та матеріальної шкоди, позивач вказує, що ОСОБА_2 переносив постійні стреси через недоплату пенсії та неможливість в повному обсязі оплачувати комунальні послуги через брак коштів, і морально шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.
Відтак, позивач фактично вказує на шкоду спричинену її батьку.
З урахування вказаних обставин встановлених пі час вирішення питання відшкодування моральної шкоди, позивачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження факту заподіяння саме їй моральних страждань або втрат немайнового характеру, зокрема не було надано доказів щодо розміру моральної шкоди, так само і не було надано доказів щодо матеріальної шкоди на які претендує позивач, у зв'язку чим суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої нею суми моральної та матеріальної шкоди з відповідача.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову ? на відповідача; уразі відмовив позові ? на позивача; у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою майнового та немайнового характеру.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, тобто в сумі 1036 грн. 13 коп.
Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотримані за життя спадкодавця пенсійні виплати у розмірі 50292 (п'ятдесят тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 00 копійок.
Стягнути Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 50292 (п'ятдесят тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 00 копійок - недоотриманих пенсійних виплат ОСОБА_2 .
Стягнути Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь держави 1036 гривень 13 копійок судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? ОСОБА_1
(адреса: АДРЕСА_1 ;
РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
відповідач ? Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області
(адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10;
ЄДРПОУ: 13814885; e-mail: post@lv.pfu.gov.ua);
представник відповідача - Скочиляс Юлія Романівна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору-
Третя львівська державна нотаріальна контора Львівської області
(адреса: 79019, м. Львів, просп. Чорновола, 39 ; e-mail: info_3@lv.lv.notary.gov.ua)
Повний текст рішення складено 21.11.2025
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький