Справа № 336/4166/25
Пр. 3/336/2970/2025
18 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Cуддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Лідія Анатоліївна розглянула в залі суду в м. Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
21.04.2025 о 07 год. 28 хв., біля будинку №9 по вул. Чкалова с.Новосолошино Преображенського ОТГ Пологівського району Запорізької області, ОСОБА_1 керував автомобілем «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння водій відмовився, велася відеозйомка на бодікамеру №002005. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ N1306 від 10.10.2001, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисник присутні не були, належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Сторона захисту достеменно обізнана із провадженням справи в суді, скористалась своїм правом на ознайомлення із матеріалами справи (16.05.2025, заява адвоката Волошиної Є.В. від 08.05.2025) та подання заперечень від 11.06.2025, за змістом яких адвокат Волошина Є.В. просить провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, посилаючись на недоведеність поліцейськими його вини.
Судом також встановлено, щорозгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями захисника. Зокрема, 31.07.2025 захисниця просила відкласти розгляд справи для дачі особистих пояснень ОСОБА_1 та у зв'язку із його бажанням особисто приймати участь у розгляді справи, 08.09.2025 захисниця також просила відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням її за межами України, востаннє клопотання подано 18.11.2025 - про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з її зайнятістю у іншій справі.
Також, 08.09.2025 через систему «Електронний суд» захисницею подано клопотання про доручення доказів, однак, окрім зазначеного клопотання, до суду ніяких доказів нею подано не було.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У даній справі, як встановлено судом, від захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду. Разом з тим, суд оцінює обставини, за яких подано це клопотання. Суд зазначає, що право на відкладення розгляду справи не є абсолютним і має використовуватися добросовісно. Систематична неявка в судові засідання та подання однотипних, не підтверджених належними доказами клопотань про відкладення розгляду справи, свідчать про зловживання процесуальними правами, спрямоване на умисне затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Так, сторона захисту неодноразово подавала клопотання про відкладення справи, мотивувала бажанням ОСОБА_1 приймати безпосередню участь у розгляді даної справи, однак зазначене не підтверджується безпосередньо діями останнього. Така поведінка свідчить про відсутність реального наміру брати участь у судовому розгляді та сприяти встановленню істини, а натомість вказує на стратегію затягування процесу та уничнення відповіідальності в разі підтвердження винуватості особи.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Враховуючи, що розгляд справ за статтею 130 КУпАП не вимагає обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності, а ОСОБА_1 та його захисниця були належним чином повідомлені про судові засідання, суд розцінює їх неявки та постійні клопотання як такі, що спрямовані на затягування розгляду справи, та вважає за можливе провести розгляд за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів, враховуючи подане клопотання захисниці про закриття провадження у справі.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Суд не зобов'язаний самостійно з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Суддею вжито всіх необхідних заходів для повідомлення особи та дотримання його права на особисту участь.
Враховуючи наведене, вжиття всіх можливих заходів для своєчасного виклику особи, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисниці, що не протирічить ч.1 ст.268 КУпАП. Обов'язковості особистої участі особи, відносно якої складено протокол, дане нормативне положення не містить.
При розгляді справи суддя виходить з того, що за нормою ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.2.5. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ N 1306 від 10.10.2001, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За результатами розгляду справи суддею встановлено, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується у сукупності наявними у справі письмовими доказами, безпосередньо дослідженими під час розгляду справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №178138 від 21.04.2025 (о 07-45 годині), складеним інспектором СРПП ВП №4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області Тесленком С.О. за адресою виявленого порушення, із зазначенням особистих даних особи, який засвідчений підписом інспектора поліції. Зі змісту протокола видно, що ОСОБА_1 від підпису відмовився, як і від надання будь-яких письмових пояснень, отримання його копії. До протоколу додаються відповідно до його змісту матеріали справи: рапорт, направлення, відеозапис. Посвідчення водія у ОСОБА_1 не вилучалось, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, адже, як видно з відеозапису водієм пред'явлено посвідчення з за стосунку «Дія». Роздруківка скріншоту з за стосунку долучена до матеріалів справи.
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним інспектором СРПП ВП №4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області Тесленком С.О., в якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Також у вказаному акті зазначено, що ОСОБА_1 від огляду відмовився. Акт засвідчено підписом поліцейського;
- направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КУ «ОКН» ЗОР (м.Запоріжжя, вул.Седова, 31), із даними посвідчення водія, на підставі якого встановлено особу ОСОБА_2 , із вказівкою на ознаку алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Відповідно до направлення ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці події й від огляду у медичному закладі. Направлення засвідчене печаткою Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області;
- рапортом поліцейського С.Тесленка від 21.04.2025, в якому викладені фактичні обставини зупинення транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , а також вчиненого правопорушення, що узгоджуються із даними протокола про адміністративне правопорушення.
