Справа № 627/641/25
17 листопада 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Сбітнєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на частку спадкового майна,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно, в якому просить визнати за ним право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після померлої матері ОСОБА_2 .
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив , що його мати ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Житловий будинок вона придбала у травні 1988 році , перебуваючи у шлюбі з батьком позивача, ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу жилого будинку , однак право власності було зареєстровано за матір'ю. Мати померла в березні 2017 року , а батько в січні 2024 року. За життя батьки склали заповіти , згідно яких ОСОБА_2 заповідала своє майно позивачу , а ОСОБА_1 братові позивача, ОСОБА_2 . На час відкриття спадщини після померлої матері , позивач постійно проживав з нею в одному будинку , тому є такий , що спадщину прийняв . В січні 2025 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом , однак нотаріус відмовила йому у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не можливо визначити склад спадкового майна . Таким чином позивач не може скористатися своїм правом на отримання спадщини , тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Відповідач відзив на позов не подав.
Заяви , клопотання , інші процесуальні дії.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 17.07.2025, провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 27.08.2025.
27.08.2025 ухвалою суду, закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті на 24.09.2025.
У судове засідання позивач не з'явився, подав заяву, в якій просив слухати справу у його відсутність, позов підтримав, просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність , проти позову не заперечував , просить ухвалити рішення на розсуд суду.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Матеріалами справи встановлено, що власником житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , являється ОСОБА_2 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.02.2025. (а.с.15)
Підставою виникнення права власності на вище зазначене нерухоме майно за ОСОБА_2 , є договір купівлі-продажу жилого будинку , зареєстрованого в реєстрі за № 59, посвідченого секретарем Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Грубник Л.П. від 25.05.1988 , згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила житловий будинок в с. Олексіївка Богодухівського (колишнього- Краснокутського) району Харківської області.(а.с.14)
Відповідно до довідки КП «Краснокутське БТІ» від 20.11.2024 за № 626 , дійсно існує житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 123,80 м2, житловою площею 74,10 м2 . Самочинних будівель та перепланувань немає. Станом на 31.12.2012 право власності не зареєстровано. (а.с.19)
Також існування вищевказаного будинку підтверджується технічним паспортом КП « Краснокутське БТІ» , виданим 20.11.2024 .(а.с.20-21).
ОСОБА_2 на час придбання житлового будинку , з 26.02.1983 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 26.02.1983 , актовий запис № 5 .(а.с.11)
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Олексіївка Краснокутського району Харківської області, у віці 54 роки, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 20.03.2017, актовий запис № 10 (а.с. 8)
Про те, що позивач ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 08.08.1989 (а.с.9)
Відповідно до довідки виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 09.04.2024 за № 11-14-Рд/120, ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована та проживала до дня смерті разом з чоловіком ОСОБА_1 та синами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.17)
Про те , що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 27.07.2010 , свідчить витяг з реєстру Краснокутської територіальної громади від 12.04.2024 (а.с.6)
Згідно заповітут, посвідченим секретарем виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 11.10. 2011 , зареєстрований в реєстрі за № 219, ОСОБА_1 все своє майно заповідав сину ОСОБА_2 ( а.с.12)
Чоловік спадкодавці ОСОБА_2 та батько позивача , ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 65 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 02.02.2024, актовий запис №42 .(а.с.13)
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області 12 березня 2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 26, згідно якого все своє майно вона заповідала сину ОСОБА_1 ( а.с.10)
Позивач після смерті матері , оскільки він є спадкоємцем за заповітом, 17.01.2025 звернувся до Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_2 . За заявою ОСОБА_1 була відкрита спадкова справа № 26 /2025, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 79737874 від 17.01.2025 та копія спадкової справи . ( а.с. 16, 26-29 ).
Однак , постановою державного нотаріуса Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.О. від 19.05.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що нотаріус не має можливості визначити склад спадкового майна , що призводить до неможливості оформлення спадщини у нотаріальній конторі . (а.с.7).
У своїй зазначеній постанові державний нотаріус зазначила, що спадковий будинок належить ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя , оскільки він набутий за період зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 належить частка житлового будинку , як майно , що набуте під час зареєстрованого шлюбу , але за життя ним не було отримано відповідного документу , що посвідчує право власності про належність цього нерухомого майна .
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1662цс15 зроблено висновок, що оскільки спірне майно придбано подружжям до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи судам необхідно було застосовувати положення КпШС 1969 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Враховуючи те, що подружжям спірне майно було придбано в період шлюбу та до набрання чинності СК України, застосуванню підлягали статті 22, 24, 28 КпШС 1969 року.
За правилами статей 22, 28 КпШС 1969 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Судом установлено, що право власності на спірний житловий будинок ОСОБА_2 отримала 25.05.1988 , під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .
Так як спірне майно придбано подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, тому при вирішенні справи суд застосовує положення КпШС 1969 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин
Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Отже, спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як на обґрунтування позовних вимог у цій справі позивач ОСОБА_1 посилався на те, що відсутність визначення часток спадкодавця у праві спільної власності на житловий будинок , позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у позасудовому порядку, що підтверджується відповідною відмовою у вчиненні нотаріальних дій. Таким чином, позивач звернувся до суду із метою захисту свого спадкового права.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
За приписами ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суд звертає увагу на те, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 570/997/19 зазначено, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
За правилами ст. 1226 ЦК України частка у справі спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Частинами 1, 2 ст. 71 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, який є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належному на праві спільної сумісної власності.
За таких обставин, розмір частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на вищезазначене майно становить по 1/2 частині.
Згідно частини 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд задовольняє вимоги позивача, так як він надав суду достатньо належних, допустимих, достовірних доказів, які підтверджують позовні вимоги, а визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших.
З огляду на коло спадкоємців наявні підстави для ухвалення рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 1216,1217, 1218, 1223, 1268, 1296 ЦК України, ст. 10, 11, 12, 13, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання права власності на частку спадкового майна.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на частку житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , після померлої матері ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи , якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП : НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, юридична адреса: вул. Охтирська, буд.№ 1, с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002.
Повний текст судового рішення складено 20.11.2025.
Суддя Л. В. Вовк