Справа № 297/5080/24
про зупинення судового провадження та оголошення обвинуваченого в розшук
19 листопада 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_4 та зупинення кримінального провадження за його обвинуваченням по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071060000371 від 28.09.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,
У провадженні Берегівського районного суду Закарпатської області знаходиться на розгляді обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071060000371 від 28.09.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
19 листопада 2025 року під час судового засідання Берегівським районним судом Закарпатської області отримано клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_4 та зупинення кримінального провадження за його обвинуваченням.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою суду від 03.12.2024 року клопотання захисника про зупинення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071060000371 від 28.09.2021 року за ч. 2 ст. 332 КК України задоволено. Зупинено судове провадження в даному кримінальному провадженні до звільнення обвинуваченого з військової служби.
28.01.2025 року за клопотанням прокурора у зв'язку із самовільним залишенням ОСОБА_4 військової частини судом надано дозвіл на його затримання, а провадження у справі зупинено до його розшуку. Однак, 07.03.2025 року за відповідним клопотанням обвинуваченого ОСОБА_4 , в якому обвинувачений також просив здійснити його виклик з дотриманням вимог ст. 135 КПК України, судове провадження у справі відновлено.
При цьому, з часу відновлення судового провадження обвинувачений в судові засідання не з'являється. На даний час судове слідство у справі не завершено, а ОСОБА_4 залишається обвинуваченим у кримінальному провадженні.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколами огляду місця події, в ході якого останнього затримано разом з нелегальними мігрантами; показаннями свідків; відеозаписами з камер зовнішнього спостереження та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
ОСОБА_4 обвинувачується в умисному злочині, передбаченому ч. 2 ст. 332 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.
Крім цього, ОСОБА_4 є обвинуваченим у кримінальному провадженні №12018070080000339 від 24.03.2018 року за ч. 3 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, у якому апеляційним судом прийнято рішення про зупинення провадження в справі та оголошення обвинуваченого у розшук.
На запит прокурора з ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано інформацію про те, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно державного кордону не перетинав, однак від прикордонної поліції Румунії надійшла інформація щодо затримання ними за незаконний перетин кордону, 14.12.2024 року на напрямку 307 прикордонного знаку, трьох громадян України, серед яких є громадянин України ОСОБА_4 ..
Також. з військової частини НОМЕР_1 надійшла інформація про самовільне залишення 09.12.2024 року обвинуваченим військової служби.
Обвинувачений достовірно знаючи про дату та час судових засідань до суду не з'являється. Ухвала про привід обвинуваченого в судове засідання не виконана у зв'язку з неможливістю встановлення місця знаходження обвинуваченого.
Заслухавши позицію прокурора та дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Частина 1 статті 335 КПК України передбачає, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Основним завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини і щоб до кожного була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно п. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно положень КПК України, постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року у справі № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
Чинним КПК України не регламентовано поняття «міжнародний розшук» та не розкрито змісту зазначеного терміну. При цьому, поняття «міжнародний розшук» використовується в цьому кодексі як обов'язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia) (ч. 5 ст. 139, 297-1, 297-4, 323 КПК України).
Суд зазначає, що ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим, КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
Проте, вказаний розділ не містить самого поняття «міжнародний розшук», як в цілому КПК України не містить чіткої дефініції цього слова, або його класифікації, тому суд в даному випадку користується положеннями ст. 9 КПК України, відповідно до вимог якої, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
Разом з цим, суд вважає, що якщо чинний КПК України чітко не дає класифікацію видів розшуку, то в даному випадку слід звернутись до інших нормативно-правових актів.
Виходячи з результатів аналізу норм чинного КПК України, Закону України «Про Оперативно-розшукову діяльність», «Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні» та інших відомчих нормативно-правових актів, можемо дійти висновку, що вітчизняне законодавство передбачає три види розшуку: 1) внутрішньодержавний (національний) розшук; 2) міждержавний розшук; 3) міжнародний розшук.
Внутрішньодержавний (національний) розшук осіб направлений на розшук осіб, які вчинили кримінальне правопорушення на території України. Такий розшук може здійснюватися шляхом проведення уповноваженими суб'єктами відповідних ОРЗ, слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій у межах ОРС або кримінального провадження.
Міждержавний розшук осіб здійснюється на підставі багатосторонніх або двосторонніх угод.
Законодавче визначення міждержавного розшуку закріплене в ст.1 «Договору держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міждержавний розшук осіб» від 10.12.2010. Зокрема, «міждержавний розшук це комплекс оперативно-розшукових, пошукових, інформаційно-аналітичних та інших заходів, спрямованих на: виявлення, затримання та взяття під варту з метою видачі або здійснення кримінального переслідування осіб, що переховуються від органів дізнання, слідства або суду та ухиляються від відбування кримінального покарання; встановлення місцезнаходження осіб, що ухиляються від виконання рішення судів за позовами; встановлення місцезнаходження осіб, зниклих безвісти, або тих, хто втратив зв'язок з родичами; встановлення особи людини, яка не здатна повідомити про себе установчі дані; встановлення особи людини за непізнаним трупом; надання інформації про всі категорії осіб, що розшукуються і встановлюються, які знаходяться за межами держави-ініціатора розшуку, але на територіях Сторін».