Також в матеріалах справи міститься копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №868997 від 21.04.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, ч.1ст.126 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 510 грн. Дані протоколу (місце, час, марка та номер автомобіля, особа правопорушника) повністю підтверджують обставини, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №178138 та факт керування ОСОБА_1 даним транспортним засобом при зазначених в протоколі та постанові обставинах.
Згідно з ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 №29/09-22 змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області у зв'язку із неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Так, під час розгляду не встановлено порушення правил підсудності (ч.1,2 ст.276 КУпАП) даної справи Шевченківському районному суду м.Запоріжжя, клопотань про надіслання справи до суду не надходило.
Суд відхиляє аргументи захисниці Волошиної Є.В. про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння мав проводитись виключно в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем. Захисниця у своєму клопотанні необґрунтовано протиставляє два самостійних порядки проведення огляду на стан сп'яніння: в порядку ст. 266 КУпАП та в порядку ст. 266-1 КУпАП, безпідставно зазначаючи, що особі, яка є військовослужбовцем, не може бути проведено огляд на стан сп'яніння в порядку ст. 266 КУпАП.
Передбачений статтею 266 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським щодо особи, яка керує транспортним засобом (морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом) і щодо якої в поліцейського є підстави вважати, що особа, яке керує ТЗ, перебуває в стані сп'яніння (відповідальність за що передбачена статтею 130 КУпАП).
Наявність або відсутність статусу військовослужбовця (військовозобов'язаного чи резервіста під час проходження зборів) для цілей статті 266 КУпАП значення не має.
Стаття 266 КУпАП пов'язує необхідність проведення огляду на стан сп'яніння з наявністю виключно двох юридичних фактів: 1) статус особи: «особа яка керує транспортним засобом» (судном, водним мотоциклом) та 2) наявність в особи ознак сп'яніння. Означена стаття 266 КУпАП не містить жодних виключень, які б забороняли проводити огляд особи на стан сп'яніння в зв'язку з наявністю в неї додаткових статусів: військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста під час проходження зборів і т.ін.
Передбачений статтею 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення щодо військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (відповідальність за що передбачена статтею 172-20 КУпАП), або у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (відповідальність за що передбачена статтею 178 КУпАП).
В порядку статті 266 КУпАП огляд особи, яка керує ТЗ, проводить поліцейський (або направляє до закладу охорони здоров'я) і власне поліцейський (посадова особа органу Нацполіції) є особою, яка відповідно до ч.1 ст. 255 КУпАП, уповноважена складати протокол за статтею 130 КУпАП.
Посадові ж особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, згідно з ч.1 ст. 255 КУпАП, не уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП, хоч вони і вчинені військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків.
Тому статті 266 та 266-1 КУпАП мають різні сфери застосування щодо проведення огляду на стан сп'яніння та різний суб'єктний склад:
- стаття 266 КУпАП: регламентує проведення огляду на стан сп'яніння осіб, які керують транспортними засобами (суднами, водними мотоциклами); для цілей складання протоколу за статтею 130 КУпАП; огляд проводиться поліцейським; протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за результатами такого огляду складається посадовою особою Національної поліції;
- стаття 266-1 КУпАП: регламентує проведення огляду на стан сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ; для цілей складання протоколів за статтями 172-20, 178 КУпАП; огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення; протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-20 або ст. 178 КУпАП за результатами такого огляду складається посадовою органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Відтак, статті 266 та 266-1 КУпАП не передбачають конкуренції повноважень між поліцейськими та уповноваженими особами Військової служби правопорядку ЗСУ чи командиром частини у питаннях проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки сфери правового застосування цих двох статей Кодексу не пересікаються.
Тому посилання захисниці Волошиної Є.В. на положення ч.9 ст. 266-1 КУпАП за цих правовідносин є безпідставним, на час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставин, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 саме військового адміністративного правопорушення судом не встановлено. Сторона захисту, яка реалізувала своє право на подання письмових заперечень також не наводила відповідних доводів. Відповідно, суд дійшов висновку про вірну кваліфікацію дій ОСОБА_1 саме за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя при розгляді справи виходить з положень п.2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858. Вказаними положенням передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Крім того, за змістом п.5,6 вказаного Порядку результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Щодо твердження захисниці щодо порушень проведення відеозапису та надання до суду копії відеозапису та визнання його недопустимим доказом, суддя зазначає наступне.
Порядок використання фото та відеотехніки встановлюється п. 9 ч. 1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».
