Справа № 183/11776/25
№ 1-кс/183/1978/25
18 листопада 2025 року м.Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042350001417 від 16.11.2025 у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню-технічну освіту, розлученого,працює на посаді слюсара-ремонтника ТОВ «Інтерпайп НТЗ», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України
Згідно поданого клопотання слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що 16 листопада 2025 року, приблизно о 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння прийшов додому за адресою: АДРЕСА_1 , де його матір ОСОБА_7 зробила зауваження та у них виник словесний конфлікт. В цей час у ОСОБА_5 виник прямий умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 ..
Реалізуючи вказаний умисел,16 листопада 2025 року, приблизно о 11 годині 05 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , наблизився до ОСОБА_7 та розуміючи, що має суттєву фізичну перевагу,діючи умисно, розуміючи та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, завдав їй чисельних ударів в область голови та тулубу, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у виді крововиливів у м'яких тканинах голови, у лобній лівій скроневій та лівій тім'яній областях, вогнищеві крововиливи під м'якими мозковими оболонками головного мозку, відкритого перелому обох кісток правого передпліччя, перелом правої ключиці, перелом 2-9 ребер справа, перелом 2-5 ребер зліва. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 померла на місці події.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
16.11.2025 о 21.30 годині, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
17.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115КК України.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З метою запобігання переліченим ризикам, прокурор та слідчий просять застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків зазначених в п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказані в клопотанні.
Підозрюваний у судовому засіданні просив у клопотанні відмовити. Зазначив, що не має наміру переховуватись, він сам викликав поліцію після того, що трапилося. Не погоджується з кваліфікацією його дій як умисного вбивства, оскільки він не мав наміру вбивати матір. У тому що скоїв щиро розкаюється та просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді арешту.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання, вказав, що підозрюваний співпрацює зі слідством, не має наміру переховуватися, сам викликав поліцію та очікував на приїзд співробітників поліції. Існування ризиків слідчим та прокурором не доведено. Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Доводи сторони обвинувачення про існування ризику впливати на свідків є безпідставними, оскільки очевидців події не було, а свідки, яких вже допитано можуть лише підтвердити факт вживання алкогольних напоїв разом із ОСОБА_5 . Крім того, його підзахисний визнає провину, тому не має потреби впливати на свідків.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходжу до наступного.
Так, під час судового розгляду встановлено, що у провадженні Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042350001417 від 16.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
16.11.2025 о 21:30 год., ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
17.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115КК України.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
При розгляді письмових доказів, наданих слідчим в підтвердження клопотання, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру у скоєнні кримінальних правопорушень обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що вказаний у клопотанні прокурора ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.
Суд враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, офіційно працевлаштований, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків.
Разом з тим, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, усвідомлює, що у разі визнання його судом винуватим у вчиненні вказаного злочину його може буде засуджено судом до позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі, тому існує можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.
Доводи захисника про визнання ОСОБА_5 своєї провини та щире каяття не спростовує вищенаведені висновки.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, а також, розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду, суд вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 мешкає в одному населеному пункті з свідком ОСОБА_8 , свідком ОСОБА_9 , а тому підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, матиме реальну можливість впливати на свідків. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
З доводами захисника про те, що свідки у кримінальному провадженні не були очевидцями подій слідчий суддя не погоджується, оскільки під час розгляду кримінального провадження підлягає доказуванню, у тому числі, поведінка підозрюваного, яка передувала вчиненню злочину.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ст.177 КПК України.
З урахуванням особи підозрюваного, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 КПК України, слідчий суддя вважає, що запобігти зазначеним ризикам за допомогою більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Означене є беззаперечною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважаю, що підозрюваному не слід визначати заставу згідно з ч.4 ст.183 КПК України, оскільки злочин, у вчиненні якого він підозрюється, спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193,194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10 січня 2026 року включно.
Строк дії ухвали - до 10 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів.
Повний текст ухвали оголошено 19 листопада 2025 року о 16:30 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1