Справа №766/15218/25
н/п 1-кп/766/4486/25
про призначення справи до судового розгляду
та продовження строку тримання під вартою
18.11.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 секретар: ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Херсоні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025231030001911 від 10.08.2025 року, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 152 КК України,
В провадження Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025231030001911 від 10.08.2025 року, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 152 КК України.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 03.10.2025 року призначене підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд по вказаному кримінальному провадженню у закритому судовому засіданні, зазначив що підстав для закриття чи зупинення провадження по справі немає. В справі знаходяться всі необхідні для розгляду в судовому засіданні матеріали, з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Обвинувачений та захисник не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду в закритому судовому засіданні.
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування, вважаю, що провадження підлягає призначенню до судового розгляду, з наступних підстав.
Підстави для закриття провадження, передбачені п. 4-8 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України, у суду відсутні.
Отже, обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. ст. 109, 291 КПК України.
За таких обставин суд, ураховуючи складність кримінального провадження, з'ясувавши обсяг необхідних підготовчих дій та вирішивши питання про склад осіб, які беруть участь у судовому розгляді, вважає, що є достатні підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Згідно до ч.2 п. 2 ст. 27 КПК України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров'ю особи. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі: 2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Зазначене судове засідання слід проводити у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження, відповідно до ч. 2 п.2 ст. 27 КПК України.
Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що ризики, які були встановлені при обранні даного запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати на теперішній час.
Обвинувачений та захисник проти клопотання прокурора заперечували.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо обвинуваченого терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченої, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Статтею 29 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою застосування запобіжного заходу, згідно з ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За матеріалами провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 162 КК України.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об'єктивно зв'язують обвинуваченого з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.
Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, наявний ризик щодо можливості переховування обвинуваченим від органів досудового розслідування та/або суду, зважаючи на вид та розмір покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, такий може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Водночас суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що наявний ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, шляхом підкупу з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, приховування їх від органів досудового розслідування та суду, що утруднить встановлення дійсних обставин справи.
Перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатися до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень. Вказані обставини свідчать про наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КУпАП.
У справі відсутні дані про те, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає перебуванню ним у місці попереднього ув'язнення).
Доводи сторони захисту та обвинуваченого не спростовують доводів прокурора, не перевищують суспільного інтересу у справі, який також полягає і у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, встановленні істини у справі, забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків.
Суд вважає, що продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підстав вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід судом не встановлено.
З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам будь - яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його застосування в межах строку, визначеного законом - до 16.01.2026 року включно.
Керуючись ст. ст. 27, 176-178, 183, 197, 314-317,369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд,
Призначити кримінальне провадження №12025231030001911 від 10.08.2025 року, за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 152 КК України до судового розгляду на 09 годину 05 хвилин 28.11.2025 року.
Розгляд справи провести у закритому судовому засіданні суддею одноособово.
Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Строк тримання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою продовжити до 16.01.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором, потерпілою шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, потерпілому до відома та направити начальнику ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" для виконання.
Повний текст ухвали буде оголошено 18.11.2025 року о 15 год. 50 хв.
СуддяОСОБА_1