Виходячи із результатів аналізу положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, учасником яких є Україна, а також внутрішніх документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, можна дійти висновку, що законодавче поняття «міжнародний розшук» нормативно не визначено. Правильність визначення сутності цієї категорії залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Разом з цим, чинний КПК України містить Главу 44 «видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)», відповідно до якого передбачено, що клопотання про видачу особи готує прокурор, слідчий, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок. Екстрадиція в розумінні Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року передбачає двосторонні відносини між запитуючою та запитуваною сторонами, згідно яких договірні сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою. Тобто, в даному випадку, екстрадиція як процедура міжнародного співробітництва відбувається вже після того, як особу оголосили в міжнародний розшук задля відшукання та затримання. Викладене дозволяє дійти висновку, що якщо видача особа (екстрадиція) згідно чинного законодавства розрізняє суб'єкта який готує клопотання про видачу в залежності від стадії провадження (досудове розслідування чи судовий розгляд), тоді аналогічно слід дійти висновку, що оголошення у міжнародний розшук на стадії, коли обвинувальний акт вже перебуває в суді - є безальтернативною функцією суду.
Очевидним є те що встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду.
Розшук може відбуватися на території України, бути міждержавним та/або міжнародним. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Розшук особи в Україні та міжнародний розшук особи відрізняється як за територією, на якій здійснюється даний розшук, так і за суб'єктами, які його здійснюють.
Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук, шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном в разі його виїзду з території України.
Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 року за № 849/35132 (далі - Інструкція).
Цю Інструкцію розроблено відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 році Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 в судові засідання не з'являється.
Так, згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано інформацію про те, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно державного кордону не перетинав, однак від прикордонної поліції Румунії надійшла інформація щодо затримання ними за незаконний перетин кордону, 14.12.2024 року на напрямку 307 прикордонного знаку, трьох громадян України, серед яких є громадянин України ОСОБА_4 ..
Також. з військової частини НОМЕР_1 надійшла інформація про самовільне залишення 09.12.2024 року обвинуваченим військової служби.
Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
Оскільки Червоне оповіщення єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.
Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року, оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.
Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення(додаток1),а також інформацію та документи,серед яких:завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.
Міжнародний розшук це регламентований нормами національного та міжнародного законодавства комплекс оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових, адміністративно-перевірочних заходів, слідчих (розшукових) дій й негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, що здійснюються на території держав-членів Інтерполу з метою встановлення місця знаходження оголошених у розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду й ухиляються від відбування кримінального покарання.
Так, органом, що здійснює повноваження щодо оголошення особи в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідне РА НЦБ Інтерполу.
Особа оголошується у міжнародний розшук у такому порядку: ухвалення слідчим або прокурором постанови про оголошення особи в міжнародний розшук; підготовка та направлення слідчим запиту в Укрбюро Інтерполу, а саме в Департамент міжнародного поліцейського співробітництва; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим чинним законодавством України, міжнародними договорами та внутрішніми документами Інтерполу; направлення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва в Генеральний Секретаріат запиту щодо публікації повідомлення в базі даних; здійснення Генеральним Секретаріатом перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим «Правилами Інтерполу щодо обробки інформації»; внесення Генеральним Секретаріатом повідомлення, наведеного в запиті, до баз даних Інтерполу, й інформування про це всіх НБЦ Інтерполу; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва контролю за оновленням інформації в повідомленні.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 відсутній за місцем проживання, до суду на виклики не з'являвся, самовільно покинув військову частину, наявні відомості про перетин ним державного кордону, що дає підстави дійти висновку, що обвинувачений ухиляється від суду, єдиним способом встановлення місцезнаходження останнього за кордоном є оголошення у міжнародний розшук, оскільки виконання іншим чином завдань кримінального провадження є неможливим.
На дев'яносто дев'ятій сесії (27.02. -03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 (b,ii) Правил Організації.
Статтею 575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.
Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.
Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, які згідно ст. 12 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки діянь, у вчиненні якого обвинувачується особа, а також неодноразові неявки, самовільне залишення військової частини, перетин ними державного кордону без повідомлення суду, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, більш того, за вчинення вищевказаного злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 7 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 6.ст. 193 КПК України, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 року у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 193, 194, 335, 371, 372, 380 КПК України, суд
Клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_4 та зупинення кримінального провадження за його обвинуваченням по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071060000371 від 28.09.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України - задовольнити.
Оголосити у міжнародний розшук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Виконання ухвали суду щодо організації міжнародного розшуку ОСОБА_4 із залученням каналів міжнародного поліцейського співробітництва та його затримання доручити Мукачівському РУП ГУНП в Закарпатській області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Зупинити судове провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071060000371 від 28.09.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України - до його розшуку.
Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Суддя ОСОБА_6