Справа № 127/36315/25
Провадження № 1-кс/127/14082/25
Іменем України
19 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, офійно не працюючого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
Слідчий СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 19.11.2025 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що в провадженні слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №12025020010001474 від 16.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
В межах даного кримінального провадження 17.11.2025 встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ст.ст. 42, 276, 277 та 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
На думку слідчого та прокурора у вказаному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховування підозрюваного від слідчого, прокурора чи суду, з огляду на те, що покарання за вчинений злочин є таким, що спроможне в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то під страхом кримінальної відповідальності думки ОСОБА_4 з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності вказаного ризику. Крім того, ОСОБА_4 зареєстрований в м. Костянтинівка Донецької області, тобто території, яка є прилеглою до тимчасово окупованої території України, що може сприятиме йому в переховуванні у разі незастосування виключного запобіжного заходу. У разі переховування підозрюваного стане неможливим подальше досудове розслідування, що також зумовлює застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою;
- незаконного впливу підозрюваного на потерпілого, свідків та експертів, оскільки ОСОБА_4 має соціальні зв'язки, він матиме можливість здійснювати на вказаних осіб відповідний незаконний вплив як у спосіб вмовлянь, погроз, переконань, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи;
- також ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, тобто, вжити будь-які дії (без обмеження формою) спрямовані на затруднення, зупинення або спотворення ходу досудового розслідування.
Вказані ризики є достатніми для переконання, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12025020010001474, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №12025020010001474 від 16.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що близько 20:00 год. 16.11.2025 , поліцейський батальйону управління патрульної поліції УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , являючись співробітником правоохоронного органу, виконуючи свої службові обов'язки та згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» підлягає захисту, будучи одягненим у формений одяг, та діючи відповідно до покладених на нього завдань відповідно до вимог п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 14, 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - ЗУ «Про НП»), заступив на чергування спільно із поліцейським батальйону управління патрульної поліції УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 в складі екіпажу «Юнкер-104» УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції.
Так, 16.11.2025 близько 20 год. 41 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 а також військовослужбовцями Національної гвардії України ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в ході спільного опрацювання виклику за адресою: АДРЕСА_3 , в приміщенні загального балкону, який розташований між п'ятим та шостим поверхами, під'їзду № 2 багатоповерхового будинку, виявлено групу невідомих осіб серед яких ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , які виражалися нецензурною лексикою, порушували тишу, в результаті чого ОСОБА_7 , прийнято рішення про проведення профілактичної бесіди із останніми, діючи при цьому у межах своєї компетенції, спрямованої на забезпечення безперервного та цілодобового виконання завдань, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про НП», намагався припинити висловлювання нецензурною лексикою останніх, при цьому попередив, що він являється працівником поліції, висловивши це в усній формі.
Далі, 16.11.2025 близько 20:45 год., більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_11 перебуваючи на сходовій клітці між п'ятим та шостим поверхами, продовжуючи виражатись нецензурною лексикою, ігноруючи законні вимоги поліцейських відштовхнув ОСОБА_7 , відреагувавши на що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснено адміністративне затримання ОСОБА_11 , відповідно до вимог ст. 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за вчинення адміністративного правопорушення та застосовано спеціальний засіб - кайданки, відповідно до вимог ст. ст. 43, 45 ЗУ «Про НП».
В подальшому, з приміщення балкону вийшов ОСОБА_4 , який помітив свого знайомого ОСОБА_11 , якого затримано за вчинення адміністративного правопорушення та обмежено його пересування працівниками поліції та в цей час у нього виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу в особі поліцейського батальйону управління патрульної поліції УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_7 , який виконував службові обов'язки, реалізуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння внаслідок вживання канабісу, підійшов до ОСОБА_7 , та наніс останньому один удар кулаком правої руки у ліву виличну ділянку, після чого схопив його за бронежилет та повалив на землю, внаслідок чого вони спільно скотились по сходам на п'ятий поверх будинку.
Надалі, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 підвівшись на ноги, намагався заподіяти тілесних ушкоджень військовослужбовцю Національної гвардії України ОСОБА_9 , який підійшов з метою надання допомоги поліцейському, однак його дії були припинені ОСОБА_7 . Відреагувавши на це ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 удар ліктем правої руки у праву ділянку щелепи.
Після цього ОСОБА_7 , вживаючи заходів з метою затримання ОСОБА_4 , обхопив останнього обома руками навколо тулуба. В цей час ОСОБА_4 , вихопивши ліхтар, що випав у ОСОБА_7 , наніс ще два удари у праву половину грудної клітини останнього.
В подальшому, екіпажем «Юнкер - 104» УПП у Вінницькій області ДПП спільно із військовослужбовцями Національної гвардії України ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , відповідно до висновку експерта, ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій виличній ділянці, синця (забою) в ділянці тіла нижньої щелепи справа, забою правої половини грудної клітки, які по своєму характеру, згідно пункту 2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», відносяться до легких тілесних ушкоджень.
16 листопада 2025 року о 21 год. 10 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025020010001474 від 16.11.2025; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколу пред'явлення для впізнання з потерпілим ОСОБА_7 ; протоколів допитів свідків; протоколів пред'явлення для впізнання з свідками; протоколу огляду місця події; протоколу огляду документу; протоколів слідчих експериментів; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.11.2025; повідомлення про підозру від 16.11.2025, інших матеріалів кримінального провадження та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання зав адресою: м. Костянтинівка, Донецької області, однак там не проживає, оскільки в тому регіоні ведуться бойові дії.
При цьому, у місті Вінниці ОСОБА_4 проживає тимчасово, тимчасового винаймаючи житло, офіційного працевлаштування ОСОБА_4 немає.
В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні нетяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку та наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому приходить до висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
В той же час, частиною четвертою статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Таким чином, оскільки вказаний злочин вчинений із застосуванням насильства, слідчий суддя вважає не доцільним визначати підозрюваному розмір застави.
Окремо слідчий суддя звертає увагу на наступне.
Як встановлено судом та зазначено вище, 16.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
- до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
Як слідує з вимоги, щодо наявності судимостей у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема у 2006 році за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України та засуджений до 7 років позбавлення волі.
Проте, перевірити достовірність погашення судимості, слідчий суддя позбавлений можливості, оскільки відповідних матеріалів слідчому судді не надано.
З огляду на зазначене, враховуючи попереднє притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності, відсутність постійного місця проживання та роботи, а також характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя, з урахуванням положень статті 183 КПК України, дійшов висновку про можливість застосування, в даному випадку, до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 21:10 год. 14 січня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 14 січня 2026 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя