Справа № 131/1795/24
Провадження № 2-ві/131/2/25
"20" листопада 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Марчук В.І.,
за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Шелюховського Миколи Вікторовича та Олексієнка Олександра Юрійовича від розгляду справи № 131/1795/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Іллінецький відділ Державної реєстрації Актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця та внесення змін до актового запису про народження дитини,
У провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області (головуючий - суддя Шелюховський М.В.) перебуває цивільна справа № 131/1795/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Іллінецький відділ Державної реєстрації Актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця та внесення змін до актового запису про народження дитини.
14.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відвід суддів Шелюховського М.В. та Олексієнка О.Ю. від розгляду справи № 131/1795/24 за її позовом ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця та внесення змін до актового запису про народження дитини.
В обґрунтування підстав для відводу зазначає, що в неї існують обґрунтовані сумніви у безсторонності і неупередженості головуючого судді Шелюховського М.В. під час розгляду справи, оскільки він жодного не задовольнив, здійснює на неї тиск, приховує важливі факти для справи разом з відповідачем та адвокатом, відкрито підтримує і здійснює прихильність інтересам відповідача, має інтерес в закритті справи.
Вказує, що головуючий навмисно не надає можливості скористатися своїми процесуальними правами, визначеними ст.ст.43,49 ЦПК України, не дотримується принципів цивільного судочинства, а саме рівності учасників перед законом і судом та змагальності.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що 25.04.2025 року нею вже подавалася заява про відвід судді Шелюховського М.В., оскільки вона вважала, що його дії грубо порушують вимоги ст.ст.244,245 ЦПК України та викликають у неї обґрунтовані сумніви в його неупередженості, об'єктивності, його заінтересованості в результатах розгляду справи та є підставою для його відводу. Ухвалою судді Іллінецького районного суду Вінницької області Олексієнка О.Ю. від 25 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні її заяви про відвід судді Шелюховського М.В.
Зазначає, що оскільки у неї, як учасника справи, є сумніви щодо упередженості та об'єктивності суддів у справі Шелюховського М.В. та Олексієнка О.Ю., у здатності суду у цьому складі при розгляд цієї справи бути безстороннім, тому просила відвести останніх від розгляду справи №131/1795/24.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року клопотання позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шелюховського Миколи Вікторовича у цивільній справі № 131/1795/24 визнано необґрунтованим. Клопотання про відвід судді передано до канцелярії Іллінецького районного суду для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою ст.33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18 листопада 2025 року заява надійшла на розгляд судді Марчук В.І.
Згідно ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід (самовідвід) судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Сторони в судове засідання не викликались.
Суд, розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про відвід з доданими до неї матеріалами, ознайомившись із ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року приходить до наступного висновку.
Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як вбачається із поданої заяви про відвід, позивачка вважає, що наявні обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді Шелюховського М.В., а саме - незадоволення поданих нею клопотань, здійснення на неї тиску, приховування важливих фактів для справи разом з відповідачем та адвокатом, відкрите підтримування і здійснення прихильності інтересам відповідача, наявність інтересу в закритті справи.
Встановлено, що при розгляді справи № 131/1795/24 суддею Шелюховським М.В. не встановлено будь-яких дій, які б свідчили про заінтересованість судді в результаті розгляду справи або наявність інших обставин, які викликають сумів в його об'єктивності та неупередженості. Вказані ОСОБА_1 обставини не є підставами для відводу судді, про що суддя зазначив у своїй ухвалі від 18 листопада 2025 року.
До заяви про відвід належних і допустимих доказів обгрунтованого сумнів у необ'єктивності судді при розгляді справи, упередженості по відношенню до обох сторін або однієї із сторін, заінтересованості в результатах розгляду справи тощо позивачка також не надала.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997; (далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
На питання неупередженості суду звертає увагу Європейський суд з прав людини і у рішенні Суду від 10.12.2009 в справі «Мироненко і Мартенко проти України», де було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66, 69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці проводить відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб'єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі та об'єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви в цьому відношенні (справа «Кіпріану проти Кіпру», п. 118; справа «П'єрсак проти Бельгії», п. 30; справа «Грівз проти Сполученого Королівства», п. 69).
В руслі суб'єктивної складової поняття безсторонності ЄСПЛ притримується позиції, що не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Така позиція викладена у рішеннях Суду по справам «Хаушильд проти Данії» та «Ветштайн проти Швеції». Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу.
Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді. Але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, та дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Обставини, на які посилається у своїй заяві позивачка ОСОБА_1 , що є фактично незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді, якими повернуто позивачу заяви про «уточнення позовних вимог» та відмовлено у задоволенні поданих стороною позивача клопотань про витребування доказів, є недостатніми для того, щоб піддати сумніву об'єктивність і неупередженість судді. Наявність самого лише сумніву у неупередженості судді недостатньо для його відводу. Доказів упередженості судді надано не було.
З приводу заявлених позивачкою ОСОБА_1 обставин відводу судді Олексієнка О.Ю., який розглядав лише заяву про відвід судді Шелюховського М.В. після визнання суддею Шелюховським М.В. заяви про відвід необґрунтованою, то суд зазначає, що суддя Олексієнко О.Ю. не входить до складу суду при розгляді справи №131/1795/24, тому, у відповідності до ст.36 ЦПК України, йому не може бути заявлений відвід учасниками даної справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений відвід суддям Шелюховському М.В. та Олексієнку О.Ю. є необґрунтованим, безпідставним та суд не вбачає підстав для його задоволення, а тому приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 37, 39-41, 258-260 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шелюховського Миколи Вікторовича та Олексієнка Олександра Юрійовича від розгляду справи № 131/1795/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Іллінецький відділ Державної реєстрації Актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства загиблого військовослужбовця та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК