Справа № 216/2111/24
провадження 2/216/416/25
іменем України
20 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Шакули Є.О.,
представника позивача адвоката Сагайдака Д.С.,
представника відповідача Тімуш К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Центрально-Міської районної у місті ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору - Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,-
встановив:
Представник позивача, адвокат Білінський О.М., звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору - Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з вересня 2015 року позивач ОСОБА_1 проживала однією сім'єю зі своєю свекрухою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона була невісткою ОСОБА_2 та вони впродовж цього терміну часу постійно та спільно проживали разом з останньою у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік ОСОБА_2 та її син - ОСОБА_3 померли, а будь-які інші спадкоємці попередніх черг відсутні, тому позивач з вересня 2015 року взяла на себе відповідальність по догляду за ОСОБА_2 , допомагала їй в побуті, забезпечувала усім необхідним, зокрема, ліками, оплачувала комунальні послуги за дану квартиру. З вересня 2015 року вона постійно проживала з нею однією сім'єю, вела спільний побут, а також здійснила її поховання. Позивач є спадкоємцем за законом і фактично після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину. Заповіт померлою не складався. 24 січня 2023 року за заявою позивача у Першій криворізькій державній нотаріальній конторі Дніпропетровської області відкрито спадкову справу №20/2023. Згідно з поставою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05 вересня 2023 року, нотаріусом Шабліян С.М. позивачу рекомендовано в судовому порядку підтвердити факт проживання однією сім'єю більш як п'ять років з померлою. Враховуючи наведені обставини, позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю з вересня 2015 року по вересень 2022 року разом з ОСОБА_2 , а також визнати за позивачем право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
На підставі ухвали суду від 24.06.2024 залучено до участі у справі в якості відповідача виконком Центрально-Міської районної у місті ради, виключивши зі статусу відповідачів Криворізьку міську раду.
Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача покладалась на розсуд суду.
Представник третьої особи до суд не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, визнавши їх достатніми для ухвалення рішення у справі суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , яка за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.09.2022 та копією паспорта померлої. (Том 1 а.с. 8-11).
Організацією, оплатою та проведенням поховання ОСОБА_2 займалась позивач ОСОБА_1 , яка є невісткою померлої, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 08.07.1989, договором-замовлення №4997 та накладною №0072 від 14.09.2023 (Том 1 а.с. 13-15, 28)
Померла ОСОБА_2 хворіла серцево-судинним захворюваннями, що підтверджується медичним виписками (Том 1 а.с. 17-22).
На підтвердження факту проживання однією сім'єю позивачем надано спільні сімейні фото зі спадкодавцем та квитанції зі сплати комунальних платежів за період з січня 2021 року по серпень 2023 року (Том 1 а.с. 30-80).
Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на підставі договору відчуження в порядку обміну від 14.09.1994, виданого Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №4-3763 (Том 1 а.с. 87, 87).
Згідно з актом обстеження квартири у житловому приміщенні по факту проживання від 08.01.2024, складеного зі слів сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , затвердженим директором обслуговуючої будинок організації ТОВ «ДИВОБУД», позивач ОСОБА_1 , яка проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . та вела спільне господарство з 2017 року з ОСОБА_2 (Том 1 а.с. 96)
Зі спадкової справи №20/2023, заведеної Першою криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 вбачається, що окрім позивача інших спадкоємців, передбачених законом немає, згідно з даними Спадкового реєстру інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину відсутня, заповіти від імені померлої не посвідчувались, спадкові договори не укладались.
Постановою нотаріуса від 05.09.2023 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з не встановленням між позивачем та спадкодавцем факту проживання однією сім'єю не менш п'яти років до моменту відкриття спадщини.
Аналізуючи норми права, на які посилається позивач у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім'єю є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім'єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При цьому, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п'ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім'єю.
Ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18), та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі №186/421/17 (провадження №48280св18); від 09 червня 2021 року у справі №346/5702/18 (провадження №61-17111св20) та від 01 вересня 2021 року у справі №523/9720/17 (провадження №61-7715св21).
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та за життя була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто місце проживання спадкоємця та спадкодавця на час відкриття спадщини було зареєстроване за різними адресами.
З квітня 2005 року та до часу смерті ОСОБА_2 хворіла різними серцево-судинним захворюваннями.
Позивач стверджує, що з вересня 2015 року вона постійно проживала разом зі спадкодавцем однією сім'єю, допомагала їй в побуті, забезпечувала усім необхідним, зокрема, ліками, оплачувала комунальні послуги за квартиру, а також здійснила її поховання. Інші спадкоємці відсутні.
Проте, свідок ОСОБА_7 , яка була допитана під час розгляду справи суду пояснила, що є знайомою позивача, з нею та її чоловіком проходила військову службу у 1993 році. Про свекруху позивача - померлу ОСОБА_2 , дізналася зі слів самої позивача, яка проживала у померлої з 2016 року. Також померлу відвідував соціальний працівник та є молодший син, який наразі перебуває у РФ.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що була знайома з померлою з 1996 року, разом працювали у дитячому садку. Похованням ОСОБА_2 займалась свідок ОСОБА_7 , оскільки позивач була відсутня, бо їздила до родичів. Також померлу відвідував соціальний працівник та є молодший син, який наразі перебуває у РФ.
Зазначені пояснення свідків суд приймає за належні та допустимі докази у справі, оскільки останні підтверджуються документально, а саме, повідомленням КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у Центрально-Міському районі» КМР №124 від 03.04.2025, в якому зазначено, що померла ОСОБА_2 отримувала в установі соціальну послугу догляду вдома з 12.05.2020 по 13.09.2022, була знята з обліку у зв'язку зі смертю (Том 2 а.с. 8, 9, 28).
Крім цього, зазначені покази свідків спростовують твердження позивача про організацію, оплату та проведення поховання спадкодавця ОСОБА_2 останньою, відсутність у померлої інших спадкоємців, а також спростовують акт обстеження квартири у житловому приміщенні по факту проживання ТОВ «ДИВОБУД» від 08.01.2024.
Також, суд не бере до уваги копії квитанцій про оплату за житлово-комунальні послуги за спірну квартиру та спільні сімейні фото, надані позивачем у якості доказу спільного проживання позивача зі спадкодавцем, оскільки платником у квитанціях зазначена або сама ОСОБА_2 , або ОСОБА_2 , а спільні сімейні фото, надані до суду, не датовані, тому встановити коли саме відбувались події на фото не представляється можливим.
Будь-яких інших доказів проживання позивача разом із ОСОБА_2 , як стверджує ОСОБА_1 в позовній заяві з вересня 2015 року, суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів суду - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи та протоколами судових засідань.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання позивача і ОСОБА_2 однією сім'єю протягом не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Оскільки вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування за законом є похідними від встановлення судом факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини, такі також не можуть бути задоволені судом.
До подібних висновків дійшов й Дніпровський апеляційний суд у постанові від 29.06.2022 у справі №216/2651/21 (провадження №22-ц/803/2016/22).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючисьст.ст. 3, 10, 16 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-
ухвалив:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до виконкому Центрально-Міської районної у місті ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору - Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;
- відповідач: виконком Центрально-Міської районної у місті ради код ЄДРПОУ 04052560, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27;
- третя особа: Перша криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ: 02891018, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