Відповідно до п.5 до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 №1026, зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 №28/32999 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Таким чином, вказане положення підзаконного акту вказує на необхідність безперервності ведення відеозапису під час виконання поліцейським своїх обов'язків (перебування на чергуванні тощо), а не зобов'язує надати безперервний відеозапис для огляду суду. Такий обов'язок не закріплений, дійсність відеозапису сторона захисту не оспорила, тому на висновок суду з приводу наявності складу правопорушення не впливає. При цьому, слід зауважити, що наданий запис не впливає на сприйняття цілісності фіксування події правопорушення та узгоджується з іншими доказами у справі в їх сукупності.
Законодавчо визначені тільки наступні обов'язки працівника поліції, пов'язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Відповідно до наданого відеозапису, наданого в якості доказу вчинення ОСОБА_1 , та дослідженого судом, при несенні служби поліцейськими було зафіксований факт керування водієм автомобілем на великій швидкості, який не зупинився на вимогу поліцейського, а саме на проблисковий маячок, тому працівниками поліції здійснено переслідування зазначеного автомобіля до його зупинки. З відеозапису чітко вбачається, що поліцейським названа причина зупинки, роз'яснені права, при цьому водій намагався постійно залишити місце події, поліцейський попередив, що застосує зброю. Також на відео зафіксовано неодноразову пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, наслідків відмови, проте водій ОСОБА_1 ввід проходження огляду відмовився, посилаючись на те, що він поспішає на завдання. Так, фактичні обставини події на записі відповідають змісту протокола, зокрема, дата, час та місце зупинки транспортного засобу, відносно даних протоколу.
При цьому суд зазначає, що ступінь вираженості ознак сп'яніння об'єктивно може різнитись в залежності від концентрації (показників) алкоголю в крові, навіть, від часу вживання, й лише огляд за допомогою спеціального технічного засобу працівником поліції зі спеціальними знаннями, та/або низка методик, що застосовується лікарем під час проведення огляду в медичному закладі, можуть дозволити достеменно підтвердити стан сп'яніння, задля чого й передбачено огляд. Від проходження оглядів особа відмовилась. Натомість, нормами чинного законодавства не передбачено підстав для звільнення особи від обов'язку проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, відповідно до п. 2.9б ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
На переконання суду, виявлені ознаки зафіксовані працівником поліції у визначений законодавством спосіб й не викликають сумнівів з приводу наявності підстав пропонувати водієві проходження огляду.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання захисниці Волошиної Є.В. про закриття провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки під час розгляду справи встановлено, що всі обставини, що зазначені в поданому клопотанні спростовується матеріалами справи. На підставі наведеного всі висловлені стороною захисту доводи суд визнає безпідставними та розцінює їх як намагання особи уникнути адміністративної відповідальності.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Виходячи з наведеного, доводи захисника про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_3 визнаються непереконливими та необґрунтованими, адже у справі наявна достатня сукупність узгоджених між собою доказів, які беззаперечно свідчать про доведеність вини особи, відповідають критерію достатності.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з довідкою старшого інспектора сектору АП Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області Ю.Царегородцевої, повторності вчинення правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 не має, посвідчення водія серії НОМЕР_3 - не вилучалось.
Згідно зі ст. 34, 35 КУпАП пом'якшуючих та обтяжуючих вину особи обставин судом не встановлено.
Під час призначення стягнення відповідно до ст.33 КУпАП суддя враховує тяжкість та обставини вчинення правопорушення, а також відомості про особу ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності за вчинення однорідних правопорушень не притягувався.
Тому, із врахуванням доведеності його вини, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, встановленого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Альтернативних стягнень санкцією вказаною нормою для водіїв не передбачено, як й можливості врахувати певні чинники та обставини при призначенні стягнення.
Сплаті у відповідності до ст.40-1 КУпАП підлягає також судовий збір у передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 розмірі. Підстав для звільнення від сплати судового збору суддею не встановлено.
Керуючись ст. 15, 23, 27, 33-35, 40-1, 130, 245, 251-252, 268, 279, 280, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), який стягнути в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Штраф в зазначеному розмірі підлягає перерахуванню на такі реквізити: отримувач - ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37941997; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; номер рахунку (IBAN) - UA708999980313000149000008001; код класифікації доходів бюджету -21081300; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в дохід держави судовий збір, який підлягає стягненню на користь Державної судової адміністрації України, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок), за реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, який становить 34 000,00 гривень, витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя Л.А. Вайнраух
Постанова набрала законної сили “___»_____________ 20___рік
Дата видачі постанови “___»_____________ 20___рік
Строк пред'явлення виконавчого документа “___»_____________ 20___рік